Облік та аудит розрахунків по соціальному страхуванню

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 теоретичні основи обліку і аудиту розрахунків по соціальному страхуванню
1.1 Особливості розвитку соціального страхування в Україні
1.2 Порядок проведення аудиту розрахунків за соціальним страхуванням
Розділ 2 Організація обліку і аудиту розрахунків по соціальному страхуванню на ТОВ "Енігма ЛТД"
2.1 Фінансовий стан і економічна характеристика підприємства
2.2 Синтетичний і аналітичний облік розрахунків по соціальному страхуванню
2.3 Аудит розрахунків по соціальному страхуванню
Розділ 3 Проблеми та шляхи удосконалення обліку і аудиту розрахунків за соціальним страхуванням на ТОВ "Енігма ЛТД"
3.1 Основні проблеми в обліку розрахунків за соціальним страхуванням та напрямки їх вирішення
3.2 Напрямки удосконалення аудиту розрахунків за соціальним страхуванням
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ
Список використаної ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
У тісному зв’язку з заробітною платою перебувають розрахунки по обов’язковому державному соціальному страхуванню. Основами законодавства України про загальнодержавне соціальне страхування, затвердженими постановою Верховної Ради України визначено, що загальнообов’язкове державне соціальне страхування – це система прав, зобов’язань і гарантій, які передбачають надання соціального захисту, яка включає матеріальне забезпечення громадян у разі захворювання, повної, часткової або тимчасової непрацездатності, втрати годувальника, безробіття за незалежними від них причинами, а також за віком та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (роботодавцем), а також з бюджетних та інших джерел, передбачених законом. Загальнообов’язкове державне страхування включає:
- соціальне страхування;
- пенсійне страхування;
- медичне страхування;
- страхування на випадок безробіття;
- страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що викликали втрату працездатності;
- інші види страхування, передбачені законами України.
Загальнодержавному страхуванню підлягають як особи, які працюють на умовах трудової угоди на підприємствах усіх форм власності, так і особи, які забезпечують себе роботою самостійно (творчі та інші працівники), а також громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності. bСлід відмітити, що питання обліку та аудиту розрахунків за соціальним страхуванням являється досить актуальним на сьогоднішній день. Адже невірне здійснення нарахувань та утримань з заробітної плати працівників та недостовірне подання звітності до фондів соціального страхування тягне за собою накладення штрафних санкцій. Тому питанню обліку і аудиту розрахунків за соціальним страхуванням слід приділяти особливу увагу. Про це свідчить і досить широке відображення теми дипломної роботи в літературних джерелах та періодичних виданнях. Таким чином, метою написання дипломної роботи являється дослідження сутності соціального страхування в Україні, методології обліку і аудиту розрахунків за соціальним страхуванням, а також напрямків його вдосконалення як на рівні держави, так і на рівні окремого підприємства.
Об’єктом дослідження в роботі є підприємство ТОВ "Енігма ЛТД".
Виходячи з мети дослідження основними завданнями написання роботи являються:
- дослідження етапів розвитку соціального страхування в Україні;
- висвітлення методології ведення бухгалтерського обліку та проведення аудиту розрахунків за соціальним страхуванням;
- економічна характеристика підприємства, що досліджується;
- характеристика організації бухгалтерського обліку розрахунків за соціальним страхуванням на підприємстві;
- дослідження методології проведення аудиту розрахунків за соціальним страхуванням на аналізованому підприємстві.
- дослідження напрямків удосконалення бухгалтерського обліку та аудиту розрахунків за соціальним страхуванням на ТОВ "Енігма ЛТД".
В процесі підготовки матеріалу для написання дипломної роботи інформаційною основою послужили нормативні акти України, підручники та посібники з обліку, аналізу та аудиту, а також періодичні джерела інформації. Хоча багато науковців таких як: Бутинець Ф., Бондар Н.О, Терещенко Н., Сук Л., Никифоров А. та інші, присвячували свої роботи дослідженню обліку розрахунків за соціальним страхуванням, однак на сьогодні дане питання залишається недостатньо дослідженим і потребує подальшого вдосконалення.
РОЗДІЛ 1 . теоретичні основи обліку і аудиту розрахунків по соціальному страхуванню
1.1 Особливості розвитку соціального страхування в Україні
Відповідно до Конституції України її громадянам гарантується право забезпечення по державному соціальному страхуванню. Це право включає в себе, зокрема, відшкодування втраченого заробітку або надання матеріальної підтримки за рахунок коштів державного соціального страхування в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів, народження дитини, догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, смерті працівника, а також санаторно-курортного лікування.
