Облік і аналіз розрахунків з бюджетом, цільовими фондами та позабюджетними організаціями

Об’ектом дослідження дипломної роботи є облік і аналіз розрахунків з бюджетом, цільовими фондами та позабюджетними організаціями на ДП “Укрзалізничпостач”.
Мета роботи – досконально вивчити існуючу в ДП “Укрзалізничпостач” систему обліку і аналізу розрахунків з бюджетом, цільовими фондами та позабюджетними організаціями, відпрацювати рекомендації щодо удосконалення розрахунків по податкам.
Результатом дослідження є пропозиції щодо посилення контролю по розрахункам з бюджетом, цільовими фондами та позабюджетними організаціями з метою уникнення штрафних санкцій щодо підприємства.
Отримані результати можуть бути використані при удосконаленні діючої системи обліку і аналізу на державному підприємстві “Укрзалізничпостач”.

Зміст
Вступ
1 Нормативно - методичні основи обліку розрахунків з бюджетом, Пенсійним фондом іншими цільовими фондами та позабюджетними організаціями
1.1 Види та загальна характеристика податків, платежів і зборів
2 Фінансово-економічна характеристика ДП “Укрзалізничпостач”
2.1 Загальна характеристика підприємства та основні напрямки діяльності
2.2 Аналіз основних фінансово-економічних показників діяльності підприємства
3 Облік і аналіз розрахунків з бюджетом, цільовими фондами та позабюджетними організаціями на ДП “Укрзалізничпостач”
3.1.1 Організація бухгалтерського обліку та облікова політика на підриємстві
3.1.2 Податкова політика підприємства
3.2 Облік розрахунків з бюджетом та цільовими фондами
3.3 Аналіз розрахунків з бюджетом, цільовими фондами та позабюджетними організаціями
4 Інформаційні системи обліку розрахунків з бюджетом, цільовими фондами та позабюджетними організаціями
Перелік використаних джерел
Додатки
Вступ
Необхідність реформування системи бухгалтерьского обліку в Україні викликана об”єктивними факторами реформування всього економічного сектора держави та формуванням нових видів економічних стосунків між суб”єктами господарювання. Крім того, Україна, як європейська держава повинна тримати курс на всесторонню інтеграцію у світове господарство, що і стало головним фактором, який обумовив розробку та прийняття законодавчих актів, направленних на реформування системи бухгалтерського обліку в Україні та приведення її до міжнародних стандартів.
Початком реформування системи бухгалтерського обліку в Україні вважається Постанова Кабінету Міністрів від 28.10.1998р. №1706 “Про затвердження програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів” та сама “Програма”, яка окреслила основні завдання реформи:
- створення системи національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку і звітності, яка забеспечить потрібною інформацією користувачів, перед усім інвесторів;
- забеспечення зв’язку реформування бухгалтерського обліку з основними тенденциями гармонізаціі стандартів на міжнародному рівні та станом економічно-правового середовища і ринкових відносин в Україні;
- надання методичної допомоги у впровадженні та використанні реформованої моделі бухгалтерського обліку.
Метою нової системи бухгалтерського обліку є:
- по-перше, формування надійного джерела інформації про фінансовий стан бізнесу в цілому;
- по-друге, інформації, придатної для використання у процессі прийняття управлінських та інвестиційних рішень.
У процесі переходу до нової системи обліку та звітності підприємства отримують певні переваги та можливості, що пов’язані з новою якістю облікової інформації.
Для досягнення успішного реформування бухгалтерського обліку на окремому підприємстві необхідні певні умови та ресурси:
- позитивна мотивація власників та керівництва бізнесом щодо отрімання системи фінансового обліку, що відповідає вимогам Положень (стандартів) бухгалтерського обліку;
- наявність систематичного бухгалтерського обліку (стара система) та системи складання бухгалтерських звітів (Баланс, Звіт про фінансові результати) на дату переходу до нової системи обліку;
- витрати часу керівництва, працівників бухгалтерії, інших спеціалістів підприємства на здійсення процедур переходу до нової системи обліку.
Головною метою реформування податкової системи повинно бути поліпшення фінансового стану підпріємств усіх форм власності, особливо пріоритетних напрямів виробництва.
Регулювання нових економічних відносин потребує гнучкої податкової політики, яка б дала змогу оптимально пов’язати інтереси держави з інтересами товаровиробників, рядових платників податків. При переході до ринкової економіки мають змінюватись як податкова система, так і методи розрахунків та сплати податків. При цьому не варто кидатися від однієї крайності до іншої. Не можна накладати податкову систему країн з розвинутою ринковою економікою на нашу дійсність. У цьому зв’язку необхідно проаналізувати формування доходів бюджету та запровадження нової податкової системи.
Введення нових податків, навіть державних, не стимулює діяльності підприємств жодної форми власності. Податковий тиск веде до згортання виробництва і призводить до значного зменшення доходів бюджетів усіх рівнів. Для податкової політики нашої держави поки що характерне те що:
- по-перше, нові податки ніде на підприємствах, у районах або містах не апробуються;
- по-друге, не відпрацьовуються ставки оподаткування, а тому Верховна Рада України змушена знову й знову змінювати їх;
- по-третє, в нашу економічну систему з домінуючою державною монополією на віробництво і предмети споживання кавалерійськими методами впроваджується податкова система розвинутих ринкових країн. Це свідчить про спадкоємність принципів і методів управління, про примат політики нової законодавчої влади над економікою, але необхідно бачити коренні суспільного розвитку не в політиці, в економіці та в фінансах, тобто необхідна економічна політика. Тільки у цьому разі економічна політика стає двигуном прогресу, виступая одночасно формою використання об’єктивних економічних законів і формою вирішення суперечностей в економіці.
Об’єктом оподаткування прибутковим податком для громадян, які проживають в Україні, є доходи у грошовій і натуральній формі, а для громадан, що постійно не проживають в Україні, тільки ті доходи, які одержані з джерел оподаткування в Україні.
До загальнодержавних доходів належать: податок на додану вартість, податок з прибутку підприємств усіх форм власності, акцизний збір, державне мито, податок з власників транспортних засобів, плата за землю й інші податкові та неподаткові доходи. Місцеві податки і збори встановлюються відповідними рішеннями місцевих органів влади.
Реформування податкової політики повинно йти через структурну перебудову економіки і фінансів. Тільки на основі цього можна досягти стабілізації і збалансованності як торгово-платіжного балансу, так і бюджету держави.
В цьому напрямі передбачаються два шляхи. По-перше, цілеспрямована підтримка структурної перебудови найбільш важливих для функціонування економіки галузей і виробництв держаними коштами, кредитами, державними гарантіями державним інвестором.
По-друге, перебудова виробництва відповідно до вимог ринку за рахунок власних коштів підприємств, кредитів і позичок.
1 Нормативно-методичні основи обліку розрахунків з бюджетом, Пенсійним фондом, іншими цільовими фондами та позабюджетними організаціями
1.1 Види та загальна характеристика податків, платежів і зборів
Податок є індивідуально безкоштовний безповоротний безумовний цільовий платіж, який вноситься до бюджету визначеного рівня. Податки встановлюються на підставі актів Верховної Ради України або ради місцевого самоврядування.
Збори та інші обов’язкові платежі є обов’язковими безповоротними платежами до бюджету або до державних цільових фондів, які мають платіжний або компенсаційний характер,або вносяться у зв’язку з наданням платнику збору відповідної послуги або відповідних прав.
Всі податки, збори та інші обов’язкові платежі формують бюджетну систему УкраЇни.
В Україні поділяють дві групи податків, які визначаються підпорядкованістю:
- загальнодержавні податки, збори та інші обов’язкові платежі;
- місцеві податки і платежі.
Згідно Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991р. №1251-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями, до основних видів загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів в Україні вїдносяться:
1) Податок на додану вартість;
2) Акцизний збір;
3) Податок на прибуток підприємства;
4) Податок на доходи фізичних осіб;
5) Державна пошлина;
6) Податок на землю;
7) Збір до державного іноваційного фонду;
8) Збір на обов’язкове соціальне страхування;
9) Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;
10) Збір до Фонду щодо здійснення заходів по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
11) Пошлина та інш.
До місцевих податків і зборів:
1) Податок з реклами;
2) Комунальний податок;
3) Ринковий збір;
4) Збір за парковку автотранспорту та інш.
З метою залучення до місцевих бюджетів додаткових засобів для фінансування разових цільових соціальних заходів на визначеній території з урахуванням погляду населення, органи місцевого самоврядування з урахуванням діючого законодавства в Україні.
Платниками податків, зборів та інших обов'язкових платежів є юридичні та фізичні особи, на яких згідно з діючим законодавством в Україні покладені обов’язки сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів.
Платники податків, зборів та інших обов’язкових платежів забов’язані:
- Вести бухгалтерський та податковий облік, складати податкову звітність та звітність про фінансово-господарську діяльність;
- Надавати до Державних податкових органів та іншіх державних органів встановлених законом декларації, податкову звітність та інші документи і відомості, пов’язані з розрахунком та оплатою податків, зборів та інших обов’язкових платежів;
- Сплачувати належні суми податків, зборів та інших обов’язкових платежів у встановлені законами строки;
- Допускати посадових осіб державних податкових оргнів для перевірки приміщень, які використовуються для отримання доходів або пов’язаних зі змістом об’єктів оподаткування, а також для перевірок питань розрахунків та сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів.
Розрахунки з бюджетом
Податок на додану вартість
Згідно Закону Украіни “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. за №168/97-ВР, з наступними змінамі та доповненнями, здійснюється розрахунок податку на додану вартість (ПДВ).
Платником додатку на додану вартість є особа, обсяг оподаткованих операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої на протязі будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 600 неопадаткованих мінімумів доходів громадян.
Об’єктом оподаткування є операції платників податків з:
- продажу товарів (робіт, послуг) на митній теріторії Украіни, в тому числі операції з оплати вартості послуг по договорах оперативної оренди (лізинга) та операцій по передачі права власності на об’єкти застави позивнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованності;
- увозу (перисиланню) товарів на митну теріторію України та отриманню робіт (послуг) наданих не резидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції по увозу (пересиланню) майна по договорах оренди (лізинга), займу та іпотекі;
- вивозу (пересиланню) товарів за межи митної теріторії України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.
Об’єктом оподаткування, за виключенням операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нільова ставка, оподатковується податком за ставкою 20%.
Податок складає 20% бази оподаткування, статтею 4 Закону та складаєтся до ціни товару (робіт, послуг).
Податок по нульовій ставці вираховується згідно операцій з продажу товарів, що вивезені (експортовані) платником податку за межи митної території України.
Продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється по договірним (контрактним) цінам з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.
Платник податку забов’язаний надати покупцю податкову накладну, яка повинна мати вказане окремими строками:
- порядковий номер податкової накладної;
- дату виписки податкової накладної;
- назву юридичної особи, або прізвище, ім”я, по-батькові физичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
- податковий номер платника податку (продавця та покупця);
- місце розміщення юридичної особи, або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
- опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, розмір);
- повна назва одержувача;
- ціну продажу без урахування податку;
- ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
- загальну суму засобів, які належать сплаті з урахуванням податку;
При звільнені від оподаткування в випадках, передбаченних статтею 5 дійсного закону, в податковій накладній робиться запис “Без ПДВ”.
Податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов’язань продавця в трьох екземплярах. Оригінал та перша копія податкової накладної надаються покупцю, друга копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Для операцій, оподаткованих податком, та звільнених від оподаткування, складається окремі податкові накладні.
Податкова накладна є звітним податковим документом та одночасно розрахунковим документом.
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 9 нинішнього Закону.
Податкова накладна видається у випадку продажу товарів (робіт, послуг) покупцю по вимозі.
У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що піддтверджує передачу товарів (робіт, послуг) або приняття платіжу з вказаною сумою податку.
Податкова накладна не виписується, якщо обсяг разовогу продажу товарів (робіт, послуг) не перевищує 12 гривень, в випадку продажу транспортних квитків та при виписанні готельних рахунків. При цьому основої для збільшення сум податковогу кредиту є товарний чек (інший розрахунковий або платіжний документ).
Платники податку повинні вести окремий облік з продажу і придбанню відносно:
- операцій, які належать оподаткуванню по ставці 20% та звільнених від оподаткування;
- операцій, вартість яких не включається до складу валових витрат виробництва або не належить амортизациї, завезених (імпортованих) та вивезених (експортованих) операцій. Вказаний облік ведеться в спеціальних книгах, форма та порядок заповнювання яких становлюється центральим податковим органом України.
Датою виникнення податкових зобов”язань з продажу товарів (робіт, послуг) є дата, що припадає на податковий період на протязі якого трапляється будь-яка подія, що проходить раніше:
- або дата зарахування грошових засобів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податків, оплата товарів (робі, послуг), що підлягає продажу, а при продажу товарів (робіт, послуг) за готівку – дата їх оприходування в касі платника податків, а при відсутності – дата інкасації готівки в банківському закладі, що обслуговує платника податків;
- або дата вигрузки товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документів, що фіксує факт виконання робіт (послуг) платнику податку.
Податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку в звітному періоді в зв”язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку в звітному періоді. В зв’язку з придбанням основних фондів, які підлягають амортизіції, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків вводу в експлуатацію основних фондів а також від того, чи мав платник податків оподатковані обороти на протязі такого звітного періду.
Датою виникнення прав платника податків на податковий кредит вважається дата виникнення першої події:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на сплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) – в випадку розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата придбання податкової накладної, що фіксує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) та інш.
Сума податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначається як різниця між загальними сумами податкових збов’язань, виникших в зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) на протязі звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Податки сплачуються не пізніше двадцятого числа місяця, наступного за звітним періодом.
В строки, передбачені для сплати податків, сплатник податків надає до податкового органу по місцю свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло в цьому періоді податкове забов”язання або ні.
Згідно Закону Укрїани «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР з наступними змінами, доповненням та наказом Державної податкової адміністрації України «Порядок заповнення та надання податкової декларації про податок на додану вартість» від 30.05.1997р. №166 з наступними змінами та доповненнями, встановлений порядок складання та надання звітності з податку на додану вартість.
Податкова декларація з податку на додану вартість є звітним документом з податку на додану вартість.
Податковий період дорівнює одному календарному місяцю або кварталу, в залежності від обсягу оподаткованих операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік.
Податковий період, що дорівнює одному календарному місяцю, встановлюють для підприємств, які за попередній календарний рік мали обсяг оподаткованих операцій з продажу товарів (робіт, послуг) з урахуванням ПДВ більше ніж 7200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Для підприємств, які за попередній календарний рік мали обсяг оподаткованих операцій з продажу товарів (робіт, послуг) з урахуванням ПДВ меньше ніж 7200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, оподаткований період встановлюється за їх вибором таким, що дорівнюється одному календарному місяцю або кварталу.
На підставі даних бухгалтерського обліку підприємства та даних книг податкового обліку складається звітна декларація з податку на додану вартість.
Підприємства, що входять до складу залізниць, складають декларації по податку на додану вартість по основній діяльності (як по перевезеннях, так і послугах підсобно-допоміжної діяльності, безпосередньо пов’язаних із перевезеннями), подають іх не пізнише 15 числа місяця, наступного за звітним, управлінню залізниць для складання зведеної декларації по податку. Управління залізниць сплачують податок та подають податковому органу зведену податкову декларацію за місцем свого знаходження не пізнише 20 числа місяця, наступного за звітним.
Якщо підприємство складає бухгалтерський звіт по інших видах діяльності (постачальницько-збутовій, що не стосується основної діяльності, капітальному будівництву, торгівлі, громадському харчуванню та інш.), то податкові декларації по податку на додану вартість по цих господарських операціях складаються безпосередньо цими підприємствами, подають іх податковому органу за місцем знаходження підприємства та сплачують податок не пізнише 20 числа місяця, наступного за звітним.
Декларація надається підприємцем до податкового органу незалежно від того, було чи ні в звітному періоді у підприємства податкове забов’язання.
Разом з декларацією необхідно надавати до податкової адміністрації всі необхідні додатки.
Податок на прибуток
Згідно Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. №283/97-ВР існує порядок оподаткування прибутку підприємств.
Згідно Закону платниками податку є суб”єкти підприємницької діяльності, бюджетні, суспільні та інші підприємства, заклади та організації, які здійснюють діяльність, направлену на придбання прибутку як на території України, так і за її межами.
Платниками податку на прибуток, отриманого від основної діяльності залізничного транспорту, є управління залізниці. Перелік робіт та послуг, які належать до основної діяльності залізничного транспорту, затверджується Кабінетом Міністрів України. Доходи залізниць, отримані від основної діяльності залізничного транспорту, визначаються в межах доходних надходжень, перерозподілених між залізницями щодо порядку, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Платники податку на прибуток, отриманого не від основної діяльності залізничного транспорту, визначаються в межах доходних надходжень, перерозподілених між залізницями щодо порядку, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Платниками податку на прибуток, отриманого не від основної діяльності залізничного транспорту, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи.
Об”єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на:
- суму валових витрат податку;
- суму амортизаційних відрахуваній.
Прибуток платників податку, оподатковується по ставці 30% від об”єкту оподаткування.
Датою збільшення валових витрат виробництва є дата, яка належить до податкового періоду, на протязі якого здіснюється будь-яка подія, яка раніше відбувалась:
- або дата списання грошових засобів з банківских рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в випадку їх придбання за готівку – день їх видачи з каси платника податку;
- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) та інш.
Датою збільшення валового доходу є дата, яка належить до податкового періоду, на протязі якого трапляється будь-яка здійснена раніше подія:
- або дата зарахування грошових засобів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що належать продажу; в випадку продажу товарів (робіт, послуг) за готівку – дата її оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такової – дата інкасації готівки в банківському закладу, що обслуговує платника податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного надання результатів робіт (полсуг) платником податку та інш.
Платники податку самостійно визначають суми податку, які належать до сплати. Податок сплачується до бюджету не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.
Платники податку не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний квартал, розраховано нарастаючим підсумком з початку звітного фінанового року.
Платники податку не пізнише 15 лютого року, що настає за звітним, надають податковому органу річний бухгалтерський звіт, який у випадках, передбачених законодавством, повинен бути підтверджений висновками аудиту.
Платіжні доручення на перерахування податку до бюджету надаються підприємствами до банківських установ до настання строку платежу. Підприємства мають право не пізнише ніж за 10 днів до закінчення строку надання документів направити до податкових органів по пошті з оповіщенням про вручення.
Авансові внески сплачуються до бюджету підсумками першого та другого місяців кварталу до 20 числа другого та третього місяців кварталу відповідно.
Розрахунки авансових внесків здіснюються підприємствамом самостійно, не надаючи податкові декларації. Про результати таких розрахунків повідомлюється податковими органами в строки, передбаченні для сплати авансових внесків. Штрафні сакції за відхилення розмірів сплачених авансових внесків від розмірів внескив, перерахованих по результатам звітного кварталу, не застосовується.
Бюджетні організації сплачують податок на прибуток, отриманий від підприємницької діяльності, щокварталу за нарастаючим підсумком з початку податкового року.
Прибутковий податок з громадян
Прибутковий податок з громадян утримується згідно Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” від 25.12.1992р. №13-92 із змінами і доповненнями.
Платниками прибуткового податку (суб”єктами оподаткування) в Україні є громадяни України, іноземці та особи, які не мають громадянства та проживають в Україні в цілому не меньше 183 днів в календарному році.
Об”єктом оподаткування у громадян, постійно проживаючих в Україні, є сукупний доход за календарний рік, який складається з місячних сукупних оподаткованих доходів, отриманий з різних джерел як на теріторії України, так і за її межами.
При визнеченні сукупного оподаткованого доходу ураховуються доходи, отримані як в натуральній, так і в грошовій (національній або іноземній валюті) формі. Доходи, отримані в натуральній формі, відносяться до сукупного оподаткованого доходу за календарний рік за вільними (ринковими) цінами.
До сукупного місячного (отриманого на протязі календарного місяця) оподаткованого доходу включається доходи, отримані громадянями в будь-якій формі та при будь-яких умовах, незалежно від джерела, зокрема переліку доходів, які не включаються до сукупного оподаткованого доходу. До таких доходів відносять:
- допомога з державного соціального страхування та державного соціального забезпечення, зокрема допомоги з тимчасової непрцездатності (в тому числі по догляду за хворою дитиною);
- Суми отриманих аліментів.
Із сум доходів, отриманих громадянами не по місту основної роботи, та громадянами, які не мають постійного міста проживання в Україні, податок нараховується до джерел виплати, згідно ставки 20%.
Із сум доходів, отриманих громадянами-засновниками та учасниками підприємств у вигляді дивідендів з акцій та внаслідок розподілення корпоративних прав, податок нараховується до джерел виплати у складі сукупного оподаткованого доходу, згідно ставки 15%.
Нарахування, утримання та перерахування до бюджету прибуткового податку з доходу, отриманого громадянами з міста основної роботи (служби, навчання), здійснюююююююється підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності, які виробляють виплати доходів.
Підприємства, установи та організації всіх форм власності, фізичні особи – суб”єкти підприємницької діяльності після закінчення кожного місяця, але не пізніше строку отримання в установах банків засобів на виплату належних громадянам сум, забов’язані перераховувати до бюджету суми нарахованого та утриманого прибуткового податку за минулий місяць.
Після закінчення календарного року громадяни, зокрема тих, які отримували доходи тільки по місту основної роботи, забов’язані до 1 березня наступного року подати до податкового органу по місту проживання дакларацію, про суму сукупного доходу, отриманого як з основного, так і з неосновного місця роботи. Особи, які отримують доход не з міста основної роботи, забов’язані вести облік доходів та витрат, пов”язаних з отриманням цих доходів, згідно форми та у порядку, встановленому Державною податковою адміністрацією.
Плата (податок) на землю
Плата (податок) на землю здіснюється згідно Закону України “Про внесення змін та доповнень до Закону України “Про сплату за землю” від 19.09.1996 р. №378-ВР.
Платниками податку є або власники землі, або землекористувачі, що виступають як юридичні, так і фізичні особи.
Використання землі в Україні є платним. Плата за землю стягується у вигляді земельного податку, або орендної плати.
Об”єктом сплати за замлю є земельна ділянка, що розташована у власності, використанні, в тому числі на умовах оренди.
Суб”єктом сплати за землю (платником) є власник землі та землекористувач, в тому числі орендатор.
Плата за землю вводиться з метою формування джерела коштів для фінансування подій з раціонального використання та охорони земель, веденю земельного кадастру, здісненню землеустрою та моніторінгу земель, проведенню земельної реформи та розвитку інфраструктури насулених пунктів та інш.
Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землевикористувачів.
Юридичні особи самостійно нараховують суму земельного податку, згідно закону, по формі, встановленій Державною податковою адміністрацією України (Наказ ДПАУ від 14.10.1998 р. №18, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.10.1998 р.), та щороку з 1 січня до 1 лютого надають дані до ДПАУ.
Земельний податок сплачується платником (крім громадан та виробників господарської та рибної продукції) щомісяця до 15 числа місяця, що настає за звітним.
Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і обладнання
Згідно Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” від 18.03.1997р. №75/97-ВР встановлен порядок стягнення сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Даний податок є одним із джерел фінансування будівництва, реконструкції, ремонту автомобільних доріг загального використання та проведення природоохоронних заходів на водоймах.
Платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи і організації, що є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадани України, іноземні громадяни та особи без громаданства, що мають зареєстровані в Україні згідно з діючим законодавством особисті транспортні засоби, які є об”єктами оподаткування.
Не є платниками юридичні і фізичні особи, які використовують автомобільний або водний транспорт на умовах договорів оренди (лізінгу), оскількі обов”язки по сплаті податку покладені на орендодавача.
Об”єктами оподаткування податку є транспортні засоби що нараховуються на 1 січня. До таких транспортних засобів відносяться:
- автомобілі, що належать до перевозки не менш 10 осіб, включаючи водія;
- автомобілі легкові;
- автомобілі вантажні;
- човни моторні та катера, крім човнів з підвисним двигуном (крім спортивних) та інших.
Не відносяться до об”єкту оподаткування наступні транспортні засоби:
- автомобілі спеціального призначення: “Швидкої допомоги”, пожежні;
- машини та механізми для сільскогосподарських робіт та інш.
Сплачується податок згідно встановлених ставок зі 100 см3 обсягу циліндру двигуна в ЄВРО в розрахунку для транспортних засобів з електродвигуном на 1 кВт для катерів та яхт в розрахунку на 1 см довжини.
Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується перед реєстрацієй, перереєстрацієй або технічним оглядом транспортних засобів. Сплачується податок за період до наступного технічного огляду.
Строк надання розрахунків податку до органів державної податкової служби – до 15 березня звітного року в встановленій формі.
Цільові фонди
Збір на обов ’ язкове соціальне страхування
Платниками збору на обов”язкове соціальне страхування є:
- суб”єкти підприємницької діяльності, незалежно від форми власності, їх об”єднання; бюджетні; суспільні та інші установи та організації, об”єднання громадян та інші юридични особи, а також фізичні особи – суб”єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників;
- філії, віділення, та інші підрозділи платників податку, які не мають статусу юридичної особи, розташовані на териториї іншої, ніж платник зборів, териториальної громади.
На обов”язкове соціальне страхування встановлюються ставки збору в наступних розмірах:
- для платників збору, згідно пунктів 1-2 Порядку, - 4% фактичних витрат на оплату праці робітників, включаючи витрати на виплату основної та додаткової зарплати та інших видів винагород та виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, винагород, в тому числі в натуральній формі, які належать оподаткуванню на доходи фізичних осіб (прибутковим податком з громадян);
- для підприємств всеукраїнських організацій інвалідів, де кількість інвалідів складає не меньш 50% загальної чисельності працюючих, збір на обов”язкове соціальне страхування визначається за ставкою 1%.
Збір на обов’язкове страхування використовується на виплату допомог:
1) Тимчасової непрацездатності, в тому числі догляд за хворим.
2) З професійних хвороб.
3) З несчасних випадків на виробництві.
4) З інвалідності.
5) З вагітності та родам.
6) З догляду за дитиною у віці до 3 років, дитиною-інвалідом у віці до 16 років.
7) У випадку смерті кормильця.
8) На санітарно-курортне лікування.
9) Інші матеріальні витрати, пов”язані з відповідними обставинами.
Збір на обов”язкове соціальне страхування сплачується одночасно с отриманням засобів в установах банків на оплату праці.
Щокварталу (до 8 квітня, 8 липня, 8 жовтня, 15 січня) платник збору повинен відзвітуватися по формі 4-ФСС “Розрахункова відомость по коштах соціального страхування” перед органом Фонду соціального страхування.
Відображення в бухгалтерському обліку нарахувань та витрат коштів збору на обов”язкове соціальне страхування відображається на рухунку 652.
Внескі до Пенсійного фонду
Згідно Закону України “Про збір на обов”якове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997 року №400/97-ВР з нступними змінами та доповненнями, визначен порядок стягнення та використання збору на обов”язкове пенсійне страхування.
Постановою Кабинету Міністрів України від 03.06.1999 р. №4-6 затверджена Інструкція про порядок нарахування та сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов”язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України.
Платниками збору є:
- суб”єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об”єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб”єкти підприємницької діяльності, які використовують праця робітників, що наймають;
- філії, відділення, та інші підрозділи платників податків, вказаних в пункті 1 даної статті, що не мають статусу юридичноє особи, розташовані на території іншої, ніж платникі зборів, територіальної громади.
Об”єктом оподаткування для цієї категорії платників є фактичні витрати на оплату праці робітників, що включають витрати на виплату на основної та додаткової зарплати та інших видів винагород та виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочувань, в тому числі в натуральній форми, що підлягають оподаткування на доходи фізичних осіб (прибутковим податков з громадян).
Для даного виду платників встановлена ставка в розмірі 32% від об”єкту оподаткування.
Платниками збору є фізичні особи, що працюють в умовах трудового договору (контракту), та фізичні особи, що виконують роботи (послуги) згідно громадського – правових договорів, в тому числі члени творчих союзів и т.п.
Об”єктом оподаткування для цієї категорії платників є сукупний оподаткований доход, що нараховується згідно законодавства України.
Ставка встановлена в розмірі 1% від об”єкту оподаткування, якщо сукупний оподаткований доход не перевищує 150 гривень; 2% від об”єкту оподаткування, якщо сукупний оподаткований доход перевищує 150 гривень.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України “Про встановлення максимальної величини фактичних витрат суб”єктів господарювання на виплату праці робітників, суми оподаткованого доходу (прибутку), сукупного оподаткованого доходу, з яких стягнуються збори до соціальних фондів” від 13.07.1996 р. № 1064 з суми оподаткованого доходу, яка перевищує 1000 гривень в місяц в розрахунку на кожного працюючого, збір на обов”язкове державне пенсійне страхування не нараховується.
Нараховується та виплачується збір щокварталу з сум фактично отриманого доходу за звітний період (квартал) не пізнише ніж 20 квітня, 20 червня, 20 жовтня та 1 лютого року, що наступний за звітним. При цьому сплата збору за четвертий квартал календарного року здійснюється авансом до 15 грудня з суми очикуванного доходу за цей період.
Щокварталу складється в двох екземпляпах звіт про нарахування збору, іншіх надходжень коштів Пенсійного фонду по формі 4-ПФ з вказаними сумами нарахованого та сплаченого збору та іншх надходжень.
Збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття
Порядок нарахування та перерахування на обов”язкове соціальне страхування на випадок безробіття визначене статтею 5 Закону України “Про збір на обов”язкове соціальне страхування”, постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.1997 р. №26 та від 23.08.1997 року №26, а також “Порядком стягнення збору на обов”язкове соціальне страхування на випадок безробіття”, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 03.10.1997 р. №4.
Платниками збору є:
- суб”єкти підприємницької діяльності, незалежно від форми власності, їх об”єднання; бюджетні; суспільні та інші установи та організації, об”єднання громадян та інші юридични особи, а також фізичні особи – суб”єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників і т.п.
Згідно Закону України “Про збір на обов’язкове соціальне страхування” від 26.06.1997 р. №402/97-ВР встановлюються ставки збору в наступних розмірах:
- для платників збору, вищезазначених, - 1,5% фактичних витрат на оплату праці робітників, включаючи витрати на виплату основної та додаткової зарплати та інших видів винагород та виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, винагород, в тому числі в натуральній формі, які належать оподаткуванню на доходи фізичних осіб (прибутковим податком з громадян);
- для платників збору (фізічні особи – суб”єкти підприємницької діяльності, що не використовують труд робітників, що наймають та інш.) – 0,5% суми оподаткованого доходу (прибутку);
- для платників збору (фізічні особи, що працюють на умовах трудового договору, та фізичні особи, що виконують работи (послуги) згідно громадсько-правовим договором та інш.) – 0,5% сукупного оподаткованого доходу, розрахованого згідно законодавства України.
Всі платники щокварталу складають розрахункову відомість про нарахування та перерахування збору на обов”язкове соціальне страхування на випадок безробіття та надають її до Державної служби зайнятості населення по місту реєстрації не пізніше 8 числа наступного за звітним місяця, а річну – не пізніше 15 січня.
Збір сплачується платниками з фактично отриманого дозходу (прибутку) за звітний період (квартал) не пізнише 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня та 20 січня. Сплата збору учиняється одночасно з отриманням коштів в установах банків на оплату праці.
Відрахування до Державного іноваційного фонду
Для фінансування мір по забезпеченню розвитку та використання досягнень науки та техніки , в Україні створюється Державний іноваціфйний фонд. Платниками є суб”єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності. Об”єктом оподаткування є обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), зменьшений на суму податку на додану вартість та акцизного збору. Розмір ставки відрахувань до Державного іноваційного фонду складає 1% від обсягу реалізації продукції (робіт, послуг) або валового доходу за відрахуванням ПДВ та акцизного збору. Відрахування до Державного іноваційного фонду сплачуються до бюджету до 15 числа місяця, наступного за звітним. Об”єктом оподаткування в торгівельних, посередницьких та постачально-збутових організаціях є сума торгівельної або збутової націнки на реалізовані товари.
Місцеві податки і збори за ставками, визначеними органами місцевого самоврядування в межах граничних розмірів ставок, встановлених Законом України
Комунальний податок
Згідно Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” від 20.05.1993р. №56-91 визначен комунальний податок. Комунальний податок стягнується з юридичних осіб, крім бюджетних організацій, планово-дотаційних та господарських підприємств. Максимальний розмір податку не повинен перевищувати 10% неоподаткованих мінімумів доходів громадян в місяць за кожного робітника. Для розрахунку комунального податку необхідно визначити показник чисельності штатних працюючих спискового складу. Порядок розрахунку середньосписочної чисельності працюючих, що зайняті в народному господарстві України, затвердженої наказом Мінстату України від 07.07.1995р. №171. Середньосписочна чисельність працюючих за звітний місяць розраховується шляхом підсумування чисельності працюючих спискового складу за кожен календарний день звітного місяця, включаючи святкові та вихідні дні, та діленням отриманої суми на кількість календарних днів звітного періоду. Середньосписочна чисельність робітників за період з початку року розраховується підсумком середньосписочної чисельності робітників за всі місяці праці підприємства, що пройшли за період з початку року до звітного місяця включно, та діленням отриманої суми на кількість місяців за період з початку року.
Строки сплати та звітності по комунальному податку встановлюються місцевими радами, як правило, до 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем.
2 Фінансово-економічна характеристика ДП “Укрзалізничпостач”
2.1 Загальна характеристика підприємства та основні напрямки діяльності
Державне підприємство «Укрзалізничпостач» створене на підстві наказу «Укрзалізниці» від 13.04.1992р. №26 «Про організацію Державного підпрємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України».
Підприємство засноване на державній власності та підпорядковане Міністерству транспорту України (Орган управління майном) і входить до сфери управління Державної адміністрації України.
Зареєстроване розпорядженням Державної адміністрації Старокиївського району міста Києва від 05.06.1992р. №100, свідоцтво №531, реєстраційний №1101-П/0097.
Місце знаходження ДП “Укрзалізничпостач”: місто Київ-49, Повітрофлотський проспект, 15А.
Основні функції
З моменту створення ДП «Укрзалізничпостач» на підприємство були покладені функції управління матеріально-технічним забезпеченням залізниць та підприємств залізничного транспорту України та централізоване постачання матеріально-технічних ресурсів підприємствам галузі.
На підставі наказу «Укрзалізниці» від 16.05.2000р. №167-Ц, з метою розподілу функцій управління та господарювання, вдосконалення організації матеріально-технічногозабезпечення галузі, в травні 2000року проведено реорганізацію системи матеріально-технічного забезпечення шляхом створення єдиної вертикалі управління. На підставі наказу «Укрзалізниці» від 24.05.2000р.№178-Ц створене Головне управління МТЗ «Укрзалізниці» в результаті чого здійснився перерозподіл функцій між ГУМТЗ «Укрзалізниці» та ДП «Укрзалізничпостач».
На ДП «Укрзалізничпостач» покладено функції централізованого забезпечення потреб галузі необхідними ТМР в межах виділеного ліміту централізованого плану матеріально-технічного забезпечення залізниць, капітального ремонту вантажних вагонів, капітальних вкладень, згідно наказів «Укрзалізниці», а також коло питань, пов'язаних з постачальницько-збутовою діяльністю.
Основними напрямками діяльності підприємства є:
- забезпечення для власних потреб залізниць, заводів, метрополітенів і інших підприємств і організацій залізничного транспорту України матеріалами, обладнанням, запасними частинами, машинами, механізмами, автотранспортними засобами, спецодягом, спецвзуттям, форменим одягом та іншими матеріальними ресурсами;
- визначення загальної і специфічної потреби в матеріалах, обладнанні, запасних частинах, та інших виробах, складання заявок за номенклатурою, яка планується підприємством. Розробка річних і квартальних планів матеріально-технічного забеспечення, фінансових планів і капіталовкладень та їх затвердження;
- укладання договорів, контрактів, угод на постачання підприємству матеріалів, запасних частин, обладнання, приладів, інструментів і інших виробів, забеспечення своєчасної і повної реалізації матеріальних ресурсів;
- здійснення зв”язків з Мінистерством економіки і Державних ресурсів України, торгово-посередницькими фірмами і головними теріторіальними управліннями Міністерства державних ресурсів України, і базами з питань придбання і реалізації матеріальних ресурсів, а також постачальницько-збутовими організаціями і промисловими підприємствами інших держав по прямих договорах і бартерних угодах;
- організація і здійснення через бази підприємства децентралізованих заготівель матеріалів, запасних частин і інших ресурсів, а також здійснення бартерних угод з метою задоволення потреб галузі в матеріально-технічних ресурсах;
- організація кількісного і якісного приймання, збереження, відпуску і обліку матеріалів, обладнання і запасних частин на підвідомчих базах, забезпечення збереження матеріальних цінностей;
- проведення заходів по скороченню заготівельно-складських і транспортних витрат по матеріально-технічному забеспеченню на підвідомчих базах;
- контроль за дотриманням нормативів перехідних запасів матеріальних цінностей: виявлення поверх нормативних залишків матеріалів, обладнання і запасних частин на підвідомчих базах, їх перерозподіл, а також реалізація лишніх і непотрібних матеріалів, обладнання і запасних частин;
- розробка і здійснення заходів по покрашенню і організації складського господарсьтва, впровадженню механізації вантажно-розвантажувальних і складських робіт на підвідомчих базах, наукової організації і підвищення продуктивності праці, запезпеченню техніки безпеки та охорони праці;
- оренда складських пріміщень, цехів по виробництву та підготовці продукції до виробничого споживання, формування запасів готової продукції, вступ в кооперативні зв”язки з підприємствами і організаціями інших галузей народного господарства;
- запезпечення ефективного використання обігових та кредиитних коштів, своєчасних розрахунків з бюджетом, банками, постачальниками, споживачами та інше.
Фінансові ресурси підприємства
Головним джерелом формування фінансових ресурсів підприємства є грошові кошти залізниць, що централізовано направляються Укрзалізницею на рахунок ДП «Укрзалізничпостач» для придбання ТМР, необхідних для виконання цільових програм залізничної галузі і затверджених Укрзалізницею. Розрахунки з підприємствами, що належать до сфери управління Укрзалізниці, ДП «Укрзалізничпостач» проводить шляхом внутрішньовідомчих розрахунків через ЦФ Укрзалізниці згідно Порядку економічних взаємовідносин на залізничномі транспорті, затвердженому наказом Укрзалізниці від 03.07.2000р. №251-Ц.
Водночас, джерелом формування фінансових ресурсів підприємства є прибуток; амортизаційні відрахування; кошти від іншої операційної діяльності.
Сума націнок ДП «Укрзалізничпостач», отриманих від реалізації ТМР та наданих послуг з капітального ремонту вагонів підприємствам галузі, складає валовий прибуток підприємства. Розміри націнок затверджуються Укрзалізницею.
За підсумками фінансово-господарської діяльності підприємства за 9 місяців 2000 року, за ініціативою ДП «Укрзалізничпостач» з 01.01.2001р. для підприємств галузі знижено розмір складської націнки з 4% до 1,5%. Враховуючи очикуємий в 2001році обсяг складського товарообігу 470 млн.грн., це надасть можливість зекономити кошти залізниць та підприємств залізничного транспорту, в розмірі 11,75 млн.грн.
(470 млн.грн.*(0,04-0,015)=11,75 млн.грн.
Виконання плану централізованого матеріально-технічного забезпечення в 2000 році
За підсумками роботи 2000 року ДП «Укрзалізничпостач» використано централізованого фінансування 1734400 тис.грн., що склало 93% планового завдання (1866400 тис.грн.). В тому числі:
- від транзитних перевезень використано коштів 1149939,5 тис.грн.;
- від перерозподілу доходних надходжень Донецької та Придніпровської залізниць 584800 тис.грн.
Виконання плану централізованного забезпечення залізниць, капітального ремонту вантажних вагонів, капітальних вкладів за 2000 рік в цілому складало 103,8%.
При цьому, залізницям відвантажено ТМЦ на суму 2139082 тис.грн.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать полную версию