Повість-казка "Земля світлячків" – природній переказ письменником подій від реальності до казки, до політичної фантазії (Віктор Близнець)

Віктор Близнець – відомий український письменник, який присвятив свою твору діяльність дітям. З під його пера вийшло багато оповідань для малого читача. Серед його творів важливе місце займає повість-казка „Земля світлячків”. Написана вона в 1977-1978 роках.
Нова повість-казка „Земля світлячків” знайомить із життям лісових чоловічків, які перемогли страшних печерних ворогів.
„Земля світлячків” – це весела й трохи сумна казкова повість про Сиза ХІІ, про лісових стовусів і тривусів та їхню перемогу над Магавою І та його прибічниками. Складається твір з 16 розділів, кожний з яких починається скороченим записом змісту розділу. Всі розділи з’єднані між собою. Повість-казка приваблює читача тим, що в ній поєднане реальне і вигадане, дійсність і фантастика, добро і зло, радість і смуток.
На першій сторінці повісті – казки містять такі слова самого автора:
- Цю повість я писав, доброю пам’яттю згадуючи лісову Каланчу, сосни й березові галявини Пущі – Водиці, моїх найкращих друзів у походах Олею і Раю, які одного разу привели мене до невеликого горбика над озером і сказали: „Ось тут він і похований, наш бідний Чублик”. – внизу стояв підпис – Автор.
Про що ж ця повість-казка? Хто такі стовуси і тривуси? Чому Магава І – ворог? і т.д. Дати відповідь на ці запитання можна дати тільки тоді, коли прочитаєш твір. Отже, починаємо мандрувати сторінками казкової повісті. Коротко ми дізнаємось про події в них.

Розділ 1.
Сиз ХІІ, він же від роду Стовус, відчиняє двері свого знаменитого музею і запрошує вас у гості.
Кімната Сиза завалена і закидана книгами. Крім книг мав ще одну слабість – любив поспати: 1 око – читало, друге – спало, потім перше, що читало – спало, а друге читало. Спав вдень, вночі відчиняв свій музей.
Було в Сиза ХІІ сестра Мармусія – про неї більше довідаємось в Розділі 3.Вона приносила братові в музей березового квасу, запалювала люльку і вкладала брата на малий шкіряний диванчик. На дверях музею вішала табличку: „Скоро буду”. Пішов у лісову академію. Сиз ХІІ”. А жили вони в Країні Довгих Озер.
Своєму музею Сиз присвятив все життя. Ось він іде до музею, протирає рукою табличку, на якій вигравіювано старовинними літерами:
Все відомий музей світлячків доктора трутознавства і личинкознавства Сиза ХІІ Стовуса.
Вхід безкоштовний!
Відвідини тільки вносі.
Ласкаво просимо!
До нього в гості іде друг Вертутій зі своїм дванадцятилітнім онуком Чубликом.

Розділ 2.
Сиз ХІІ веде гостей в підземелля і показує свої найдорожчі скарби.
„Коси русалок” і „Риба-мішкорот”.
Розповідається про те, що Чублик вчиться в Лунарії, в славнозвісній школі професора Ворсави на першому курсі.
Сиз веде їх показувати свій музей. Розмовляють. Вертутій не забуває своє слово присмачувати м’яким громоподібним прикашлюванням: кхе-хе, кхам!
1-й зал музею: земляні світлячки – гнилики, трухляки, гриби, личинки та ін. дива. На дверях: Руками не чіпати – пече!
(Хе-хе, жартую, не бійтеся! Сиз ХІІ).
Чублик відкриває двері – із глибини залу лилося якесь волохате, якесь підсинене підземельне сяйво! Сих водить Чублика, показує, розповідає.
2-1 зал: було страшно і темно як в глибокій печері, і в тій густій імлі блукало безліч маленьких вогників – ліхтариків. Це жуки – світляки, з латинської лампіриси. „Коси русалок” – це звичайні дощові черв’яки.
3-й зал: морське дно – риби, водорості, риба-мішкрот”.

Розділ 3.
Сиз ХІІ знайомить нас з рідною сестрою Мармусією, замовляє три чашечки кави коро-хоро і висловлює кілька мудрих думок. Під кінець він обмінюється з Вертутієм цікавими подарунками.
„Мармусія (97 років) – висока, пряма, сухорлява стовусиха, вчилась в Ютландії, в королівському коледжі”. Сиз, його сестра, Вертутій і Чублик розмовляють.
Сиз дарує Чублику світлячків, яких виростив сам, а Ветутій йому – вітряного млинка, який крутиться в інший бік.
П’ють каву, Мармусія розповідає про коханого Чуй-Голована, який в неї на очах розбився.

Розділ 4.
Сиз ХІІ, Вертутій і Чублик пливуть до верхнього озера.
„На пущу! Веслуйте сюди!” – гукає з берега Хвороща. У царстві динь.
Всі пливуть озером на човні: сперечалися, хто першим поселився на берегах Довгих озер: стовуси чи тривуси. Сваряться, кричать, б’ються – човен перевертається і всі падають у воду. У Чублика випали подаровані Сизом світлячки... Вибралися всі з води на човна. Пливуть далі. Лунає пісня. Хворощ кличе до себе. Пригощає динями:
1-ша – всередині галушки;
2-га – диня-верблюд;
3-я – диня, обліплена глиною; розбили – налита медом;
4-та – диня-кавун;
5-та – диня-вертутівка.
Переїлися, у всіх болять животи, на що Хвороща каже: „чрево не дерево, роздасться. Коли Хвороща пішов на город по ще одну диню – гості втекли, сіли в човен і попливли.