Історія створення інституту соціального захисту працюючих і, зокрема, соціального страхування, не така вже й давня. Вона нараховує трохи більше 100 років і бере свій початок з Германії, де протягом 1883-1889 років було прийнято низку законів про організацію державного соціального страхування робітників. Тепер майже повсюдно в тій чи іншій формі існує державна система соціального страхування.
Україні притаманний свій шлях розвитку соціального страхування. Перші страхові закони в Україні, яка була складовою частиною Російської імперії, появились на початку XX століття. Вже в 1901 році законодавчим актом передбачалось призначення пенсій робітникам гірничих заводів і копалень за рахунок роботодавців, яких визнавали винними в пошкодженні здоров'я. 2 червня 1903 року введено "Правила о вознаграждении потерпевших вследствие несчастных случаев рабочих й служащих, а равно членових семейств в предприятиях фабрично-заводской, горной й горнозаводской промышленности". Цей день став, так би мовити, днем народження державного соціального страхування.
В 1912 році були прийняті на державному рівні закони "Про забезпечення робітників на випадок захворювання", "Про страхування робітників від нещасних випадків на виробництві" і ряд інших. Були створені так звані лікарняні каси, пізніше їх стали називати страховими касами. Вони надавали робітникам два види допомоги: у випадку захворювання та при нещасному випадку. Допомога по тимчасовій непрацездатності призначалась від половини до двох третин заробітку і виплачувалась лише з четвертого дня хвороби. Допомога по вагітності і пологах видавалась протягом шести тижнів робітницям, які пропрацювали на даному підприємстві не менше трьох місяців.
Після 1917 року соціальне страхування в Україні розвивалось в єдиному руслі всіх республік Радянського Союзу. В перші роки після революції в умовах громадянської війни йшли пошуки більш ефективних форм соціального захисту трудівників. І, як наслідок, в 1918 році було прийняте положення про соціальне забезпечення працюючих, яке гарантувало забезпечення всіх найманих працівників незалежно від особливостей праці допомогою при тимчасовій втраті заробітку у зв’язку з хворобою, вагітністю пологами, каліцтвом. Починаючи з 1922 року виплата допомоги здійснювалася безпосередньо підприємствами в залік страхових внесків.
В 1929 році державне соціальне страхування мало єдиний цільовий бюджет. Разом з тим вже тоді в нормативних-правових актах підкреслювалось, що кошти державного соціального страхування є цільовими і використовувати їх на інші цілі недопустимо. А з 1931 року за рахунок коштів державного соціального страхування фінансуються санаторно-курортне лікування в спеціалізованих установах, санаторіях, пансіонатах, будинках відпочинку та дитячі оздоровчі табори.
Переломним моментом в історії соціального страхування є передача його в управління профспілкам. Рішенням союзного уряду 23 червня 1933 року всі кошти соціального страхування, а також санаторії, будинки відпочинку та ряд інших установ були передані профспілкам.
У 1971 році були створені відділи соціального страхування. Забезпечення та контроль за соціальною сферою відділ соціального страхування проводив через 21 галузевий обком профспілок, спираючись на величезний страховий актив із робітників та службовців. Загалом на соцстрахівській ниві в області трудилось близько 110 чоловік – бухгалтери, інструктори, ревізори, технічні інспектори праці, правові інспектори, довіренні лікарі. Завідувачем відділом був Євген Антонович Малий – людина, яку поважали і цінували за професіоналізм, доброзичливість та чуйність.
Демократичні перетворення в суспільстві вимагали відповідних змін і в правових відносинах. В Україні на порядок дня життя поставило питання про удосконалення системи соціального страхування. У лютому 1991 року Уряд України і профспілки (на той час Рада Федерації незалежних профспілок України) прийняли спільну постанову "Про управління соціальним страхуванням в Україні", а в березні того ж року було створено принципово нову структуру – Фонд соціального страхування України.
В Україні облік розрахунків по соціальному страхуванню врегульований достатньо широко. Визначення механізму функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, перерахунку і виплати пенсій Пенсійним фондом, а також порядок формування накопичувального Пенсійного фонду зазначено у Законі України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 09.07. 2004 р. № 1058-IV.
Органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб і персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють облік коштів Накопичувального фонду на накопичувальних пенсійних рахунках.
На кожну застраховану особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується постійний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів.
Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 р. встановлює види забезпечення і соціальних послуг, наданих у порядку соціального страхування.
Усі працівники підлягають обов’язковому соціальному страхуванню власником або уповноваженим ним органом від нещасних випадків і професійних захворювань. Страхування здійснюється в порядку і на умовах, що визначаються законодавством: Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 р. із змінами та доповненнями і колективним договором (угодою, трудовим договором).
Порядок нарахування й обліку збору на державне пенсійне страхування регламентується Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".
Закон набрав чинності з 1 січня 2004 року і передбачає впровадження системи пенсійного страхування, яка базуватиметься на чіткому розподілі матеріального забезпечення в старості в залежності від участі громадян у системі пенсійного страхування.
Інакше кажучи, ті, хто працював і сплачував внески до Пенсійного фонду, матимуть право на забезпечення в старості за загальнообов"язковим державним пенсійним страхуванням, а ті, хто не працював та не сплачував внески до Пенсійного фонду, - матимуть підтримку за рахунок державних коштів відповідно до законодавства про державну соціальну допомогу.
Положення Закону визначають запровадження системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування для всіх працюючих осіб, крім військовослужбовців офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом Збройних сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України [7].
Пенсійному забезпеченню підлягають також особи, які отримують допомогу по безробіттю.
Новим законом запроваджується пенсійне страхування. Замість терміну "трудовий стаж", як було раніше, вводиться термін "страховий стаж". Для нової пенсійної системи тепер важливо, скільки років людина працювала, за який період сплачували страхові внески до Пенсійного фонду та з якої заробітної плати вони сплачувались.
Для зарахування до страхового стажу в повному розмірі одного робочого місяця сума сплачених внесків не повинна бути меншою за обраховану з мінімальної заробітної плати. Якщо сума сплачених за місяць коштів менша мінімального страхового внеску, цей період зараховується як повний місяць, за умови відповідної доплати до сплаченої суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою від мінімального страхового внеску. Якщо така доплата не була здійснена, страховий стаж зараховується пропорційно сплаченій сумі.
З 1 січня 2004 року платники, які працюють на єдиному податку та фіксованому сільськогосподарському податку, сплачують страхові внески на загальних підставах. При цьому відповідно до п.12.8 "Прикінцевих положень" закону щорічно в Державному бюджеті України на відповідний рік передбачатимуться кошти для компенсації сільськогосподарським підприємствам – платникам ФСП витрат, пов’язаних зі сплатою ними на загальних підставах страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Законодавством не можуть встановлюватись пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Сплата страхових внесків юридичною (платником єдиного податку) за найманих працівників:
До введення в дію Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" з доходу кожного найманого працівника до Пенсійного фонду України сплачувався 1-2%.
Страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше, ніж 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Тобто замість податкового періоду введено поняття базового звітного періоду: календарний місяць, календарний квартал.
Календарний місяць є базовим звітним періодом для:
- роботодавців (юридичних та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, в т.ч. для працюючих за спрощеною системою оподаткування), які використовують працю найманих працівників на умовах трудового договору (контракту), інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру;
- підприємств, установ, організацій, військових частин та органів, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення та допомогу;
Якщо протягом базового періоду (календарного місяця або кварталу) платник здійснює виплати, на які нараховуються страхові внески, він повинен одночасно з видачею зазначених сум перераховувати до Пенсійного фонду авансові платежі у вигляді страхових внесків, нарахованих на ці суми.
У разі недостатності у платника коштів для здійснення у повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів, виплата зазначених сум і сплата страхових внесків здійснюються в пропорційних розмірах.
Граничний термін розрахунку по страхових внесках – 20-й календарний день від дня закінчення базового періоду (місяця, кварталу).
У разі наявності у платника зобов’язань перед іншими кредиторами, зобов’язання по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань щодо виплати заробітної плати (доходу).
Порядок нарахування, витрачання та обліку розрахунків по збору на обов’язкове державне соціальне страхування регламентується Законом України "Про збір на обов’язкове соціальне страхування" від 26.06.97 № 402 (із змінами та доповненнями), інструкцією про порядок надходження, обліку та використання коштів Фонду соціального страхування України, затвердженою Правлінням Фонду соціального страхування України від 26.08.99 №11.
Об’єктом оподаткування згідно з п. І ст. 2 зазначеного вище Закону є фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на оплату основної І додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, премій, заохочень (у тому числі в натуральній формі), що підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб (прибутковим податком з громадян).
