Аудит кредитних операцій

План.
Вступ............................................................................................................ 1
1. Аналіз дебіторської заборгованості....................................................... 3
1.1. Бухгалтерське визначення загальної суми дебіторської заборгованості. ................................................................................................................... 3
1.2. Складові кредиту споживачам. ...................................................... 5
2. Бухгалтерський облік грошових коштів, розрахунків і банківських кредитів. 6
3. Аудит коштів на розрахунковому рахунку........................................... 9
3.1. Аудит розрахункових операцій. ..................................................... 9
3.2. Порядок проведення аудиту розрахунків. .................................... 11
3.3. Аудит розрахунків заборгованності по претензіях і конфліктних боргах. ................................................................................................................. 14
4. Аудит кредитних операцій.................................................................... 18
Висновок.................................................................................................... 20
Список використаної літератури.............................................................. 21

Вступ.
Відповідно Закону України “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 року N 3125-XII, аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.
Аудиторські послуги можуть надаватись у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов'язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.
Аудит може проводитись з ініціативи господарюючих суб'єктів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством (обов'язковий аудит). Затрати на проведення аудиту відносяться на собівартість товару (продукції, послуг).
Аудиторський висновок - це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.
На основі аудиторського висновку складається публічна бухгалтерська звітність. Аудиторський висновок про достовірність, повноту і відповідність чинному законодавству та встановленим нормативам балансу та інших форм публічної бухгалтерської звітності повинен ґрунтуватися на аналізі достатнього обсягу інформації щодо наслідків фінансово-господарської діяльності, в тому числі на вивченні бухгалтерської звітності і документів, які становлять комерційну таємницю і не підлягають публікації.
Відкриття бухгалтерської звітності, що становить комерційну таємницю, для проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг здійснюється користувачами бухгалтерської звітності.
Аудиторський висновок складається з дотриманням відповідних норм та стандартів і повинен містити підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження достовірності, повноти та відповідності законодавству бухгалтерської звітності замовника.
1. Аналіз дебіторської заборгованості.
1.1. Бухгалтерське визначення загальної суми дебіторської заборгованості.
Як основний капітал, запаси, кредит клієнтам, дебіторська заборгованість представляє для підприємства майже постійну статтю використання засобів, що дозволяє розширити клієнтуру, і домагатися кращих конкурентних позицій на ринку.
Сума кредитування клієнтів містить у собі боргові зобов'язання клієнтів, що складаються з ще не оплачених рахунків. Також вона містить у собі цінні папери до одержання від клієнтів (які відбиті в бухгалтерських записах) сум, виданих клієнтами, але ще неотфактурованих; деякі аналітики додають також враховані векселі, термін оплати яких ще не наступив.Часто використовуваний розрахунок дебіторської заборгованості полягає в наступному:
Боргові зобов'язання споживачів
+ цінні папери до одержання
+ неотфактуровані рахунки
+ враховані векселі, термін оплати яких ще не наступив
----------------------------------------------------------------------
Боргові зобов'язання клієнтів і зв'язані з ними рахунки
Нарешті, кредитування споживачів визначають не тільки здійснені, але і не оплачені постачання через те, що вони не були отфактурировані з урахуванням відсотків («флат») .
Підприємство У вивчає вплив, що може зробити на його рентабельність надання кредиту споживачам на два місяці. Припустимо, для спрощення ситуації, що підприємство В цілком фінансується власними капіталами, і що його запаси і ліквідні засоби майже дорівнюють нулю.
Допустимо, що в перший рік ця нова політика привела до нової ситуації, що відбилася в бухгалтерських записах.
Баланс підприємства У
Основний капітал 1 800 Власні капітали 2 000
Боргові обов’язки (дебітори) 200 Прибуток 216
Ліквідні активи 216
1 800 2 216
Звіт про доходи підприємства:
- Продажу 1 200 тис. грн.
- Витрати 984 тис. грн.
- Прибуток 216 тис. грн.
Якщо ми допустимо той факт, що не було підвищення цін, то можна констатувати, що в результаті надання кредиту споживачам збільшилася кількість продажів на 20%. Той факт, що норма прибутковості (18%) залишилася на колишньому рівні, означає, що особливі витрати по кредиту клієнтам (витрати по керуванню, по неоплачених векселях) були дорівнюють нулю. Вкладники капіталу (власного) повинні були зробити додатковий внесок 200 од., що відповідає інвестиціям, що рівні наданому на два місяці кредиту.
Отже, середня прибутковість власних капіталів збільшується до 10, 8%, а прибутковість «інвестицій по боргових зобов'язаннях» — до 18%. Оскільки ця цифра вище середньої прибутковості інвестицій на ринку, то рішення буде спокушати вкладників капіталу. Цю можливість варто також зіставити з іншими даними, наприклад, зв'язаними з тривалістю наданого кредиту (один місяць, два місяці...).
1.2. Складові кредиту споживачам.
Тривалість періоду, на який наданий кредит, складає лише одну з частин кредитного терміну в широкому змісті слова. Останній може змінюватися і під впливом внутрішніх факторів, як:
- керування фактурированням;
- керування збором і реєстрацією цінних паперів платіжного призначення;
- керування флатом;
- керування ростом попиту споживачів.
Таким чином, визначення причин зміни терміну кредиту клієнтів є складною справою. Воно вимагає докладних аналітичних зведень.
2. Бухгалтерський облік грошових коштів, розрахунків і банківських кредитів.
У процесі господарської діяльності підприємства вступають у грошові відносини один з одним, членами трудового колективу, податковими органами, банками, Пенсійним фондом України і Фондом соціального страхування, Фондом зайнятості, різними юридичними і фізичними особами. З розвитком ринкових відносин істотно розширюється сфера бухгалтерського обліку і фінансового контролю операцій, зв'язаних з рухом коштів, станом розрахункових і кредитних відносин.
Підприємства повинні робити розрахунки за своїми обов'язками перед іншими підприємствами, організаціями й установами в безготівковому порядку через установи банків або векселями. Наличноденежный оборот підприємств зв'язаний в основному з оплатою праці, виплатою посібників по соціальному страхуванню, оплатою витрат на службові командировки, операційних, господарських витрат.
Основними задачами бухгалтерського обліку і контролю касових операцій є забезпечення схоронності коштів, законності і доцільності їхньої витрати, дотримання касової дисципліни й інших вимог відповідно до встановленого порядку ведення касових операцій.
При цьому отримані в банку кошти повинні бути використані по цільовому призначенню, а також дотримані ліміти залишку готівки в касі, встановлені установою банку за узгодженням з керівництвом.
Невід'ємний елемент бухгалтерського контролю – проведені у встановлені керівником підприємства терміни раптові інвентаризації готівки, а також знаходяться в касі підприємства цінних паперів (акцій, облігацій, ощадних сертифікатів) і грошових документі.
Відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року, виявлені при інвентаризації надлишки коштів у касі підлягають оприбуткуванню з віднесенням їхній на фінансові результати діяльності підприємства. Це відбивається в бухгалтерському обліку записом по дебету рахунка "Каса" і кредиту рахунка "Прибутки та збитки". Одночасно встановлюються причини виникнення надлишків і винні обличчя.
Розкриті інвентаризацією нестачі грошей у касі пред'являються до стягування з касира.
Відповідно до законодавства України кожне підприємство вправі відкривати в будь-якому банку розрахунковий і інший рахунки для збереження коштів і здійснення усіх видів розрахункових, кредитних і касових операцій. Банк по місцеві реєстрації підприємства зобов'язаний відкрити йому розрахунковий рахунок по його вимозі. Відкривати ще рахунка в іншому банку не рекомендовано.
Установа банку гарантує таємницю по операціях, зробленим на рахунках підприємства. Довідки по ці операції видаються банком самим підприємствам-клієнтам, а при необхідності також судам, органам наслідку й арбітражу, аудиторським організаціям і податковим органам.
Деякі особливості має організація обліку і контролю засобів на валютному рахунку підприємства, а також інших операцій в іноземній валюті. Вони відбиваються в бухгалтерському обліку в гривнях на основі попереднього перерахування іноземної валюти за курсом Центрального банку України, що діє на дату здійснення операцій. Одночасно облікові записи по цих операціях виробляються у валюті розрахунків і платежів.
Контролю піддається правильність віднесення на фінансові результати діяльності підприємства курсових разниц по його валютному рахунку в банку й інших операціях в іноземній валюті. Різниця між оцінкою коштів і інших активів за курсом іноземної валюти на дату відображення в обліку і здійснення операцій відноситься на рахунок "Прибутки та збитки". В аналітичному обліку по цьому рахунку курсові різниці відбиваються обособлено як окрема стаття позареалізаційних доходів чи втрат у таблиці аналітичних даних журнали-ордери № 15.
Перехід до ринкової економіки вносить істотні зміни в систему розрахункових і кредитних відносин. Цілком скасовані окремі форми, що існували раніше обмеження у виборі, розрахунків між постачальниками і покупцями. Порядок і форми розрахунків визначаються в господарських договорах (угодах) між сторонами. Підприємства можуть відпускати продукцію і виконувати роботи (послуги) у кредит зі сплатою покупцями (замовниками) відсотків за користування комерційним кредитом. Для оформлення таких торгових угод переважно використовувати вексельне звертання.
Безготівкові розрахунки між підприємствами здійснюються платіжними дорученнями, чеками, акредитивами, платіжними вимогами-дорученнями.
Розрахунки з покупцями і замовниками за товари, роботи і послуги відбиваються в бухгалтерському обліку і звітності по-різному в залежності від прийнятої на підприємстві методики включення продукції в обсяг реалізації: або в міру пред'явлення розрахункових документів покупцям (замовникам) за відвантажену (відпущену) продукцію, виконані послуги; або після оплати розрахункових документів покупцями і надходження засобів на рахунок, валютний чи рахунок у касу підприємства-постачальника. Обраний підприємством варіант передбачається при прийнятті облікової політики на тривалий термін (ряд років) виходячи з умов господарювання та договорів. Дотримання прийнятого підприємством методу, у продовж звітного року обов'язково.
Відповідно до діючої системи розрахунків у народному господарстві підприємства можуть видавати аванси іншим підприємствам або одержувати від них аванси під майбутнє постачання товарно-матеріальних цінностей і виконання робіт (послуг), а також оплаті продукції і робіт з мери їхній часткової готовності. Стан цих розрахунків контролюється на основі облікових записів на активному рахунку “Розрахунки по авансах виданим" і пасивному рахунку “Розрахунки по авансах отриманим". Однойменні статті маються й у розділі III активу і пасиву балансу.
3. Аудит коштів на розрахунковому рахунку
3.1. Аудит розрахункових операцій.
Аудит коштів починається з перевірки дотримання порядку відкриття розрахункових, поточних і бюджетних рахунків в установах банків і дослідження виписок за весь період, що перевіряється, які повинні знаходитися в бухгалтерії. Одночасно вивчаються документи підприємств-клієнтів, прикладені до виписок банку. При вивченні банківських документів визначають законність і обґрунтованість операцій і правильність віднесення витрат на відповідні рахунки. На практиці мають місце випадки порушень, коли для приховання зловживань окремими бухгалтерськими працівниками разом з касирами вироблялися заміна виписок банку іншими чи виправлення відповідних сум. У таких випадках важливо зробити зустрічну перевірку документів і зіставити між собою взаємозалежні господарські операції, відбиті на рахунках обліку і виписках банку. При цьому вивчають порядкову нумерацію виписок банку і правильність перенесення підсумків і їхніх залишків в облікові регістри. Якщо в клієнта відсутні окремі виписки банку, то важливо одержати з банку завірені їхні копії. Документи, прикладені до виписок банку, досліджують насамперед на предмет їхньої законності.
Звертається увага на правильність оприбуткування в касу грошей, отриманих з банку по чеках. Мають місце випадки, коли окремі бухгалтера в змові з касиром привласнювали гроші, отримані по чеках, але для того щоб обороти по виписці банку збігалися з відповідним журналом-ордером, суму отриманих грошей списували в дебет рахунка "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами" чи в дебет іншого рахунка, по якому відбивали кредиторську заборгованість особливо з минулим терміном задавнення позову. Необхідно звіряти обороти по дебету і кредиту відповідних рахунків, тому що залишок може збігатися, якщо зменшити його на однакову суму.
Розрахункові операції можна досліджувати суцільним методом. Однак цей метод вимагає багато часу. При перевірці розрахункових операцій найчастіше застосовують метод вибіркової перевірки документів, що дозволяє розкрити можливі недоліки, порушення і зловживання. Така перевірка вимагає глибокого аналізу як облікових записів, так і звітних. Важливо знати різні варіанти і способи розкриття можливих порушень, зловживань, незаконного утворення дебіторської чи кредиторської заборгованості.
Необхідно установити, чи відповідають номери і суми використаних чеків корінцям книжок, а при виявленні анульованих чи зіпсованих чеків з'ясувати, чи є оцінка про це в корінцях.
Вивчають також використання раціональних форм розрахунків і чи забезпечують вони зближення моментів одержання покупцями матеріальних цінностей і здійснення платежу, чи сприяють вони зниженню залишків цінностей у шляху і кредиторській заборгованості постачальникам по неотфактурованих постачаннях. Важливо здійснити перевірку товарності розрахункових документів, що передаються до оплати в банк, чеків, доручень, векселів, платіжних вимог і т.д.
3.2. Порядок проведення аудиту розрахунків.
Джерелами інформації аудита розрахункових операцій є первинні документи й облікові регістри по обліку розрахунків з постачальниками, покупцями, різними дебіторами і кредиторами, розрахунки по претензіях, відшкодуванню матеріального збитку і т.д. Вивчають також відповідні журнали-ордери і відомості журнально-ордерної форми обліку, баланс і інші фінансові звіти. Належної уваги вимагає перевірка обґрунтованості облікових даних про вартість матеріалів, що знаходяться в шляху, якщо вони оплачені, але не прибули до кінця місяця на підприємство. Вивчаючи за даними журналу-ордера заборгованість постачальникам по неотфактурованих постачаннях, варто установити, чи не враховуються неотфактуровані матеріальні цінності одночасно як оплачені, котрі знаходяться в шляху або ще не вивезені зі складів постачальників, чи не відбита помилкова вартість неотфактурованих постачань як дебіторська заборгованість. На основі даних журналу-ордеру важливо установити, чи не занижена при складанні балансу заборгованість постачальникам по не оплаченим у термін розрахунковим документам і чи не збільшена в зв'язку з цим нормальна заборгованість їм, що враховується при розрахунках з бюджетом. Дослідження розрахункових операцій є важливою складовою частиною аудита господарсько-фінансової діяльності і здійснюється в нерозривному зв'язку з іншими операціями (касовими, банківськими, товарними, виробничими, операціями по капітальних вкладеннях і т.д.). Це порозумівається тим, що багато хто з зазначених та інших операцій прямо чи побічно впливають на розрахункові взаємини між підприємствами. Важливе значення має ознайомлення з господарством, станом бухгалтерського обліку і звітності, документами матеріально відповідальних осіб. Варто вивчити аналітичні рахунки по кожному дебітору і кредитору й установити, чи немає знеособлених аналітичних рахунків.
Досліджують, у яких конкретно документах і облікових регістрах виявлені найчастіше помилки і підробки, на яких балансових рахунках були приховані втрати через безгосподарність, нестачі, крадіжки і незаконно утворилася дебіторська і кредиторська заборгованість. Тільки за таких умов аудитор може ефективно використовувати метод вибіркової перевірки документів. Однак при будь-яких обставинах і методах дослідження документів обов'язковою умовою є вивчення суцільним методом документів і записів в аналітичних і синтетичних рахунках по усіх видах розрахунків, зв'язаних з рахунками витрат.
З'ясовують, чи немає випадків приховання дебіторської заборгованості шляхом відображення в балансі згорнутого залишку замість розгорнутого. При цьому вивчають наступні рахунки: "Розрахунки з покупцями і замовниками", "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками", "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами" і т.і. Ці питання досліджують за формою, представленої в табл. 1.
Аналіз даних свідчить, що в балансі по рахунку "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками" не відбита дебіторська заборгованість у сумі 13 000 тис. грн. за рахунок зменшення на цю суму кредиторської заборгованості (23 000 000-10 000 000). По рахунку "Розрахунки з покупцями і замовниками" допущене на 6000 тис. грн. вуалирование дебіторської заборгованості (20 000 000 - 14 000 000) шляхом зменшення на цю суму кредиторської.
Необхідно підкреслити, що зменшення дебіторської заборгованості не порушує рівності активу і пасиву балансу. Іноді окремі керівники і головні бухгалтера вуалюють дебіторську заборгованість, щоб мати підставу для одержання премій. У зв'язку з цим необхідно перевіряти первинні документи.
Особливу увагу аудитори приділяють дотриманню законодавчих актів по розрахунках з бюджетом.
Питання правильності сплати місцевих податків і зборів також є об'єктом аудита кредиторської заборгованості. Фінансовий стан підприємства залежить від співвідношення його ліквідних засобів, тобто всіх засобів, що можуть швидко перетворитися в готівку. Чим вище ліквідність, тим стійкіше фінансовий стан підприємства. Тому при аудиті перевіряються документи, зв'язані з виникненням дебіторської і кредиторської заборгованості, вивчаються реальність цих сум і надійність дебіторів з погляду виплати ними своїх боргів. При цьому перевіряють своєчасність звірення розрахунків, наявність відправлених платежів дебіторам з нагадуванням про необхідність погашення боргів.
Коли ж мова йде про дебіторську заборгованість спільних підприємств, те необхідно враховувати коливання валютних курсів і, отже, вносити виправлення в оцінку цієї статті активу балансу на дату перевірки за порівнянням з оцінкою на початок року.
Суми кредиторської заборгованості між підприємствами недержавної форми власності, щодо яких минув термін задавнення позову, підлягають віднесенню на результати господарської діяльності. В всіх інших випадках суми кредиторської заборгованості підлягають перерахуванню в бюджет.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать полную версию