Звіт по практиці в ПП Форесс

Зміст:
1. Характеристика діяльності ПП «Форесс»
2. Характеристика основних податків, що сплачуються ПП «Форесс»
3. Розрахунок показників фінансової стійкості ПП «Форесс»
4. Індивідуальне завдання
Висновок
Список використаної літератури
Додатки
1. Характеристика діяльності ПП «Форесс»
Приватне підприємство „Форесс” є самостійним господарським суб’єктом, який створений приватній власності декількох фізичних осіб.З моменту створення засновниками підприємства було 4 фізичні особи, на даний час – дві.
Директором підприємства є Кравець Володимир Іванович.
Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та валютний рахунки у банківських установах, має круглу печатку та штампи зі своєю повною назвою, інші печатки та бланки зі своїм найменуванням, та інші реквізити.
У своїй діяльності підприємство керується статутом та чинним законодавством України. Статут підприємства визначає порядок організації і здійснення його діяльності.
Підприємство не відповідає по зобов’язаннях засновників. Засновники відповідають по зобов’язаннях підприємства в межах, передбачених законодавством України. Держава та її органи не відповідають по зобов’язаннях підприємства, як і підприємство не відповідає по зобов’язаннях держави та її органів.
Підприємство несе відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах коштів на його рахунках та належного йому майна.
Підприємство має всі права і обов’язки юридичної особи, передбачені чинним законодавством України, в тому числі:
· укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права та нести
обов’язки;
· набувати у власність майно, а також одержувати матеріали та вироби через роздрібну, оптову та комісійну торгівлю, у юридичних та приватних осіб;
· продавати іншим підприємствам, організаціям та громадянам або обмінювати устаткування, транспортні засоби, матеріальні цінності та кошти, а також списувати з балансу основні фонди, якщо вони зношені або морально застарілі;
· укладати як на території України, так і за кордоном, різного роду угоди та інші юридичні акти з підприємствами, товариствами, організаціями, установами, спілками та окремими громадянами, в тому числі: купівлі-продажу, обміну, позики, перевезення, доручення, комісії, схову, договори про спільну діяльність та інші договори та угоди, а також приймати участь у торгах, конкурсах, аукціонах тощо, надавати гарантії;
· здійснювати оптову, оптово-роздрібну, роздрібну та комісійну торгівлю;
· реалізувати свою продукцію, послуги, залишки від виробництва за цінами, що формуються відповідно до умов економічної діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - за фіксованими державними цінами;
· створювати згідно з чинним законодавством філії, представництва, відділення, як на території України, так і за її межами з правом
відкриття рахунків;
· бути учасником спільних підприємств, акціонерних та інших товариств, концернів, консорціумів, асоціацій та інших добровільних об’єднань (в тому числі й міжнародних), діяльність яких відповідає статутним завданням Підприємства;
· бути позивачем і відповідачем в суді, господарському суді та третейському суді.
Підприємство створено з метою здійснення виробничої, комерційної і посередницької діяльності, а також з метою задоволення громадських потреб у його продукції, роботах, послугах та реалізації на основі здобутого прибутку соціальних та економічних інтересів засновників. Основною метою створення підприємства є отримання прибутку.
Основними видами діяльності ПП «Форесс» є:
- надання консультаційних послуг з бухгалтерського, фінансового та податкового обліку;
- встановлення комп’ютерних мереж;
- надання послуг по навчанню користувачів ПК;
- оптова та роздрібна торгівля комп’ютерним забезпеченням та іншими непродовольчими товарами.
2. Характеристика основних податків, що сплачуються ПП «Форесс»
Податки є необхідною ланкою економічних відносин в суспільстві з моменту виникнення держави. За рахунок податкових внесків формуються фінансові ресурси держави, які акумулюються в його бюджеті і позабюджетних фондах. Економічний зміст податків виражається, таким чином, взаєминами господарських суб'єктів і громадян, з одного боку, і держави - з іншого, з приводу формування державних фінансів.
Але податки це не тільки економічна категорія, але й одночасно фінансова категорія. Як фінансова категорія податки виражають загальні властивості, властиві усім фінансовим відносинам, а також свої особисті, відмінні від інших ознаки і риси, власну форму руху, тобто функції, що виділяють їх із усієї сукупності фінансових відносин. Функції податків виявляють їхню соціально-економічну сутність, внутрішній зміст.
Загальнодержавні податки і збори встановлюються Верховною Радою Украї­ни і справляються на всій території України.
До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):
1) податок на додану вартість;
2) акцизний збір;
3) податок на прибуток підприємств;
4) податок на доходи фізичних осіб;
5) мито;
6) державне мито;
7) податок на нерухоме майно (нерухомість);
8) плата (податок) за землю;
9) рентні платежі;
10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
11) податок на промисел;
12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;
14) збір за забруднення навколишнього природного середовища;
15) збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення (дія призупинена, але з переліку не виключений);
16) збір на обов'язкове соціальне страхування;
17) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;
18) збір до Державного інноваційного фонду (дія призупинена, але з переліку не виключений);
19) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;
20) фіксований сільськогосподарський податок;
21) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
22) гербовий збір (застосовувався до 1.01.2000 року, але з переліку не виключений);
23) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;
24) збір за використання радіочастотного ресурсу України;
25) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний).
Механізм справляння місцевих податків і зборів та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими Радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.93 р. № 56-93 "Про місцеві податки і збори" (зі змінами і доповненнями).
Суми податків і зборів (обов'язкових платежів), зараховуються до місцевих бюджетів у порядку, визначеному сільськими, селищними, міськими радами.
До місцевих податків належать:
1) податок з реклами;
2) комунальний податок.
2. До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:
1) готельний збір (повністю перестає нараховуватися і сплачуватися з 1.01.04 р.);
2) збір за припаркування автотранспорту;
3) ринковий збір;
4) збір за видачу ордера на квартиру;
5) курортний збір;
6) збір за участь у бігах на іподромі;
7) збір за виграш на бігах на іподромі;
8) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;
9) збір за право використання місцевої символіки;
10) збір за право проведення кіно- і телезйомок;
11) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;
12) збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;
13) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
14) збір з власників собак.
Державні податки встановлюються та стягуються центральними органами управління, місцеві – органами управління на відповідній території.
ПП «Форесс» сплачує такі податки:
1) податок на прибуток;
2) комунальний податок;
3) податок з доходів фізичних осіб.
1. Податок на прибуток. Ставки податку на прибуток, об'єкти оподаткування і порядок визначення оподатковуваного прибутку, порядок обчислення і сплати податку, обов'язки і відповідальність платників регламентуються Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» і Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток».
Відповідно до Плану рахунків облік витрат податку на прибуток ведеться на рахунку 98 «Податки на прибуток» за субрахунками:
981 «Податки на прибуток від звичайної діяльності»,
982 «Податки на прибуток від надзвичайних подій».
На субрахунку 981 «Податки на прибуток від звичайної діяльності» ведуть облік нарахованої суми податку на прибуток від звичайної діяльності, визначеної за встановленою ставкою від прибутку, відображеного в бухгалтерському обліку (незалежно від суми прибутку для цілей оподаткування).
На субрахунку 982 «Податки на прибуток від надзвичайних подій» відображають суму податку, яка підлягає сплаті з прибутку від надзвичайних подій. При цьому треба мати на увазі, що у Звіті про фінансові результати чистий прибуток (збиток) обчислюється як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності і надзвичайного доходу, надзвичайних затрат і податку з надзвичайного прибутку. У статтях звіту «Надзвичайні доходи» та «Надзвичайні затрати» відповідно відображають:
— прибуток або збиток від інших подій і операцій, що відповідають визначенню надзвичайних подій;
— невідшкодовані збитки від надзвичайних подій, включаючи затрати на запобігання виникнення втрат від стихійного лиха, техногенних аварій, які визначені за вирахуванням суми страхового відшкодування і покриття втрат від надзвичайних подій за рахунок інших джерел.
Збитки від надзвичайних подій відображаються за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від звичайної діяльності.
Податок на прибуток підприємств - це прямий податок, сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій.
Платниками податку на прибуток є:
- із числа резидентів - суб'єкти підприємницької (господарської) діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, що здійснюють діяльність, направлену на отримання прибутку як на території України, так і за її межами;
- з числа нерезидентів - фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи із джерелом їх, походження з України;
- філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку з числа резидентів, Ідо не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади. Платник податку, що має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням. При цьому податок зменшується на суму, сплачену до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філії;
- управління залізниці та підприємства залізничного транспорту, їх, структурні підрозділи;
- постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження в Україні або виконують агентські (представницькі) функції для таких нерезидентів або їх засновників;
- Національний банк України та його установи.
Об'єктом оподаткування є прибуток, що визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на:
- суму валових витрат платника податку;
- суму амортизаційних відрахувань.
Валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає:
1)загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення)та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації);
2)доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами;
3)доходи від операцій особливого виду, передбачених ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;
4)доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, відсотків, роялті, володіння бор­говими вимогами, а також доходи від здійснення операцій лізингу (оренди);
5)доходи, не враховані в обчисленні валового доходу пе­ріодів, що передують звітному, та виявлені в звітному періоді;
6)доходи з інших джерел, закріплені підпунктом 4.1.6 ст. 4Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності
До складу валових витрат включаються:
1) суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протя­гом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, ве­денням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охо­роною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, пе­редбачених законом;
2)суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добро­вільно перераховані (передані) протягом звітного року до Дер­жавного бюджету України або бюджетів місцевого самовряду­вання, до неприбуткових організацій, у розмірі, що становить не менше двох та не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком відрахувань, визначених пунктом 5.8 цієї статті, та внесків, передбачених законом;
3)суми коштів, перераховані підприємствами всеукраїнських об'єднань осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильсь­кої катастрофи, на яких працює за основним місцем роботи неменше 75% таких осіб, цим об'єднанням для проведення їх бла­годійної діяльності, але не більше 10% оподатковуваного по­датком прибутку попереднього звітного періоду;
4)суми коштів, внесених до страхових резервів;
5)суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язко­вих платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування», за винятком податків, зборів (обов’язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 ст. 5 За­кону.
Для платників податку, основною діяльністю яких є вироб­ництво сільськогосподарської продукції, до складу валових витрат включається плата за землю, що не використовується в сільськогосподарському виробничому обороті;
6)суми витрат, не віднесені до складу валових витрат мину­лих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищен­ням або зіпсуттям документів, встановлених правилами подат­кового обліку, і підтверджені такими документами в звітному податковому періоді;
7)суми витрат, не враховані в минулих податкових періо­дах у зв'язку з допущеними помилками і виявлені в звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання;
8)суми безнадійної заборгованості в частині, що не віднесе­на валові витрати, у разі коли відповідні заходи щодо стяг­нення таких боргів не привели до позитивного наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк по­зовної давності;
9) суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу у визначено­му порядку;
10) деякі інші витрати, передбачені пунктом 5.2 ст. 5 Зако­ну України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Поряд із валовими доходами та валовими витратами для обчислення об'єкта оподаткування необхідно з'ясувати суму амортизаційних відрахувань. Під терміном «амортизація» ос­новних фондів і нематеріальних активів слід розуміти посту­пове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платни­ка податку в межах норм амортизаційних відрахувань.
Амортизації підлягають витрати:
1)на придбання основних фондів і нематеріальних активів для власного виробничого використання;
2)на самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких ос­новних фондів;
3)на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модер­нізації й інших видів поліпшення основних фондів;
4)капітальні поліпшення якості земель, не пов'язані з бу­дівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.
Не підлягають амортизації та повністю належать до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на:
—придбання і відгодівлю продуктивної худоби;
—вирощування багаторічних плодоносних насаджень;
—придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх викорис­тання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам;
—утримання основних фондів, що перебувають на консер­вації.
Не підлягають амортизації та здійснюються за рахунок відповідних джерел фінансування:
—витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збереження бібліо­течних і архівних фондів;
—витрати бюджетів на будівництво та утримання автомо­більних доріг загального користування;
—витрати на придбання та збереження Національного ар­хівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що фор­мується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів;
—витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модерні­зацію або інші поліпшення невиробничих фондів.
Відповідно до підпункту 8.2.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» основні фонди підляга­ють розподілу на чотири групи.
До першої групи віднесено бу­динки, споруди, їхні структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального полі­пшення землі. Основні фонди цієї групи мають мінімальну (по­рівняно з іншими групами) квартальну норму амортизації — 2%.
Друга група включає автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них. Квар­тальна норма амортизації основних фондів другої групи стано­вить 10%.
Третю групу складають будь-які основні фонди, що не включені до першої, другої та четвертої груп - 6%
До четвертої групи належать електронно-обчислювальні машини, інші ма­шини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів). Норми амортизації четвертої груп основних фондів становлять 15%.
Платник податку може прийняти рішення про застосуван­ня інших норм амортизації, що не перевищують встановлені. Зазначене рішення приймає платник податку до початку звітного податкового року, і його не може бути змінено протягом такого року, а також воно доводиться до відома податкового органу разом із поданням декларації за перший квартал тако­го звітного податкового року.
Для платників податку, визнаних монополістами згідно із законом, сума амортизаційних відрахувань не є обов'язковою складовою тарифів, інших видів цін на їх послуги.
Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визна­чається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітно­го періоду. Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), ви­значаються шляхом застосування норм амортизації до балан­сової вартості груп основних фондів на початок такого розра­хункового кварталу. Суми амортизаційних відрахувань вилу­ченню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових пла­тежів).
Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковуєть­ся за ставкою 25 від­сотків.
Від оподаткування звільняються певні доходи неприбутко­вих організацій, визначені у підпунктах 7.11.2—7.11.7 ст. 7 за­значеного Закону. Такі доходи можуть бути отримані у вигляді:
—коштів або майна, що надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертву­вань;
—пасивних доходів;
—коштів або майна, що надходять неприбутковим органі­заціям від проведення їх основної діяльності;
—разових або періодичних внесків засновників і членів непри­буткових організацій;
—коштів або майна, які надходять неприбутковим органі­заціям як компенсація вартості отриманих державних послуг;коштів, які надходять до кредитних спілок та пенсійних фондів у вигляді внесків на додаткове пенсійне забезпечення або внесків на інші потреби, передбачені законодавством;
—дотацій або субсидій, отриманих з державного або місце­вого бюджетів, державних цільових фондів або у межах благо­дійної, у тому числі гуманітарної допомоги чи технічної допо­моги, що надаються таким неприбутковим організаціям відпо­відно до умов міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, крім дотацій на регу­лювання цін на платні послуги, які надаються таким непри­бутковим організаціям або через них їх отримувачам згідно із законодавством, з метою зниження рівня таких цін;
—доходів від надання культових послуг.
Облік отриманих доходів і здійснених витрат веде платник податків самостійно з метою визначення об'єкта оподаткуван­ня. Платник податків має право обрати і використовувати будь-який з таких двох методів: метод нарахувань або касовий ме­тод ведення податкового обліку. Передбачається обов'язкове інформування податкового органу про обраний платником ме­тод обліку.
При використанні методу нарахувань облік доходів і витрат платник податків проводить, виходячи з часу придбання платником податків права на ці доходи або визнання за ним цих витрат, незалежно від часу фактичного одержання доходів чи здійснення платежів.
Використання касового методу припускає облік платником податків доходів і витрат, виходячи з часу відповідно вступу платника податків у право власності цих доходів чи визнання за ним цих витрат.
Платник податків, що використовує метод нарахувань, от­римує можливість використання податкового дисконту — по­правки, на яку з метою оподаткування необхідно збільшити отримані платником податків доходи. Його застосовують, якщо платник податків одержує додаткову й обумовлену виключно цим методом обліку вигоду від того, що момент здійснення ви­трат передує хоча б одному з таких моментів:
а) моменту їхнього визнання доходами другого учасника угоди, якщо останній не є фізичною особою чи іноземною юри­дичною особою і використовує касовий метод у податковому обліку;
б) моменту фактичного здійснення таких витрат, якщо плат­ник здобуває товари у фізичної особи чи іноземної юридичної особи, незалежно від використовуваного ним методу податко­вого обліку. Моментом фактичного здійснення таких витрат є момент відповідної фактичної виплати коштів чи момент фак­тичної передачі майна.
Основним звітним документом для нарахування та сплати податку на прибуток є Декларація з податку на прибуток. Дана декларація та додатки до неї подає підприємство незалежно від того, чи виникло податкове зобов’язання з даного податку чи ні.
Податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується за правилами, установленими п.11.1 ст.11 і п.16.4 ст.16 Закону №334, наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.
2. Комунальний податок. Порядок нарахування та сплати комунального податку самостійно встановлюється органами місцевого самоврядування тієї територіальної громади, де цей податок справляється (ст. 18 Декрету N 56-93, пп. 24 п. 1 ст. 26 Закону N 280).
Як правило, міська (сільська) рада розробляє та затверджує своїм рішенням Положення (порядок) про комунальний податок (далі – Положення). У ньому зазначаються ставка податку, пільги щодо окремих категорій платників, порядок нарахування податку, терміни подання звітності (базовий податковий (звітний) період) та терміни сплати податку.
Платниками комунального податку є юридичні особи, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Виняток складають також юридичні особи – платники єдиного податку (ст. 6 Указу N 746).
Об'єктом оподаткування є річний фонд оплати праці, обчислений виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Гранична ставка комунального податку не повинна перевищувати 10% від об'єкта оподаткування.
Форму Розрахунку затверджено Наказом N 625. Розрахунок складається за звітний період і надається до органу ДПС у терміни, визначені в Положенні (таблиця 2.1).

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать полную версию