До таких витрат не належать витрати на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, аліментів, дивідендів, компенсаційні та інші виплати
Відповідно до чинного законодавства підприємства мають право частку коштів соціального страхування використати на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, включаючи догляд за хворою дитиною, на оплату відпусток по власності і пологах, разової допомоги при народженні дитині і догляду за нею, на організацію санаторно-курортного лікування і відпочинку працівників підприємства, їхніх дітей, ветеранів та інвалідів.
Допомога по тимчасовій непрацездатності нараховується виходячи із загального трудового стажу: до 5 років - 60%, від 5 до 8 років - 80% і більше 8 років - 100% заробітку (доходу).
У розмірі 100% середнього заробітку незалежно від стажу роботи нараховується допомога:
- працівників, у яких тимчасова непрацездатність настала внаслідок трудового каліцтва або профзахворювання;
- працівникам, які мають на утриманні трьох і більше дітей віком до 16 років (учнів - до 18 років);
- працівникам, віднесеним до 1-4-ї категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
- дружинам (чоловікам) військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби);
- працівникам колишніх дітей-сиріт, позбавлених батьківської опіки;
- по вагітності і пологах;
- донорам, які протягом року безоплатно здавали кров або її компоненти в підсумковій кількості, що дорівнює двом разовим максимально допустимим дозам (така пільга діє протягом року після здавання крові або її компонентів).
Розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності визначається виходячи із середнього заробітку за останні шість календарних місяців, що передували місяцю призначення допомоги. Якщо у цих місяцях не було заробітку, то допомога обчислюється виходячи з тарифної ставки чи посадового окладу, встановленого працівникові в трудовому договорі.
У підрахунках середнього заробітку включаються всі види основної і додаткової заробітної плати, премії, одноразові винагороди за підсумками роботи підприємства за минулий рік (які припадають на розрахунковий період – у розмірі 1/12 річної суми, помноженої на 2).
Розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття для роботодавців та застрахованих осіб встановлюється щорічно Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України одночасно із затвердженням Державного бюджету України на поточний рік.
Страхові внески нараховуються:
- для роботодавців – у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, які включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР), які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян;
- для найманих працівників – у відсотках до сум оплати праці, які включають основну і додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які підлягають обкладанню податком з фізичних осіб громадян;
- для осіб, які беруть участь в загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття на добровільних засадах – у відсотках до сум оподатковуваного доходу (прибутку), обчисленого відповідно до чинного законодавства України.
Роботодавець починає сплачувати страхові внески з дня його реєстрації як платника страхових внесків до Фонду.
Страхові внески сплачуються один раз на місяць в день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці.
Нараховані суми страхових внесків роботодавців та застрахованих осіб перераховуються на відповідний рахунок Фонду.
Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок:
- внесків роботодавців: для підприємств - з віднесенням навалові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій – з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення;
- капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників;
- прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;
- коштів, одержаних від стягнення відповідно до законодавства штрафів і пені з підприємств, а також штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці;
- добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.
Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку.
Страхові тарифи, диференційовані по групах галузей економіки (видах робіт) залежно від класу професійного ризику виробництва, встановлюються законом.
Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.
Страхові внески нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України та є розрахунковою величиною при обчисленні страхових виплат.
Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство, знижки до нього (за низькі рівні травматизму, професійної захворюваності та належний стан охорони праці) чи надбавки (за високі рівні травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці).
Розмір зазначеної знижки чи надбавки не може перевищувати 50відсотків страхового тарифу, встановленого для відповідної галузі економіки (виду робіт).
Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства провадиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Страхувальник здійснює страховий внесок у Фонд соціального страхування від нещасних випадків у порядку і строки, які визначаються страховиком.
Законом про Державний бюджет на 2007 рік затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня  492 гривні, з 1 квітня 501 гривня, з 1 жовтня  510 гривень та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:
- дітей віком до 6 років: з 1 січня 434 гривні, з 1 квітня 442 гривні, з 1 жовтня 450 гривень;
- дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 558 гривень, з 1 квітня 568 гривень, з 1 жовтня 579 гривень;
- працездатних осіб: з 1 січня  525 гривень, з 1 квітня 535 гривень, з 1 жовтня 548 гривень;
- осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 380 гривень, з 1 квітня 387 гривень, з 1 жовтня 395 гривень.
Що змінюється у зв’язку зі збільшенням прожиткового мінімуму з 01.01.2007 р. відображено в табл. 1.1.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать полную версию