Розділ 5.
Дорога на Верхнє озеро. Перегук звірів у темряві. Розмови про дикого лісового приблуду. У ????????? вітрячків.
У Вертулія тріснули ґудзики на штанах від переїдання динями.
Пливуть. Побачили незнайомих звірів. Сиз розповідає про звіра (Мертва Паща) який задушив його діда.
Підпливши до піщаного берега - це володіння Вертутія - вітрячки, далі царство водяних млинків, далі 2 ряди піщаних млинків.
Відпочили, скупалися.
Сиз повернувся додому. Біля будинку побачив що за ним стежать 2 чиїсь хижі, насторожені очиська.

Розділ 6.
Погані прикмети: птахи і гриби тікають із лісу. Всі збираються на раду до професора Варсави. „Ви вмієте ходити по-королівському?”.
Ранком в лісі все гриміло. Всі зібралися до Варсави... Сиз вирішує іти на Щербаті скелі в розвідку, Чублик з ним. Під час мандрівки Чублик вчить ходити Сиза по-королівському – кроком тихим, підстрибуючи.

Розділ 7.
Обвуглені дерева. Страшна зграя, що пробиває собі дорогу в хащах лабами. Втеча, погоня, підводна мандрівка.
Бачать обвуглені дерева, в дуплі мертві білченята – все в лісі спалене. Оглядають. Хтось підкрадається... Тікають від страшних незнайомих чудовищ. Повертаються додому.

Розділ 8.
Дивний гість-відвідувач, з якого зробилося 12. Напад і нагле викрадення Сиза.
Раптом до музею зайшов незвичайний гість. Сиз показує йому музей. В кожному залі з гостя робиться всі більше і більше. В кінці їх зробилося 12. вони викрали Сиза, несуть його через музей. На це надходить Вертутій з Чубликом, бачать це, кличуть на допомогу.

Розділ 9.
Сиз в ямі. Розмова 2-х каторжників – болотного і печерного. Дещо цікаве про Магаву і його одноплеменців.
Сиза принесли в печери, поклали в яму. Сиз зачув, як Дригайло і Квасило (сторожі Сиза) розмовляють про Магаву, про те, що вони бояться води, дізнаються, що Магава – брат Мертвої Пащі... Приходять печерні зброєносці і забирають Сиза до сокрушителя.

Розділ 10.
Сиз перед ликом Магави І. Білий кінь. Сльози старого Лапані. Треба рятуватися!
Приводять Сиза до Магави. Все в перевернутій подобі (кінь, крісло і т.д.) Магава хоче, щоб Сиз привів своїх до нього. Магава налякався світлячка, що випоз з Сизової кишені. Сиз побачив діда Лапаню, той розповідає як його спіймали. Вирішують тікати.

Розділ 11.
Гра у печері піжмурки. Куди пропав Лопаня? Куа попадає на втікачів. Ще одна втрата.
Слуги Магави – шукають втікачів. Сиз з дідом домовляються розійтися. Слуги їх доганяють, та їм вдається втекти і врешті решт зустрітися знову.

Розділ 12.
Мармусія з веслом на озері. Троє на човнах. Хто швидше – ти чи вони?
Мармусія заходить в кабінет брата і помічає, що його немає. Зустрічає Вертулія та Чубрика, вирішують шукати Сиза. Пливуть на човнах на озері і знаходять Сиза з дідом.

Розділ 13.
Сліди розбою над озером. Друга нарада у Варшави. Мудре й повчальне слово професора. Сиз: „Треба готувати кручу!”
Вороги спалили музей-корч Сиза, млинки Вертулія. Збираються на другу нараду у Варшави. Складають план як визволитися від ворогів.

Розділ 14.
Стовуси й Шривуси готують кручу. Сиз і Чублик у засідці. Парадний вихід Магави. Картина жорстокої страти.
Всі роблять засідку на кручі. Сиз і Чублик пішли, щоб привернути увагу ворогів і привести їх на кручу.

Розділ 15.
Таємничі приготування стовусів і тривусів. Руя і чорні блискавки котяться до озера. Де Чублик?
Сиз з Чубликом біжать, за ними женуться вороги. Всі стовуси і тривуси оточили Магаву з його служителями, загнали їх в куш: ті впали з кручі.
В цей час печерні і болотні найманці Магави нищать підземну школа Лунорний зал. Чублик хотів їх зупинити, його вбили. Друзі ховають Чублика на високому погорбі.

Розділ 16.
Останній, який підтверджує древню істину: все йде, все минає, а добра кава ?????? і світлячки залишаються на землі.
Після сну Сиз прокинувся на долоню сіло мале пташеня. Він збудував новий корч-музей, зібрав нову колекцію світлячків. Стояло 3 вітрячки.
Таблиця на музей була та сама, внизу дописано: „Заходьте тільки по-королівськи. Оп-ля-ля!”.
Вертутій ходив до Сиза в гості з своїм молодшим внуком.
- Ходімо, я покажу вам своїх світлячків.
В повісті письменник змалював красу природи, людської душі, відважність та справедливу боротьбу проти ворогів.
Цей твір великий сплив на дітей: вчить працювати, бути щедрим, як Хвороста, відважним як малий Чублик та всі стовуси і тривуси.
Такі твори необхідні в повинні займати значне місце в дитячому читанні. Фантастичний персонаж Сиз-стовус, Мармусія, Вертутій, Чублик і багато ін. зовсім свідомо входять у свідомість сучасної дитини.
Добрих чоловічків не можуть покорити могутні злі сили, життя торжествує.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать