Організація і методика обліку, аналізу і аудиту постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ, АНАЛІЗУ І АУДИТУ ПОСТАЧАННЯ ТОВАРНИХ ЗАПАСІВ В РОЗДРІБНІЙ ТОРГІВЛІ ПРОДОВОЛЬЧИМИ ТОВАРАМИ
1.1 Сутність постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами
1.2 Визначення, класифікація та зміст постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами
1.3 Організаційно-економічна характеристика і аналіз основних показників діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-фуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Шувар» та Закритого акціонерного товариства «Фуршет»
Висновки до розділу 1
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ПОСТАЧАННЯ ТОВАРНИХ ЗАПАСІВ В РОЗДРІБНІЙ ТОРГІВЛІ ПРОДОВОЛЬЧИМИ ТОВАРАМИ
2.1 Документальне оформлення обліку постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами
2.2 Організація синтетичного та аналітичного обліку постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами
2.3 Вдосконалення організації обліку постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами
Висновки до розділу 2
РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ТА АУДИТ ПОСТАЧАННЯ ТОВАРНИХ ЗАПАСІВ В РОЗДРІБНІЙ ТОРГІВЛІ ПРОДОВОЛЬЧИМИ ТОВАРАМИ
3.1 Організація загального та факторного аналізу постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами
3.2 Організація аудиту постачання товарних запасів
Висновки до розділу 3
РОЗДІЛ 4. ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА ОБЛІКУ, АНАЛІЗУ І АУДИТУ ПОСТАЧАННЯ ТОВАРНИХ ЗАПАСІВ В РОЗДРІБНІЙ ТОРГІВЛІ З ЗАСТОСУВАННЯМ КОМПЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
4.1 Аналіз комп’ютеризованого обліку постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами на ТОВ «Фоззі-фуд», ТОВ «Шувар» та ЗАТ «Фуршет»
4.2 Удосконалення організації аналізу та аудиту постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами в умовах комп’ютеризації
Висновки до розділу 4
РОЗДІЛ 5. АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД», ТОВ «ШУВАР» ТА ЗАТ «ФУРШЕТ»
5.1 Огляд нормативної бази з охорони праці
5.2 Аналіз умов праці бухгалтерії та шляхи її удосконалення
Висновки до розділу 5
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ

ВСТУП
Актуальність теми. За сучасних ринкових відносин, що досить активно поширюються в економіці і дають позитивні результати підприємствам, що використовують методики та принципи ринкових відносин. Досить важливе значення відводиться питанню організації обліку та аудиту різних напрямків діяльності підприємства, створення реальних умов виконання поставлених завдань обліку та аудиту.
Сучасне прагнення підприємства випередити конкурентів, спрогнозувати не тільки науково-технічний прогрес в даній галузі, а й визначити об’єм витрат енергоресурсів, сировини і матеріалів, складність обліку, шляхи удосконалення різних позицій, розв’язання складних проблем, які виникають в процесі переходу на іншу стадію виробництва, постачання, повязати з енергоресурсами.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні положення систем бухгалтерського обліку, аналізу та аудиту постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами.
Обєктами дослідження являються такі підприємства як ТОВ «Фоззі-фуд», ТОВ «Шувар», ЗАТ «Фуршет».
Цілі і задачі дослідження.
Ціль дослідження полягала в обґрунтуванні теоретичних, науково-методологічних принципів та практичних рішень проблем удосконалення обліку постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами та методики, які використані при дослідженні.
Створити найбільш сприятливі умови для повного і всебічного обліку, аналізу і аудиту постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами.
Методика та методологія дослідження
Теоретичну і методологічну основу роботи склали наукові розробки вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів з обліку і аналізу товарних запасів, законодавчі і нормативні акти України, інструктивні матеріали, що регламентують порядок обліку товарних операцій. У процесі дослідження використовувалися дані органів державної статистики України і регулярної звітності роздрібних торгових підприємств.
Рішення поставлених завдань досягнуто на основі використання загальнонаукових методів економічного аналізу (угрупування, порівняння, вибірковий метод, середні розміри); методів кореляційно-регресійного аналізу, експертних оцінок. Обробка інформації здійснювалася за допомогою ПЕОМ.
Наукова новизна дослідження
Наукова новизна дослідження полягає в розробці рекомендацій з удосконалення обліку товароруху в підприємствах роздрібної торгівлі в умовах ПЕОМ, визначенні методичних і технічних прийомів організації обліку, контролю і аналізу стану товарних запасів. Доцільність проведення такого роду дослідження пов'язано з тим, що стратегія і тактика торгових підприємств відповідно до ринкових законів повинна бути орієнтована на таку маркетингову політику, яка б сприяла більш повному задоволенню суспільних і індивідуальних потреб, прискоренню обіговості оборотних коштів, підвищенню конкурентноздатності.
Практичне значення результатів дослідження
Практичне значення результатів дослідження полягає в розробці науково-обгрунтованих методичних рекомендацій з удосконалення обліку товарних операцій в підприємствах роздрібної торгівлі, методики оцінки товарних запасів і аналізу ефективності їх використання.
Розроблена в роботі методика прогнозування ефективності використання товарних запасів може бути застосована для прийняття конкретних управлінських рішень, що дозволить фахівцям обліку реально оцінювати сукупний вплив товарообіговості на результати господарської діяльності, і з урахуванням впливу інших факторів, може бути основою для прогнозування витрат і прибутків в торгівлі.
Методичні розробки і рекомендації за результатами досліджень знайшли практичне втілення в діяльності підприємства роздрібної торгівлі міста Вінниці: ТОВ “Фоззі-фуд” (довідка від 28.10.2009р.).
Апробація результатів дослідження проведена на підприємстві ТОВ «Фоззі-фуд». Основні теоретичні і практичні результати дослідження розглядались на науково-практичній конференції студентів організованій кафедрою і на конференції викладацького складу Вінницького фінансово-економічного університету.
Дослідження проводились в наступних направленнях:
1. Економічна сутність постачання товарних запасів в роздрібній мережі продовольчих товарів.
2. Методологічні та організаційні принципи постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами.
3. Аналіз та оцінка ефективності обліку та аудиту постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ, АНАЛІЗУ І АУДИТУ ПОСТАЧАННЯ ТОВАРНИХ ЗАПАСІВ В РОЗДРІБНІЙ ТОРГІВЛІ ПРОДОВОЛЬЧИМИ ТОВАРАМИ
1.1 Сутність постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами
На сучасному етапі розвитку важливою умовою успішного вирішення завдань є істотне поліпшення постачання роздрібної торгової мережі. Від нього в значній мірі залежать повнота задоволення попиту, скорочення часу покупців на придбання товарів, рівень культури обслуговування. Практика показує, що чітка і злагоджена організація постачання торгової мережі товарами сприяє розвитку і закріпленню тривких ділових зв'язків з постачальниками, вчасному усуненню недоліків в їхній роботі, забезпеченню цілості матеріальних цінностей, відвертанню втрат [7].
Особливу актуальність набуває проблема підвищення ефективності системи товаропостачання, що припускає впровадження прогресивної технології доставки товарів в контейнерах і на піддонам. Контейнерний завіз товарів в крамниці широко впроваджується в торгівлю, і ефективність його застосування очевидна. Використання контейнерів (тари-обладнання) дозволяє не тільки комплексно механізувати найбільш трудомісткі операції, але і розмістити водночас в торговому залі крамниці самообслуговування в 3-4 разу більше товарів, збільшивши завдяки цьому товарооборот на 1 м кв. торгової площі.
Перехід на прогресивну технологію доставки товарів припускає глибоку перебудову багатьох технологічних процесів як в промисловості і торгівлі, так і на автомобільному транспорті. Складником цієї перебудови повинно стати всіляке розширення виробництва спеціальних контейнерів, пристосованих до перевезення різноманітних продовольчих і непродовольчих товарів.
Таким чином, при рішенні питань організації товаропостачання необхідно виходити з економічних інтересів, що забезпечують збереження якості товарів і мінімум їхніх втрат при транспортуванні, перевезення вантажів в мінімально короткий термін і з найменшими витратами. Задача істотного поліпшення системи товаропостачання нерозривно зв'язана з безперервним зростанням промислового і сільськогосподарського виробництва, постійним розширенням мережі роздрібних торгових підприємств, підвищенням добробуту і культури українського народу. Розширення асортименту товарів, а отже, збільшення обсягів перевезень теж зумовлюють необхідність подальшого вдосконалення технології товаропостачання як умова поліпшення всієї системи забезпечення населення товарами.
В сучасній економічній літературі товаропостачання часто ототожнюють з процесом переміщення товарів з сфери виробництва в сферу споживання. Між тим цей процес, як категорія економічна, в більшому ступені відповідає поняттю руху товару, що охоплює комплекс взаємозв'язаних комерційних і технологічних операцій по забезпеченню наскрізного ланцюга руху товарних мас. Товаропостачання ж слід розглядати як складник руху товару на заключному етапі цього процесу, воно закликане забезпечити безперебійне постачання товарами роздрібної торгової мережі, здійснюване місцевими постачальниками (підприємствами промисловості, базами оптової торгівлі, складами роздрібних організацій), при мінімальних народногосподарських витратах. Тому постачання крамниць товарами слідує розглядати в тісному зв'язку з такими технологічними операціями, як приймання, зберігання, підготовка товарів до відпустки і продажу [12].
В процес товаропостачання звичайно втягнуті промисловість, транспорт, оптова і роздрібна торгівля. Технологічне пов'язання між ними - одне з основних умов підвищення ефективності всієї системи забезпечення населення товарами. Промисловість зобов'язана підготувати і доставити товари не тільки на оптові бази, але і безпосередньо в роздрібну торгову мережу. Транспорт повинен забезпечити безперебійне перевезення торгових вантажів по найбільш раціональним графікам і маршрутам, широко застосовуючи спеціалізовані транспортні засобу і тару-обладнання. Оптова торгівля відповідальна за формування торгового асортименту, створення необхідних товарних запасів і організацію централізованої доставки товарів в підприємства роздрібної торгівлі. Роздрібна торгівля, як кінцевий пункт руху товарів, забезпечує їхнє приймання, цілість і продаж населенню.
Організація доставки товарів по прогресивним технологічним схемам, механізація вантажно-розвантажувальних робіт, застосування пакетованих і контейнерних перевезень - неодмінна умова раціоналізації всієї системи товаропостачання. При цьому більша роль відводиться оптовій торгівлі, шляхом якої реалізується основна частина товарної маси. Тому від рівня її розвитку, вдосконалення механізму господарських взаємовідносин з промисловістю і роздрібною торгівлею, зміцнення матеріально-технічної бази залежить рішення задач, що стосуються організації постачання крамниць товарами. Сьогодні все ще значна частина товарних запасів концентрується в роздрібній мережі. Крім того, частина вироблених товарів систематично знаходиться на складах промисловості або в шляху, що також виявляє вплив на рівень товарних запасів в оптовій торгівлі.
Правильна організація товаропостачання припускає не тільки максимальний скорочення витрат часу і матеріальних засобів, але і усунення необхідності притягнення робітників крамниць до виконання операцій, зв'язаних з завозом товарів. Тому до товаропостачання подається ряд обов'язкових вимог, основними з яких є: планомірність, безперебійність, ритмічність і економічність.
Планомірність припускає доставку товарів по твердим графікам при найбільш раціональній частоті завозу. Планомірна організація постачання забезпечує широкий і тривкий асортимент товарів, економічне використання праці, складських приміщень і транспортних засобів, сприяє нормалізації товарних запасів і виконанню плану роздрібного товарообороту кожним торговим підприємством [14].
Безперебійність постачання передбачає регулярну доставку необхідної кількості товарів в потрібному асортименті для забезпечення безперервного продажу.
Ритмічність припускає рівномірний і вчасний завіз, що гарантує безперебійну доставку товарів, дозволяє уникнути скупчення в крамницях наднормативних товарних запасів, створює нормальні умови для торгового обслуговування населення і виконання плану роздрібного товарообороту. Однак ритмічність не слідує ототожнювати з планомірністю, оскільки ритм постачань може змінюватися в залежності від кон'юнктурних вагань.
Економічність як принцип раціонального товаропостачання передбачає ощадливе витрачання засобів, зв'язане з доставкою, обробкою і зберіганням товарів. Це досягається шляхом ефективного використання транспорту, механізації вантажно-розвантажувальних робіт, розробки єдиних технологічних рішень доставки, комплектування і упаковки товарів в тару-обладнання, в як після цього товари надходять в крамниці самообслуговування для роздрібного продажу.
При рішенні питання про вибір найбільш економічних схем товаропостачання слідує виходити з необхідності досягнення найбільших результатів при мінімальних витратах. Для цього необхідно забезпечити ритмичне і безперебійне постачання крамниць товарами, встановити нормативи товарних запасів в опті і роздрібі при мінімальних транспортних, експлуатаційних і інших видатках. Оскільки витрати на перевезення товарів і визначаються ефективним використанням транспорту, дуже важливо встановити раціональні засоби доставки, щоб максимально виключали надмірно дальні, зустрічні, повторні і інші нераціональні перевезення, порожній пробіг, простої при вантажно-розвантажувальних роботах, дозволяли використати більш досконалі вигляди транспорту і багатооборотної тари, а також сприяли розвитку централізованих доставок як самих ефективних і доцільних [8].
1.2 Визначення, класифікація та зміст постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами
В роздрібну торгову мережу товари можуть надходити з складів виробничих підприємстві і об'єднань; складів підприємств оптової торгівлі; складів роздрібних торгових організацій; колгоспів, радгоспів, підприємств споживчої кооперації; виробничих підприємств, фасовочних цехів і підсобних господарств торгових організацій; інших джерел (закупки, що децентралізувалися, суспільні організації, художні промисел).
Промислові підприємства через свої відділи збуту поставляють товари як безпосередньо в крамниці (хлібозаводи, молокозаводи, пивзаводи, м'ясокомбинати і ін.), так і на склади роздрібних і оптових торгових організацій.
Оптові бази, одержуючи товари від промислових підприємств, завозять їх, як правило, в торгову мережу, повз склади роздрібних торгових організацій. Слід відзначити, що склади оптових баз є основним джерелом постачання роздрібної мережі товарами, що надходять від іногородніх постачальників, вони постачають невеликі крамниці, які не можуть, отримувати товари безпосередньо від місцевих промислових підприємств.
По мірі розширення мережі баз оптової торгівлі дрібні склади роздрібних торгових організацій будуть постійно скорочуватися, а крамниці різноманітної відомчої підпорядкованості постачатися товарами безпосередньо через склади оптових підприємств [6].
В торгову мережу товари також надходять зі складів роздрібних торгових організацій. Особливо необхідні такі склади в містах, де немає оптових баз. Певна частина товарів надходить від колгоспів і радгоспів по договорам контрактації, від підсобних господарств торгових організацій, виробничих підприємств і фасовочних цехів.
Однім з основних умов раціональної організації доставки товарів в роздрібну торгову мережу є правильний вибір форм товаропостачання. В залежності від порядку розрізняють складську і транзитну форми завозу товарів в крамниці.
Складська форма постачання припускає надходження товарів зі складів оптових і роздрібних торгових організацій, що, приймаючи партії від постачальників, виконують операції, необхідні для підготовки товарів до подальшого їхнього просування в роздрібну торгову мережу.
Складська форма застосовується в наступних випадках:
- при отриманні товарів складного асортименту, що вимагають відповідної складської обробки (роспаковка, підсортування, розфасовка, упаковка, перевірка якості і ін.);
- при отриманні великих партій товарів від постачальників в вузькому виробничому асортименті, що вимагають додаткової комплектації, підсортування і перетворення їх в більш широкий торговий асортимент.
Товаропостачання забезпечується по схемі: постачальник-склад оптової організація-торгове підприємство. В окремих випадках товар минає не одну, а дві ланки, тобто не тільки склад оптової бази, але і склад роздрібної торгової організації.
Транзитна форма постачання передбачає надходження товарів від виробничих підприємств безпосередньо в крамниці, повз проміжні склади оптових і роздрібних торгових організації. Застосування транзитної форми доцільно при доставці в роздрібну мережу скоропортящихся товарів (м'ясо, молоко, хлібобулочні вироби); товарів простого асортименту, не обробки і підсортировки (борошно, крупа, цукор); плодоовочевій продукції (в період сезонного надходження); деяких виглядів, що вимагають попередньої непродовольчих товарів (мило, посуд, меблі, телевізори, господарські товари). Транзитна форма постачання має певні переваги перед складською:
1) Прискорюється доставка, скорочуються складські і навантажувально-розвантажувальні операції і товарні втрати.
2) В певній мірі розширенню транзиту сприяють укрупнення торгових підприємств, вдосконалення складського господарства, збільшення розмірів постачань, застосування контейнерних перевезень, а також встановлені Особливими умовами або договорами мінімально допустимі норми отгрузок товарів в адресу одержувачів (вагон, контейнер і ін.).
Однак транзитна форма постачання не завжди економічно доцільна, особливо якщо це стосується товарів складного асортименту. Крамниці примушені приймати великі партії товарів вузького виробничого асортименту, а це нерідко призводить до збільшення товарних запасів, видатків на зберігання, до пролонгації термінів реалізації, що негативно відбивається на господарській діяльності торгового підприємства. Тому для таких товарів більш вигідна і доцільна складська форма постачання. В зв'язку з великою кількістю можливих варіантів транспортування кожного вигляду товару вибір найбільш доцільних схем руху повинен базуватися на врахуванні, експлуатаційних видатків і питомих капітальних вкладень, що складаються з витрат на тару і упаковку, контейнери і піддони, склади і контейнерні майданчики, вантажно-розвантажувальні роботи, перевезення різноманітними виглядами транспорту, втрати продукції при транспортуванні і перевантаженнях.
Таким чином, при розробці раціональних технологічних схем завозу враховуються всі вигляди витрат в транспортному ланцюзі - від конвейєрної лінії підприємства-виготівника або складу оптової бази до торгового залу крамниці. Тільки такий підхід до рішення задачі дозволяє порівняти різноманітні варіанти завозу, вибрати оптимальні схеми і визначити найбільш економічні ланки надходження товару в крамницю. При розробці технологічних схем і виборі форм постачання торгові організації повинні виходити з необхідності максимального використання підйомно-транспортного обладнання, скорочення перегрузових операцій і широкого використання тари-обладнання [12].
Критерієм мінімізації наведених витрат в практиці торгівлі можуть служити наступні технологічні схеми транспортування товарів: промислове підприємство - склад оптової бази - крамниця; промислове підприємство - склад роздрібної торгової організації - крамниця; промислове підприємство - фасовочный цех роздрібної (оптової) торгової організації - крамниця; промислове підприємство-крамниця (повз. оптової ланки і складу роздрібної торгової організації).
Слідує мати на увазі, що всі перераховані схеми передбачають упаковку товару безпосередньо підприємством-виготівником або розподільчим складом оптової (роздрібної) організації в укрупнені вантажні одиниці (контейнери або на піддони) і доставку в такому вигляді в крамницю.
Одержуючи товари на піддонах, склади оптових баз можуть постачати товарами роздрібну мережу або з розформуванням піддонів і перевантаженням товарів в тару-обладнання для доставки в крамниці самообслуговування, або без розформуванням піддонів, коли вага товару на піддоні відповідає вазі одноразового завозу крамницям, здійснюючим торгівлю традиційними засобами.
По більшості непродовольчих товарів схема промислове підприємство- склад оптової бази - роздрібне торгове підприємство в практиці торгівлі отримала найбільш широке розповсюдження, і його слідує вважати основним.)
Товаропостачання роздрібної торгової мережі при складській і транзитній формах може здійснюватися централізовано і децентралізоване. При централізованій доставці в процесі перевезень беруть участь вантажовідправник, перевізник і вантажоодержувач. Перша здійснює відпустку і погрузку, другої - перевезення і экспедиціонування, третій - розвантаження і приймання товарів. Применительно до товаропостачання ця доставка може здійснюватися як підприємствами промисловості, так і підприємствами оптової торгівлі власним і найомним транспортом загального користування.
Що децентралізувалася вважається доставка, коли товари транспортує саме торгове підприємство. При цьому погрузку товарів на транспорт одержувача здійснює самий одержувач, для чого в роздрібній торгівлі передбачені штати вантажників і експедиторів, транспортні засобу. Вивезення товарів підприємством при такому засобі постачання припускає здебільшого маятникові (лінійні) маршрути, в той час як при централізованому - в основному застосовуються більш раціональні і економічні кільцеві маршрути. Що децентралізувалася доставка неефективна зважаючи на вкрай нераціонального використання автотранспорту (простої, недовикористання вантажопідйомність, пробіг без вантажів).
Централізоване товаропостачання докорінно міняє всю систему доставки товарів і вносить істотні зміни в характер господарської діяльності крамниць. Воно сприяє вивільнянню робітників, отримуючих можливість більше уваги і часу приділяти питанням організації торгового процесу, підвищенню культури торгівлі і найбільш повному задоволенню запитів покупців. Бо експедиційні функції при централізованому товаропостачанні покладаються на водіїв автотранспорту, погрузку товарів і матеріальну відповідальність за цілість їх в шляхи забезпечують постачальники, внаслідок чого значно скорочується чисельність вантажників, зайнятих вантажно-розвантажувальними роботами, а також експедиційного персоналу, зайнятого в процесі товаропостачання. Спрощується документообіг, скасовуються разові доручення на отримання вантажів, що в цілому прискорює процес відпустки і приймання товарів в роздрібних підприємствах.
Централізована доставка, таким чином, як процес являє собою комплекс взаємопов’язанихх дій постачальників, перевізників і одержувачів, починаючи з відділу збуту промислового підприємства або торгового відділу оптової бази з моменту прийняття замовлення на товари, до надходження і приймання товарів в крамниці.
Учасниками процесу централізованого товаропостачання є: виробничі підприємства, що виробляють товари народного споживання і їх в роздрібну торгівлю; організації, що спрямовують підприємства оптової торгівлі, здійснюючі товаропостачання роздрібної торгової мережі; транспортні організації і підприємства, роздрібні торгові підприємства - кінцевий пункт руху товарних мас. Подальший розвиток і вдосконалення матеріально-технічної бази оптової торгівлі вимагає вдосконалення централізованого завозу в направленні скорочення ланок на шляху руху товарів, зменшення витрат засобів і часу на доставку, підвищення ефективності використання транспорту [21].
Централізована доставка припускає проведення постачальниками і одержувачами ряду підготовчих заходів організаційно-технічного і економічного характеру. До них відносяться:
1) укладання дислокації торгової мережі, характеристика торгових підприємств і їхнє угруповування по типам і обсягу товарообігу;
2) визначення розрахункового вантажопотоку, раціональних розмірів постачання і частоти завозу товарів;
3) розрахунок потреб кількості транспортних засобів і багатооборотної тари, а також вартості доставки товарів від кожного постачальника окремо;
4) організація диспетчерських служб для координації дій постачальників і одержувачів, обладнання експедицій і розвантажувальних місць, крамниць для забезпечення приймання товарів;
5) укладання розрахунків економічної ефективності впровадження конкретної технологічної схеми завозу і виявлення резервів її підвищення.
Важливим в проведенні підготовчих робіт є укладання переліку торгових підприємств і визначення конкретних постачальників (оптових баз або промислових підприємств) з урахуванням вибору раціональних маршрутів руху автомобільного транспорту. Знаходження оптимальних маршрутів перевезень представляє складну задачу, що припускає проведення замірів відстаней (километража), угруповування крамниць і укладання карти-схеми розміщення торгових підприємств. Передусім визначається, яку мережу торгових підприємств забезпечують товарами безпосередньо промислові підприємства, яку - оптові бази. Після цього підприємства групуються по місцю розташування, режиму роботи і завдаються на карту-схему з вказівкою відстаней до постачальників. На основі цього складаються раціональні маршрути руху автотранспорту і графіки завозу товарів в крамниці, мета яких - забезпечити не тільки ритмічність і безперебійність товаропостачання, але і покращити такі важливі показники роботи автомобільного транспорту, як коефіціент використання вантажопідйомності і пробігу автомобіля, скорочення середньої відстані перевезень і ін.
До централізованого товаропостачання подаються певні вимоги:
1) точна відповідність асортиментного переліку товарів встановленому типу крамниці;
2) дотримання планомірности постачання по графікам, що забезпечують частоту завозу і найбільш економічні розміри партій товарів;
3) розробка раціональних маршрутів централізованої доставки товарів в торгові підприємства;
4) укладання графіків завозу товарів в крамниці;
5) забезпечення постачання товарів в підсортованому вигляді, укомплектованих невеликими партіями;
6) визначення потреб кількості автомобілів на кожний день тижд.
Раціональна організація товаропостачання створює можливості для забезпечення повноти асортименту товарів в крамниці і безперебійної торгівлі ними при мінімальних розмірах товарних запасів. Це, в свою чергу, припускає оптимізацію розмірів постачання і частоти завозу, що визначаються в залежності від обсягу роздрібного товарообігу, розміру товарних запасів в крамниці, особливостей купівельного попиту, повноти асортименту в партіях, що поставляються товарів. З урахуванням цих чинників розраховуються середньомісячний розмір одноразового завозу товарів і частота завозу в течію місяця [22].
На основі розрахунків, а також дислокації крамниць розробляються маршрути централізованої доставки, що забезпечують раціональне використання вантажопідйомності автотранспорту. Первісно визначаються маршрути для крамниць, розмір партій і відповідна вантажопідйомність автомобіля, здійснюючого завіз товарів за один або декілька рейсів. Після цього складаються маршрути для крамниць, розмір партій для яких менш вантажопідйомності автомобілів, що використаються. При цьому товари поставляють в дві або більше крамниці при повній завантаженні автотранспорту.
Маршрути централізованої доставки групуються так, щоб завантаження автомобіля вироблялася в першій половині дня, а тривалість маршрутів вкладалася в робітничий час шофера з урахуванням перерви на обід.
Отже, економічно ефективним маршрутом вважається такий, що забезпечує безперервність технологічного процесу і при інших рівних умовах найменші транспортні видатки, а також мінімальні товарні запаси в крамницях [8].
1.3 Організаційно-економічна характеристика і аналіз основних показників діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-фуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Шувар» та Закритого акціонерного товариства «Фуршет»
На основі діяльності ТОВ «Фоззі-фуд», ТОВ «Шувар» та ЗАТ «Фуршет» проведемо характеристику та аналіз основних показників їх діяльності. На основі яких можна буде зробити висновок про діяльність кожного з підприємств, доцільність тих чи інших напрямків діяльності підприємства.
Охарактеризуємо організаційні та управлінські характеристики кожного з вищивказаних підприємств. Спочатку охарактеризуємо базове підприємство ТОВ «Фоззі-фуд».
Товариство «Фоззі-фуд» створювалося як товариство з обмеженою відповідальністю.
Місцеперебування товариства: м.Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 145
Товариство створюється для:
- здійснення роздрібної торгівлі продовольчими товарами;
- здійснення роздрібної торгівлі продовольчими товарами;
- надання транспортних послуг з перевезення продуктів харчування;
- встановлення та обслуговування морозильного обладнання та ін..
Для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків учасників утворюється статутний фонд у розмірі 16,5 тис. грн..
Товариство має право від свого імені укладати договори, набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражі і третейському суді. Товариство має печатку і бланки зі своєю назвою.
Товариство у своїй діяльності керується діючим законодавством України, установчим договором і цим Статутом.
Учасники не відповідають за зобов'язаннями товариства, а товариство не відповідає за зобов'язаннями учасників. Учасники зазнають збитків у межах своїх внесків.
Товариство може створювати дочірні підприємства, філії і представництва.
Філії і представництва товариства діють від його імені на підставі положень про них, затверджених товариством, а дочірні підприємства - на підставі статутів, затверджених товариством.
Чистий прибуток товариства, який утворюється відповідно до встановленого порядку, після сплати податків, передбачених законодавством, підлягає розподілові поміж учасників за підсумками роботи за рік пропорційно внескові кожного із засновників.
Товариство створює резервний фонд у розмірі 15 % статутного фонду.
Резервний фонд формується за рахунок відрахувань від чистого прибутку при досягненні фондом зазначеного розміру.
Обсяг щорічних відрахувань до резервного фонду складає чистого не менше 15 відсотків прибутку товариства.
Учасник товариства має право передати свої повноваження у зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства.
Учасники мають кількість голосів, пропорційну до обсягу їх паїв у статутному фонді.
Збори учасників обирають свого голову (з ухвали учасників може передбачатися черговість головування учасників (представників учасників) за абеткою.
Товариство «Шувар» створювалося як товариство з обмеженою відповідальністю.
Місцеперебування товариства: м.Львів, вул. Чукаріна, 6
Товариство створюється для:
- здійснення роздрібної торгівлі продовольчими товарами;
- здійснення роздрібної торгівлі продовольчими товарами;
- надання транспортних послуг з перевезення продуктів харчування;
- встановлення та обслуговування морозильного обладнання та ін..
Для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків учасників утворюється статутний фонд у розмірі 4600 тис. грн..
Товариство має право від свого імені укладати договори, набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражі і третейському суді. Товариство має печатку і бланки зі своєю назвою.
Учасники не відповідають за зобов'язаннями товариства, а товариство не відповідає за зобов'язаннями учасників. Учасники зазнають збитків у межах своїх внесків.
Товариство може створювати дочірні підприємства, філії і представництва.
Чистий прибуток товариства, який утворюється відповідно до встановленого порядку, після сплати податків, передбачених законодавством, підлягає розподілові поміж учасників за підсумками роботи за рік пропорційно внескові кожного із засновників.
Товариство створює резервний фонд у розмірі 12 % статутного фонду.
Резервний фонд формується за рахунок відрахувань від чистого прибутку при досягненні фондом зазначеного розміру.
Обсяг щорічних відрахувань до резервного фонду складає чистого не менше 12 відсотків прибутку товариства.
Учасник товариства має право передати свої повноваження у зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства.
Збори учасників обирають свого голову (з ухвали учасників може передбачатися черговість головування учасників (представників учасників) за абеткою.
Товариство «Фуршет» створювалося як закрите акціонерне товариство.
Місцеперебування товариства:м. Київ, вул. Ярославська, б 57.
Товариство створюється для:
- здійснення роздрібної торгівлі продовольчими товарами;
- здійснення роздрібної торгівлі продовольчими товарами;
- надання транспортних послуг з перевезення продуктів харчування;
- встановлення та обслуговування морозильного обладнання та ін.
- постачання та продаж продовольчих товарі власного виробництва.
Товариство засноване шляхом випуску акцій і має на меті розповсюдження цих акцій тільки між чітко визначеним колом акціонерів.
Економічна характеристика підприємств має ж на меті встановлення їхнього економічного та фінансового стану показати реальні показники роботи підприємств, їх рентабельність, величину чистого прибутку, середню продуктивність праці та ін.
Для більш повної характеристики рівня та динаміка ТОВ «Фоззі-фуд» та ТОВ «Шукар» розглянемо їх основні фінансово-економічні показники та їх динаміку на протязі 2006-2008 рр. (табл.1.1).
З порівняння показників ТОВ «Фоззі-фуд» та ТОВ «Шувар» за 2006-2008 рр. досить очевидними являються показники фінансової активності кожного з підприємств.
Так, обсяг продукції ТОВ «Фоззі-фуд» з 2006-2008 рр. зріс на 64%, тоді як ТОВ «Шувар» зріс на 75%;
- чистий дохід ТОВ «Фоззі-фуд» зріс на 64%, ТОВ «Шувар» на 44,2%;
- продуктивність праці ТОВ «Фоззі-фуд» збільшилась на 23,7%, ТОВ «Шувар» 8,25%.
Загалом кожне з підприємств показує досить позитивні результати своєї роботи. Оскільки на протязі 2006-2008 рр. на підприємствах збільшувалась з кожним роком кількість робочих місць, зростала середньорічна заробітна плата та рентабельність підприємств.
Для більш повної характеристики рівня та динаміка ТОВ «Фоззі-фуд» та ТОВ «Шукар» розглянемо їх основні фінансово-економічні показники та їх динаміку на протязі 2006-2008 рр. (табл.1.2).
Так, обсяг продукції ТОВ «Фоззі-фуд» з 2006-2008 рр. зріс на 64%, тоді як ЗАТ «Фуршет» зріс на 45,2%;
- чистий дохід ТОВ «Фоззі-фуд» зріс на 64%, ЗАТ «Фуршет» зменшилась на 120 %;
- продуктивність праці ТОВ «Фоззі-фуд» збільшилась на 23,7%, ЗАТ «Фуршет» зменшилась на 71 %.
Загалом кожне з підприємств показує досить позитивні результати своєї роботи. Оскільки на протязі 2006-2008 рр. на підприємствах збільшувалась з кожним роком кількість робочих місць, зростала середньорічна заробітна плата та рентабельність підприємств.
Висновки до розділу 1
Особливу актуальність набуває проблема підвищення ефективності системи товаропостачання, що припускає впровадження прогресивної технології доставки товарів в контейнерах і на піддонам. Контейнерний завіз товарів в крамниці широко впроваджується в торгівлю, і ефективність його застосування очевидна. Використання контейнерів (тари-обладнання) дозволяє не тільки комплексно механізувати найбільш трудомісткі операції, але і розмістити водночас в торговому залі крамниці самообслуговування в 3-4 разу більше товарів, збільшивши завдяки цьому товарооборот на 1 м кв. торгової площі.
Правильна організація товаропостачання припускає не тільки максимальний скорочення витрат часу і матеріальних засобів, але і усунення необхідності притягнення робітників крамниць до виконання операцій, зв'язаних з завозом товарів. Тому до товаропостачання подається ряд обов'язкових вимог, основними з яких є: планомірність, безперебійність, ритмічність і економічність.
При розробці раціональних технологічних схем завозу враховуються всі вигляди витрат в транспортному ланцюзі - від конвейєрної лінії підприємства-виготівника або складу оптової бази до торгового залу крамниці. Тільки такий підхід до рішення задачі дозволяє порівняти різноманітні варіанти завозу, вибрати оптимальні схеми і визначити найбільш економічні ланки надходження товару в крамницю. При розробці технологічних схем і виборі форм постачання торгові організації повинні виходити з необхідності максимального використання підйомно-транспортного обладнання, скорочення перегрузових операцій і широкого використання тари-обладнання.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ПОСТАЧАННЯ ТОВАРНИХ ЗАПАСІВ В РОЗДРІБНІЙ ТОРГІВЛІ ПРОДОВОЛЬЧИМИ ТОВАРАМИ
2.1 Документальне оформлення обліку постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами
Документообіг - це рух документів від моменту їх складання (або одержання від інших підприємств, організацій), періоду обробки і до передачі в архів.
Основні етапи документообігу:
1) складання і оформлення документа;
2) прийняття документа бухгалтерією (обліковим апаратом);
3) рух документа по відділах і робочих місцях бухгалтерії, його обробка і використання для облікових записів;
4) передача документа на засоби обчислювальної техніки (іншої оргтехніки) і повернення назад;
5) передача документа до архіву.
Документообіг на кожному підприємстві встановлюється головним бухгалтером і є обов'язковим для всіх працівників підприємства. Порядок документообігу залежить від характеру й особливостей господарських операцій та їх облікового оформлення, а також від структури підприємства і його облікового апарату (бухгалтерії).
Для кожного виду або роду документів (накладних, вимог, рахунків-фактур тощо) розробляється особлива схема документообігу у формі графіка руху документів. У графіку, який встановлюється наказом керівника підприємства, установи, зазначається дата створення або одержання від інших підприємств та установ документів, прийняття їх до обліку, передача в обробку та до архіву [9].
Графік документообігу на підприємстві, в установі має забезпечити оптимальну кількість підрозділів і виконавців, через які проходить кожний первинний документ, визначити мінімальний термін його знаходження в підрозділі, а також сприяти поліпшенню облікової роботи, посиленню контрольних функцій бухгалтерського обліку, підвищенню рівня його механізації та автоматизації.
Графік документообігу оформлюється у вигляді схеми або переліку робіт із створення, перевірки та обробки документів, що здійснюються кожним підрозділом підприємства, установи, а також усіма виконавцями із зазначенням їх взаємозв'язку і терміну виконаних робіт. Працівники підприємства, установи створюють і подають первинні документи, які належать до сфери їх діяльності, за графіком документообігу. Для цього кожному виконавцю надається витяг із графіка. У витягу наводиться перелік документів, що належать до функціональних обов'язків виконавця, термін їх подання та підрозділи підприємства, установи, до яких подаються ці документи.
Контроль за дотриманням графіка документообігу на підприємстві, в установі здійснюється головним бухгалтером. Вимоги головного бухгалтера щодо порядку подання до бухгалтерії або на обчислювальний пристрій необхідних документів та відомостей є обов'язковими для всіх підрозділів і служб підприємства.
У процесі документального оформлення первинного обліку постачання товарних запасів необхідно користуватися відповідними нормативними документами, що затвердженні нормами та стандартами організації та обліку діяльності підприємств [15].
Матеріальні та сировинні ресурси є одними з найважливіших на підприємстві, тому й документальне оформлення надходження, наявності і витрачання зазначених товарних ресурсів є досить відповідальним процесом, який повинен забезпечити необхідну інформацію як для обліку, так і для контролю та оперативного управління рухом матеріальних цінностей. Основними типовими документами з оприбуткування та видачі матеріалів є:
- Накладні;
- Товарно-транспортні накладні;
- Прибуткові ордери;
- Акти про приймання матеріалів тощо.
Матеріали, що надходять.на склад, ретельно перевіряють, встановлюють відповідність їх якості, кількості, асортименту, умовам поставок і супровідним документам. Якщо не виявлено розходжень, матеріали приймають. При цьому можливі два варіанти оформлення приходу: безпосередньо на документі постачальника або шляхом виписування Прибуткового ордера. У першому разі на одному примірнику документа (постачальника), який підписує матеріально відповідальна особа, ставлять штампи прийому, у другому - оформлюють прибутковий ордер (ф. М-4). Прибуткові ордери використовуються для кількісно-сумового обліку матеріалів та товарів, що надходять від постачальників.
У випадках, коли є розбіжності кількості та якості з даними супроводжуючих документів постачальника, а також для матеріалів, що надійшли без платіжних документів, складають "Акт про приймання матеріалів" (типова форма № М-7).
Акт складається комісією, яка призначається керівником підприємства і до якої входять завідуючий складом, представник відділу постачання (або відповідальна особа) та ін. У цій комісії обов'язковою є участь представника, а за його відсутності (наприклад, у зв'язку з великою віддаленістю) представника іншої незацікавленої організації. Акт складається у двох примірниках. Цей Акт є підставою для оприбуткування бухгалтерією фактично прийнятих товарів. Прибутковий ордер при цьому не заповнюється.
При одержанні вантажів із залізничної станції експедитор повинен перевірити відповідність кількості місць, що надходять, і знаків маркування на них з даними супровідних документів. Якщо вантаж прибув у справному вагоні без ознак злому, експедитор повинен домагатися вибіркової перевірки маси і стану прибулих товарів.
Якщо при прийманні вантажу буде встановлено розходження з даними, зазначеними у транспортних документах, або виникнуть питання щодо цілісності вантажу (зірвана або пошкоджена пломба), складають комерційний акт.
Матеріальні цінності, що надійшли від постачальника автомобільним транспортом, оприбутковуються на склад на підставі Товарно-транспортної накладної,одержаної від вантажовідправника [17].
У разі надходження вантажу на склад без документів відділ постачання виписує наказ складу про прийом вантажу без документів. Завідуючий складом здає накази до бухгалтерії разом з прибутковими ордерами. Для одержання товарів від одногороднього постачальника покупець повинен видати експедитору (або представнику відділу постачання) Довіреність т.ф. № М-2, зареєстровану у журналі реєстрації довіреностей.
Необхідно щоденно одержувати в банку Рахунки-фактури ф. № 868, перевіряти їх відповідність надходженню матеріальних цінностей на склад підприємства (відділ постачання) і контролювати своєчасність їх оплати (фінансовий відділ підприємства, а на малому підприємстві - головний бухгалтер).
Необхідно забезпечити своєчасне оформлення надходження матеріалів, за цим мають слідкувати працівники бухгалтерії (матеріальний відділ або головний бухгалтер малого підприємства).
На практиці трапляються випадки, коли виробничі запаси надходять до складу без рахунків-фактур постачальників.
Такі поставки називають невідфактурованими. Бухгалтерія повинна організувати окремий облік розрахунків за ці матеріали і вжити заходів до своєчасного одержання рахунків від постачальників.
У разі надходження вантажу на склад без документів відділ постачання виписує Наказ про прийняття вантажів без документів до складу. Завідуючий складом подає накази бухгалтерії разом з прибутковими ордерами.
Накладна на повернення із цеху на склад матеріалів, не використаних у виробництві, виписується тільки в тому разі, якщо ці матеріали були відпущені не за лімітно-забірною карткою, оскільки у ній передбачено облік повернення матеріалів, відпущених у виробництво.
Матеріали у виробництво повинні відпускатися відповідно до лімітів, встановлених на підставі норм витрат запасів на одиницю виробу, а також плану випуску продукції на місяць.
Основними документами, що відображають відпуск матеріалів зі складу для внутрішньогосподарських потреб, є лімітно-забірні картки (Т.ф. М-8), накладні-вимоги.
Внутрішнє переміщення матеріалів зі складу на склад оформлюють також накладною-вимогою типової форми № М-11, як і здачу відходів виробництва на склад і повернення невикористаних у виробництві матеріалів.
У відділі постачання підприємства-покупця провадять оперативний облік виконання договорів постачальниками і покупцями матеріалів. У цьому разі відкривають спеціальний журнал обліку надходження вантажів, в якому відділ постачання зобов'язаний: зареєструвати всі документи вантажів, що надходять; перевірити відповідність даних документів постачальника договору; відмітити реалізацію фондів; передати уповноваженій особі розпорядження на одержання і доставку вантажу (у разі надходження матеріалів залізницею або водним шляхом); передати первинні документи до бухгалтерії або фінансового відділу.
Таким чином, постачання кожного підприємства матеріальними ресурсами являє собою єдність двох процесів:
а) транспортування і доставку на підприємство замовлених і закуплених матеріальних ресурсів на підставі відповідної первинної документації;
б) оформлення заборгованості й оплати постачальникам одержаних від нихматеріальних цінностей [8].
Підприємство-покупець зобов'язане проконтролювати доставку вантажу, організувати його приймання і вивантаження, відповідне зберігання на складі або в інших місцях. Відповідальність за доставку вантажу та його зберігання в дорозі несе організація, що перевозить вантаж на підставі належно оформлених транспортних документів.
Покупець приймає вантаж за кількістю і якістю на своєму складі.Можливе також одержання вантажу самовивозом, постачальника за довіреністю, вивозить його своїм транспортом. Відповідальність покупця за одержані матеріальні цінності виникає з моменту підписання його представником товарних документів на одержання вантажу.Придбання матеріальних цінностей в натурі завершується після їх надходження і оприбуткування на склад покупця [32].
2.2 Організація синтетичного та аналітичного обліку постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами
Проблеми бухгалтерського обліку товарів за новим Планом рахунків бухгалтерського обліку не обмежуються проблемами, пов’язаними з обліком витрат, що входять до первісної вартості товарів, в складі рахунку 28 “Товари”. Аналогічні проблеми виникають у зв’язку з обліком на субрахунку 285 “Торгова націнка” товарних надбавок торговельних підприємств, які обліковують товари за продажними цінами. Ці проблеми можна зняти лише в тому разі, коли облік товарних надбавок буде виділено на окремий синтетичний рахунок “Торговельна націнка” в складі рахунків класу 2 “Запаси”.
Об’єднання на рахунку 28 “Товари” активних субрахунків для обліку товарів і тари з контрактивним пасивним регулюючим субрахунком 285 “Торгова націнка” з точки зору теорії і практики бухгалтерського обліку явище явно не нормальне.
Нічого іншого, крім плутанини в бухгалтерських записах товарних операцій, такий “винахід” дати не може.
За новим Планом рахунків бухгалтерського обліку для обліку торговельної націнки на товари передбачений окремий субрахунок 285 “Торгова націнка”, а товари повинні списуватись з кредиту рахунку 28 “Товари” на дебет рахунку 902 “Собівартість реалізованих товарів” за фактичною собівартістю.
На торговельних підприємствах, які обліковують товари за продажними цінами, фактична собівартість реалізованих товарів має визначатись за пунктом 22 ПСБО 9 “Запаси” як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки, яка за розрахунком до них відноситься. Однак ні Положення, ні Інструкція про застосування Плану рахунків не уточнюють, як практично це здійснити в синтетичному й аналітичному обліку, застосовуючи в обліку товарів продажні ціни. До речі, назва субрахунку “Торгова націнка” не відповідає термінології, встановленій Інструкцією з бухгалтерського обліку податку на додану вартість (п. 5) та закріпленій ПСБО 9 “Запаси” – “Торговельна націнка” [14].
Судячи зі змісту ПСБО 9 “Запаси” та відповідних положень Інструкції про застосування нового Плану рахунків бухгалтерського обліку, здійснена спроба перенести методологію бухгалтерського обліку виробничих запасів на облік товарів у торгівлі без належного врахування особливостей діяльності торговельних підприємств та накопиченого десятиліттями досвід організації бухгалтерського обліку товарів у торгівлі.
Пунктом 22 ПСБО 9 “Запаси” зі змінами, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2000 р. № 15, установлено, що середній відсоток торговельної націнки для визначення суми товарних надбавок, які відносяться до реалізованих товарів (реалізованої торговельної націнки), визначається за формулою:
Сума залишку торговельних націнок на початок звітного місяця плюс сума торговельних націнок на одержані в звітному місяці товари :
Сума продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок місяця плюс сума продажної вартості товарів, одержаних у звітному місяці.
В ПСБО 9 “Запаси” цього не вказується, але при розрахунку середнього відсотка торговельних націнок згідно з пунктом 5 Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість (зі змінами і доповненнями) із суми торговельних націнок на одержані товари мають бути вирахувані суми обороту за дебетом рахунку “Торговельна націнка”. Без цього розрахунок буде неточний, необ’єктивний.
Враховуючи те, що за балансовою формулою (рівнянням) сума залишку товарів на початок місяця плюс прихід за місяць дорівнює розходу товарів плюс залишок їх на кінець місяця, а також необхідність спрощення розрахунку та підтверджений практикою досвід обліку в торгівлі, в знаменнику наведеної вище формули визначення середнього відсотка торговельної націнки та в розрахунку торговельної націнки, яка відноситься до реалізованих товарів, необхідно застосовувати праву частину балансової формули: сума реалізованих товарів плюс залишок товарів на кінець звітного місяця за продажними цінами.
У цьому разі в розрахунку торговельної націнки, яка відноситься до реалізованих товарів, суму продажної вартості товарів, одержаних у звітному місяці (що, до речі, визначається досить важко), необхідно замінити сумою вартості реалізованих товарів, яка використовується для розрахунку і середнього відсотка торговельних націнок, і торговельних націнок, що відносяться до реалізованих товарів (права частина балансової формули).
Що стосується іншого вибуття товарів, то пов’язані з ним суми товарних надбавок списуються на зменшення торговельних націнок за відповідними первинними документами (реалізація за безготівковим розрахунком, використання на виробничі потреби, списання в межах норм природного убутку, псування, бою тощо) [27].
Пунктом 5 Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість у принципі закріплений теоретично обґрунтований практичний досвід визначення середнього відсотка торговельної націнки та визначення торговельної націнки, яка відноситься до реалізованих товарів. Однак тут чомусь забули вказати, що із суми націнки на одержані товари необхідно вирахувати списані на зменшення торговельні націнки в зв’язку з іншим (крім реалізації) вибуттям товарів. Відповідне доповнення до Інструкції “за вирахуванням суми обороту по дебету рахунку 42 “Торговельна націнка”, субрахунок “Товарні надбавки” внесене наказом Міністерства фінансів України від 17.10.97 р. № 218.
Для кращого розуміння викладеного вище відмітимо, що з незрозумілих причин в пункті 22 ПСБО 9 “Запаси” (без змін і доповнень) установлено:
Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку на кінець звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.
Підкреслимо, що це вже зовсім інший, незвичний та нераціональний підхід до визначення й відображення в бухгалтерському обліку суми торговельних націнок на реалізовані товари. При цьому в порядку визначення середнього відсотка торговельних націнок (а по суті коефіцієнта) допущено дві помилки:
1. Замість залишку товарів на початок місяця написано “залишок товарів на кінець місяця”.
2. Про зменшення суми торговельної націнки на одержані товари на суму обороту за дебетом рахунку “Торговельна націнка” знову забули.
Перша помилка виправлена наказом Міністерства фінансів України від 28.01. 2000 р. № 15. До пункту 22 ПСБО 9 “Запаси” внесена відповідна зміна. Виправлення другої помилки чекає свого часу.
Установлений порядок списання торговельної націнки, що відноситься до реалізованих товарів, приведе до неправильного визначення фактичної собівартості реалізованих товарів і в результаті необ’єктивного визначення фінансових результатів торговельної діяльності, причому, як правило, зменшиться фінансовий результат (чистий дохід) роздрібної торгівлі.
У зв’язку з вищевикладеним на торговельних підприємствах, які здійснюють різні види торговельної діяльності (оптову торгівлю, роздрібну торгівлю, громадське харчування), в робочих планах рахунків доцільно виділити субрахунки до рахунку 28 “Товари” для окремого обліку товарів кожного виду торгівлі.
Оскільки на субрахунку 285 “Торгова націнка” подібне зробити практично неможливо, то для обліку торговельних націнок (товарних надбавок) доцільно використати резервний код рахунку 29 в цьому ж класі рахунків 2 “Запаси”.
Такий підхід до обліку товарів і торговельних націнок не лише дає можливість спростити синтетичний і аналітичний облік, а й сприяє об’єктивному відображенню в бухгалтерському обліку та звітності фактичної собівартості реалізованих товарів, залишків товарів, а також фінансових результатів торговельних підприємств і організацій.
За встановленим пунктом 22 ПСБО 9 “Запаси” порядком розрахунку торговельних націнок на реалізовані товари торговельна націнка на залишок товарів не розраховується. Але цей показник надто важливий і вельми необхідний для контролю за собівартістю залишку товарів і відображення її в балансі, а також для контролю за правильним визначенням фактичної собівартості реалізованих товарів і відповідно за об’єктивністю фінансових результатів торгівлі [20].
Щодо нового порядку визначення торговельних націнок, які відносяться до реалізованих товарів, то необхідно наголосити, що цей порядок нераціональний та приводить до неправильного визначення і відображення в бухгалтерському обліку фінансових результатів торгівлі.
Недоречним і нераціональним є облік на субрахунку 285 “Торгова націнка” різниць між цінами придбання і середніми обліковими цінами на тару. Тим більше, що Інструкція не встановлює порядку списання цих різниць із субрахунку 285. Таке неконкретизоване положення Інструкції викличе ускладнення синтетичного й аналітичного обліку торговельної націнки та помилки в облікових записах.
На субрахунку 285 “Торгова націнка” торговельні, постачальницькі та збутові підприємства, які обліковують товари за продажними цінами, обліковують торговельні націнки на товари (товарні надбавки), тобто різницю між продажною та покупною вартістю товарів. Згідно з Інструкцією списання за розрахунками суми торговельної націнки на реалізовані товари відображається в обліку за дебетом субрахунку 285 “Торгова націнка” і кредитом субрахунку 281 “Товари на складі” і 282 “Товари в торгівлі”. Таким записом на суму реалізованої торговельної націнки зменшується відповідно сума торговельної націнки та сума продажної вартості реалізованих товарів з метою визначення фактичної їх собівартості. Але зробити ці записи раціонально в синтетичному і аналітичному обліку товарів практично неможливо.
Крім того, що передбачені новим Планом рахунків субрахунки до рахунку 28 “Товари” заледве чи можуть бути використані на торговельних підприємствах, які здійснюють один вид торговельної діяльності (оптову, роздрібну торгівлю, громадське харчування), Інструкція не вказує на те, як та на якому рахунку повинна раціонально відображатись у бухгалтерському обліку первісна вартість товарів з урахуванням витрат, що входять до первісної їх вартості, як має відображатись у синтетичному та аналітичному обліку собівартість реалізованих товарів.
Передбачена Інструкцією контировка на списання торговельної націнки, яка відноситься до реалізованих товарів (Дт 285 - Кт 281, 282), означає, що товари, які оприбутковуються та реалізуються, а також списуються в розхід з інших причин за продажними цінами, повинні бути списані за звітами матеріально відповідальних осіб, в синтетичному та аналітичному обліку закупівельною вартістю (фактичною собівартістю). Але раціонально здійснити такі записи практично неможливо.
Зауважимо до цього, що в оприлюдненій типовій кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку для господарських операцій із запасами застосовується інший підхід до відображення в синтетичному обліку продажної вартості та фактичної собівартості реалізованих товарів з допомогою двох наступних записів:
1. Списується на реалізацію собівартість реалізованих товарів:
Дт 902 “Собівартість реалізованих товарів”
Кт 282 “Товари в торгівлі” (Ще раз наголосимо, що з рахунку 282 “Товари в торгівлі” треба списати фактичну собівартість, якої на цьому рахунку немає, бо товари в синтетичному й аналітичному обліку відображаються за продажними цінами).
2. Списується за розрахунком сума торгової націнки, що припадає на реалізацію товарів (методом “червоне сторно”):
Дт 282 “Товари в торгівлі”
Кт 285 “Торгова націнка” (Друга контировка, що повинна складатись для виходу на облікову продажну вартість реалізованих товарів, рівнозначна наведеному в Інструкції додатному запису Дт 285 - Кт 282, але так само недоречна).
Наведені вище дві бухгалтерські проводки слід розуміти так, що реалізовані протягом звітного місяця роздрібними торговельними підприємствами товари, які оприбутковані і обліковуються за продажними (роздрібними) цінами, необхідно списати в розхід за звітами матеріально відповідальних осіб та з їхніх аналітичних рахунків за фактичною собівартістю. Але звідки її взяти?
Для того, щоб відобразити в обліку продажну вартість реалізованих товарів, до їх фактичної собівартості треба додати суму торговельної націнки, яка за розрахунком відноситься до реалізованих товарів. Але ж цей розрахунок складається 5-10 числа наступного місяця. То як списувати продані товари протягом місяця, як пов’язати ці записи в синтетичному й аналітичному обліку, як списати товари за фактичною собівартістю, якщо вони обліковуються за продажними цінами?
Мусимо виходити з того факту, що в роздрібній торгівлі та на оптових підприємствах, які обліковують товари за продажними цінами, практично неможливо відобразити в синтетичному й аналітичному обліку та раціонально визначити безпосередньо на рахунку 28 “Товари” фактичну собівартість реалізованих товарів.
На перший погляд, наведені в Інструкції та в типовій кореспонденції рахунків бухгалтерські записи на відображення в бухгалтерському обліку фактичної собівартості реалізованих товарів, які обліковуються за продажними цінами, прийнятні, а на ділі маємо нераціональне методологічне вирішення цього питання:
Проблему організації та ведення бухгалтерського обліку в торгівлі необхідно вирішувати на основі раціонального застосування в новій системі бухгалтерського обліку в торгівлі відпрацьованих раніше, звичних та раціональних способів і прийомів, змінивши їх відповідно до вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та нового Плану рахунків.
Виходячи з вищевикладеного, на погляд автора, фактична собівартість реалізованих товарів має визначатись на субрахунку 902 “Собівартість реалізованих товарів”, а сума торговельної націнки, яка відноситься за розрахунком до реалізованих товарів, повинна списуватись бухгалтерською проводкою:
Дт 285 “Торгова націнка” (або рахунку 29)
Кт 902 “Собівартість реалізованих товарів” – на зменшення продажної вартості реалізованих товарів, що повинна відображатись за дебетом субрахунку 902, або рівнозначним записом способом червоного сторно:
Дт 902 “Собівартість реалізованих товарів”
Кт 285 “Торгова націнка” (або рахунку 29) – на зменшення дебетового обороту субрахунку 902 “Собівартість реалізованих товарів”, врахованого за продажною вартістю товарів. Враховуючи необхідність більш раціональної організації синтетичного й аналітичного обліку в організаціях і на підприємствах торгівлі, у робочому плані рахунків торговельного підприємства доцільно до рахунку 28 “Товари” ввести окремі субрахунки з врахуванням багатогалузевої торговельної діяльності, уточнивши назву деяких субрахунків за Планом рахунків. На наш погляд, до рахунку 28 “Товари” мають бути субрахунки:
281 “Товари на складах”,
282 “Товари в роздрібній торгівлі”,
283 “Товари в громадському харчуванні”,
284 “Товари на комісії”,
285 “Тара під товарами”,
286 “Сільгосппродукти, сировина і тара в заготівельних підприємствах”.
Необхідно, щоб назви субрахунків для обліку торговельно націнки відповідали сучасним умовам, коли в складі торговельної націнки обліковується податковий кредит з ПДВ, а також положенням Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість та ПСБО 9 “Запаси”.
Для обліку товарних надбавок за видами торгівлі доцільно закріпити резервний код 29 в другому класі рахунків “Запаси”.
Облік торговельної націнки на окремому синтетичному рахунку 29 “Торговельна націнка” дасть можливість значно спростити бухгалтерські записи в синтетичному й аналітичному обліку, уникнути плутанини в записах. У цьому разі замість субрахунку
285 “Торгова націнка” на рахунку
29 “Торговельна націнка” слід виділити субрахунки:
291 “Товарні надбавки на товари в оптових складах”,
292 “Товарні надбавки на товари в роздрібній торгівлі”,
293 “Товарні надбавки в громадському харчуванні”.
Отже, найбільш правильним і раціональним є визначення торговельної націнки, яка відноситься до реалізованих товарів, за правою стороною балансової формули через визначення попереднього сальдо торговельної націнки на відповідному субрахунку товарних надбавок: попереднє сальдо товарних надбавок мінус товарні надбавки за розрахунком на залишок товарів дорівнює сумі реалізованої торговельної націнки.
Фактична собівартість реалізованих товарів повинна визначатись не на рахунку 28 “Товари”, а на рахунку 902 “Собівартість реалізованих товарів”, який за економічним змістом для цього і призначений.
На рахунках класу 3 “Кошти, розрахунки та інші активи” обліковують наявність та рух поточних фінансових активів (коштів, фінансових інвестицій та розрахунків з дебіторами і витрат майбутніх періодів). У цьому класі рахунків єрегулюючий контрактивний рахунок 38 “Резерв сумнівних боргів”, який призначений для уточнення оцінки дебіторської заборгованості на рахунку 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”.
Рахунок 37 “Розрахунки з різними дебіторами” об’єднує як субрахунки такі старі рахунки, як 61 “Розрахунки за авансами”,
71 “Розрахунки з підзвітними особами”,
72 “Розрахунки за відшкодування матеріальних збитків”,
63 “Розрахунки за претензіями”,
76 “Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами” та інші. Тому важливе значення має організація аналітичного обліку розрахунків з дебіторами в розрізі субрахунків 371–377.
Необхідно підкреслити, що в новому Плані рахунків закладений дещо умовний розподіл рахунків дебіторів і кредиторів на активні і пасивні рахунки. Рахунки, які мають переважно дебетове сальдо, включені до третього класу рахунків, а ті, які мають переважно кредитове сальдо, а також активно-пасивні рахунки, – до класу 6 “Поточні зобов’язання”. Отже, субрахунки до рахунку 37 “Розрахунки з різними дебіторами” можуть мати розгорнуте дебетове і кредитове сальдо, що має бути відповідно показане в балансі [24].
В класі рахунків 4 “Власний капітал та забезпечення зобов’язань” об’єднані рахунки, які призначені для обліку величини власного капіталу (рахунки 40–46) та джерел фінансування майбутніх витрат і платежів цільового призначення (рахунки 47–49). Статутний капітал (статутний фонд) може змінюватись тільки при його поповненні власником або вилученні власником статутного капіталу. Причому такі зміни в статутному капіталі мають бути зареєстровані в органах, уповноважених здійснювати державну реєстрацію юридичних осіб. У зв’язку з цим у новому Плані рахунків бухгалтерського обліку відсутні такі рахунки, як “Фінансування капітальних вкладень” і “Амортизаційний фонд”.
Рахунок 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)” призначений для обліку та накопичення чистих фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності підприємства. Використання прибутку підприємства протягом звітного року на сплату дивідендів або на створення резервного капіталу відображається на дебеті субрахунку 443 “Прибуток, використаний у звітному році”. Будь-які інші видатки, які раніше відображалися в обліку як використання прибутку (відрахування до фондів тощо), відображаються в обліку як витрати на відповідних рахунках витрат (23, 90, 91, 93 та інших). В кінці року дебетове сальдо субрахунку 443 “Прибуток, використаний у звітному році” списується на зменшення нерозподіленого прибутку записом на рахунках:
Дт 441 “Прибутки нерозподілені”
Кт 443 “Прибуток, використаний у звітному році
Фонди заохочення та розвитку, які раніше обліковувались на рахунках 87 “Фонди економічного стимулювання” або 88 “Фонди спеціального призначення”, тепер у Плані рахунків не мають аналогів. Витрачені підприємством кошти на заохочення та виробничий або соціальний розвиток підприємства списують на витрати в міру їх витрачання.
Рахунок 48 “Цільове фінансування і цільові надходження” є аналогом старого рахунку 96 “Цільове фінансування та цільові надходження”, але використання цього рахунку принципово відрізняється. На дебет рахунку 48 “Цільове фінансування і цільові надходження” не списують витрати на заходи цільового призначення. Отримане підприємством фінансування є частиною його доходу. Тому суми отриманого фінансування списуються з дебету рахунку 48 на кредит відповідних рахунків класу 7 “Доходи і результати діяльності” згідно з Інструкцією.
Якщо за рахунок цільового фінансування або цільових надходжень здійснено фінансування капітальних вкладень, то відповідна сума фінансування списується з дебету рахунку 48 “Цільове фінансування і цільові надходження” на кредит рахунку 69 “Доход майбутніх періодів”, а з дебету рахунку 69 сума фінансування буде поступово списуватись на доходи відповідного звітного періоду одночасно з нарахуванням витрат на амортизацію відповідного об’єкта капітальних вкладень і зносу цього об’єкта, тобто доходи мають відповідати витратам.
На рахунках класу 5 “Довгострокові зобов’язання” обліковують зобов`язання, які виникають в процесі операційної діяльності підприємства з придбання сировини, виробництва продукції (робіт, послуг), реалізації готової продукції тощо, термін погашення яких припадає на період після дванадцяти місяців з дати балансу.
В цьому класі рахунків принципово новим є рахунок 54 “Відстрочені податкові зобов’язання”. Рахунок 54 призначений для обліку тимчасової різниці в сумі податку на прибуток, що виникає внаслідок неспівпадання суми прибутку за даними бухгалтерського обліку та прибутку, що є об’єктом
оподаткування згідно з ПСБО 17 “Податок на прибуток”. На рахунках класу 6 “Поточні зобов’язання” обліковують зобов’язання підприємства, які будуть погашені в ході операційної діяльності або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. В цьому класі рахунків новим є рахунок 61 “Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями”. Виділення цього рахунку випливає з необхідності мати інформацію про ті довгострокові зобов’язання, які підлягають погашенню протягом 12 місяців з дати балансу (кредити, позики, зобов’язання з оренди тощо). На рахунку 64 “Розрахунки за податками і платежами” обліковують розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в дохід бюджету [31].
Застосовуючи в бухгалтерському обліку рахунок 64 “Розрахунки за податками і платежами”, необхідно мати на увазі, що на субрахунку 641 “Розрахунки за податками” ведеться облік податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до чинного законодавства (податок на прибуток, податок на додану вартість, інші податки). Тому до субрахунку 641 “Розрахунки за податками” мають бути відкриті необхідні аналітичні рахунки за видами податків, у тому числі “З податку на додану вартість”.
Характеристика та назви субрахунків 643 “Податкові зобов’язання” і 644 “Податковий кредит” дані в Інструкції недостатньо обґрунтовано та зрозуміло. При використанні в бухгалтерському обліку цих субрахунків треба мати на увазі, що введені вони до Плану рахунків у зв’язку з особливими податковими розрахунками з податку на додану вартість, обліковуються на них не “Податкові зобов’язання” і “Податковий кредит”, а згідно з Інструкцією з бухгалтерського обліку податку на додану вартість від 1.07.97 р. № 141 зі змінами та доповненнями на цих субрахунках обліковуються тільки розрахунки за нарахованими податковими зобов’язаннями та податковим кредитом з ПДВ відповідно до отриманих авансів (попередніх оплат) від покупців та замовників і сплачених авансів постачальникам та підрядникам у зв’язку із застосуванням у розрахунках з бюджетом з ПДВ принципу події, яка відбулася раніше.
Суми податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ відображаються в бухгалтерському обліку відповідно за кредитом і дебетом субрахунку 641 “Розрахунки за податками” на аналітичному рахунку “З податку на додану вартість”.
Назви субрахунків 643 і 644 даються за Інструкцією з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, бо ці назви правильно відображають економічну суть записів на цих субрахунках. На них обліковуються податкові розрахунки з податкових зобов’язань і податкового кредиту, а не податкові зобов’язання і податковий кредит.
Отже, за дебетом субрахунку 643 “З податкових зобов’язань” обліковують до відвантаження цінностей покупцям і замовникам у рахунок отриманих від них авансів суми нарахованих податкових зобов’язань з ПДВ, які в момент надходження авансових платежів відображені за кредитом субрахунку 641 “Розрахунки за податками”, аналітичний рахунок “З податку на додану вартість” (Дт 643 - Кт 641 (ПДВ).
За Інструкцією з бухгалтерського обліку податку на додану вартість передбачений дещо відмінний порядок нарахування сум податкового кредиту з ПДВ від нарахування податкових зобов’язань з ПДВ. За кредитом субрахунку 644 “З податкового кредиту” нараховується податковий кредит від сум авансових платежів, сплачених підприємством постачальникам і підрядникам до одержання від них цінностей в рахунок здійснених попередніх оплат:
– податковий кредит відображається в бухгалтерському обліку при сплаті авансів постачальникам і підрядникам (Дт 641 (ПДВ) - Кт 31 та інших). Одночасно нараховуються суми податкового кредиту до одержання від постачальників і підрядників цінностей за кредитом субрахунку 644 “З податкового кредиту” (Дт 63, 68 та ін. - Кт 644).
Необхідно підкреслити, що встановлений Інструкцією з бухгалтерського обліку податку на додану вартість порядок нарахування податкового кредиту не є раціональним і ускладнює аналітичний облік розрахунків з постачальниками та підрядниками. Податковий кредит доцільно нараховувати аналогічно тому, як нараховуються податкові зобов’язання з ПДВ (Дт 641 (ПДВ) - Кт 644); суми нарахованого податкового кредиту списуються в момент одержання в рахунок авансових платежів цінностей від постачальників і підрядників (Дт 644 - Кт 63, 68 та ін.).
Таким чином, навіть економічний зміст записів з нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за дебетом субрахунку 643 “З податкових зобов’язань” і нарахування сум з податкового кредиту за кредитом субрахунку 644 “З податкового кредиту” свідчить про те, що назви субрахунків 643 “Податкові зобов’язання” і 644 “Податковий кредит” є недоречні.
При розгляді в посібнику питань надходження та реалізації товарно-матеріальних цінностей застосування субрахунків 643 “З податкових зобов’язань” і 644 “З податкового кредиту” розглядається на загальних схемах бухгалтерського обліку цих господарських операцій.
Продукція підприємства вважається реалізованою тільки після надходження грошей на рахунок у банк [18].
Узагальнення інформації про рух та наявність готової продукції підприємства відбувається на рахунку 26 «Готова продукція». Цей рахунок кореспондує з іншими рахунками (табл.2.1).

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать полную версию