Особливості обліку та аналізу матеріальних запасів підприємства на прикладі ЗАТ Символ

Переддипломна практика проходила на ЗАТ «Символ».
Ціль роботи – закріплення теоретичних знань, надбання практичного досвіду звітньо-аналітичної роботи та контрольно-ревізійної діяльності, збирання матеріалу для написання дипломної роботи.
Мета роботи – безпосередня участь, в якості виконавця, в здійсненні розрахунково-аналітичних, звітних та контрольних операцій, що виконуються на конкретних робочих місцях відповідних підрозділів підприємства; вивчити діючу систему обліку.
Для оцінки діяльності підприємства використовуються такі методи як порівняльний, описовий, метод спостереження.
За результатами дослідження сформульовано удосконалення організації бухгалтерського обліку на підприємстві та проведено аналіз ефективності використання матеріальних запасів.
БАЛАНС, МАТЕРІАЛЬНІ ЗАПАСИ, ЗАПАСИ, ЗНОС, ОБЛІК, СТАНДАРТИ, ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА, АНАЛІЗ, ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ ЗАПАСІВ .

ЗМІСТ
ВСТУП
1. ХАРАКТЕРИСТИКА МАТЕРІАЛЬНИХ ЗАПАСІВ
1.1 Поняття та роль матеріальних запасів
1.2 Матеріально-технічне забезпечення підприємства
1.3 Мотиви створення матеріальних запасів та їх функціональне призначення
1.4 Методи оцінки вибуття матеріальних запасів
2. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК МАТЕРІАЛЬНИХ ЗАПАСІВ ПІДПРИЄМСТВА ЗАТ «СИМВОЛ»
2.1 Коротка економічна характеристика підприємства ЗАТ «Символ»
2.2 Аналітичний облік матеріальних запасів підприємства ЗАТ«Символ»
2.3 Синтетичний облік матеріальних запасів підприємства ЗАТ«Символ»
2.4 Інвентаризація матеріальних цінностей і відображення в обліку її результатів на підприємстві ЗАТ «Символ»
3. АНАЛІЗ МАТЕРІАЛЬНИХ ЗАПАСІВ ПІДПРИЄМСТВА ЗАТ «СИМВОЛ»
3.1 Значення та задачі аналізу матеріальних запасів
3.2 Аналіз забезпечення підприємства ЗАТ «Символ»
3.3 Аналіз ефективності використання матеріальних запасів на підприємстві ЗАТ «Символ»
ВИСНОВОК
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
ВСТУП
Головною передумовою успішного здійснення виробничого процесу, як головної ланки діяльності господарського суб’єкту, є наявність та раціональне використання виробничих запасів.
Тема управління матеріальними запасами є і буде завжди актуальною, так як економічні перетворення, що здійснюються в Україні, нерозривно пов’язані з пошуком принципово нових методів організації виробництва. В сучасних умовах система функціонування підприємств супроводжується безперервним кругообігом ресурсів, значне місце в яких займають матеріальні запаси.
Теоретичні положення і практичні аспекти обліку та аналізу запасів обґрунтовані в роботах І.А. Басманова, П.С. Безруких, О.С. Бородкіна, Ф.Ф. Бутинця, Н.М. Головка, Н.М. Ткаченко та інших. Серед зарубіжних вчених питання обліку запасів знайшли своє відображення в роботах Г. Муса, Б. Нідлза, М.Х.Б. Перера, Ж. Рішара, Р. Ханшманна, Д.Г. Шорта та інших.
Мета роботи – вивчити діючу систему обліку та аналізу матеріальних запасів, розробити пропозиції щодо її вдосконалення на підприємстві ЗАТ «Символ».
У відповідності з зазначеною метою були поставлені наступні завдання:
- розкрити поняття та роль матеріальних запасів;
- дослідити методи оцінки запасів в бухгалтерському обліку та розробити пропозиції щодо визначення найкращого методу оцінки запасів, який може використовуватися при їх списанні, за певних умов господарювання;
- удосконалити організацію бухгалтерського обліку матеріальних запасів;
- провести аналіз матеріальних запасів.
Об’єктом дослідження дипломної роботи є діяльність підприємства ЗАТ “Символ”, що включає факти пов’язані з рухом матеріальних запасів.
При дослідженні аналізу виробничих запасів застосовувалися описовий та порівняльний методи. Також для аналізу було проведено факторний аналіз, проведена динаміка матеріальних запасів, а також аналіз ефективності матеріальних запасів.
При написанні роботи було використано нормативну базу, економічні журнали, літературні видання українських та російських авторів, а також перекладені видання з англійської мови.

1. ХАРАКТЕРИСТИКА МАТЕРІАЛЬНИХ ЗАПАСІВ
1.1 Поняття та роль матеріальних запасів
Згідно з найбільш загальному формулюванню, матеріальні запаси – це резерви матеріальних ресурсів, засобів виробництва, призначені для забезпечення безперервності процесу виготовлення продукції.
Управління запасами – це вид виробничої діяльності, який систематизує роботу, пов’язану з запасами. Управління запасами базують на теорії запасів. Теорія запасів – розділ дослідження операції, у якому вивчають закономірності утворення і витрачення запасів, і який виробляє рекомендації з оптимального управління ними.
Менеджери фірм є відповідальними за обсяг запасів, тобто підтримують баланс між вхідними та вихідними потоками товарів для забезпечення швидкого їх руху. Оптимальний баланс забезпечують як мінімальний рівень запасів і безперервний цикл виробництво. На практиці управління запасами є досить на простим завданням.
Запаси існують, коливаються і/або зникають, якщо в певний проміжок часу попит і пропозиція нерівнозначні. Попит і пропозиція планують і скеровують, так досягається рух запасів. Якщо попит і пропозиція відповідають запланованій моделі то і запаси чітко відповідають плану.
В умовах ринку часто виникають ситуації, коли попит і пропозиція стають некерованими. Вони відхиляються від запланованого за часом або кількістю. Тоді мова йде про некерованість потоками товарів і відповідно запасами. Незапланованість руху запасів може мати багато причин, так, наприклад, система виробництво збільшує розмір партій товарів, обсяг продажу не відповідає очікуваному, постачальник поставляє товари швидше терміну і т.д. Подібні події часто важко попередити, особливо, коли сильний вплив ззовні. Дуже важливо звести цей вплив до мінімуму шляхом підвищення ефективності логістичного процесу. Отже, ефективність управління запасами тісно пов’язана з ефективністю планування попиту та пропозиції.
Ступінь незапланованих змін запасів і позитивних, і негативних – важливий показник керованості логістичного процесу. Керованість потоками товарів виражають так званими “індикаторами поведінки ”.
При розробці стратегії управління запасами необхідно враховувати їх зв’язок з виробництвом, з його товарами.
Товари – це будь-яка продукція, роботи, послуги, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для купівлі-продажу між продавцями і покупцями. Покупець купує не лише товар як фізичний об’єкт, а й послугу, супутню в процесі його продажу. У логістиці поняття товару включає у себе фактичний товар, а послуга – це прийом просування товару, стимулювання збуту, виробничі процеси, пов’язані з поліпшенням якості продукції та ін.
Товарна політика формує запаси продукції на фірмах. Тому слід звернути увагу на перспективний метод управління запасами ”Точно в термін”. В Україні деякі вчені вживають термін ”Точно або вчасно”.
Традиційна політика є системою виробництво, при якій продукція має бути ”на всякий випадок” для того, щоб можна було задовольнити непередбачений на неї попит.
Мета цього методу – виробляти та відвантажувати продукцію точно у зазначений в угоді термін для її подальшого використання. Особливе значення для реалізації принципу ” Точно або вчасно ” мають такі аспекти, як закупівлі і виробництво разом із контролем якості. Принцип ” Точно або вчасно ” застосовують до закупок для скорочення або ліквідації запасів, він передбачає наявність кількох надійних постачальників на довготривалий термін із гарантією високої якості обслуговування.
”Точно або вчасно” – це філософія, яка може бути застосована в логістиці до всіх аспектів підприємництва, включаючи виробництво, відвантаження і закупівлі продукції. Основою цієї філософії є точка зору, що всі запаси небажані і вони мають бути усунені або зведені до мінімуму.
На противагу традиційним методам управління, відповідно до яких централізована ланка планування виробництво видає виробничі завдання усім відділам і промисловим підрозділам, при методі ”Точно або вчасно” централізоване планування стосується лише останньої ланки логістичного ланцюга, тобто складу готової продукції. Усі інші виробничі та постачальні одиниці отримують розпорядження безпосередньо від чергової ланки логістичного ланцюга, що є ближчою до його кінця.
Це означає, що виробниче завдання завжди дають підрозділу, який використовує (або обробляє) дану деталь. Внаслідок цього матеріалопотік від ”джерела” до ”споживача” випереджає попередній потік інформації в зворотному напрямку, тобто виробництву ”Точно або вчасно” передує інформація ”Точно або вчасно” .
Практика показує, що для ефективного впровадження стратегії ”Точно або вчасно” необхідна зміна способу мислення цілого колективу, що займається питаннями виробництво і збуту. Традиційний стереотип мислення типу ” чим більше тим ліпше” має бути замінений схемою ” чим менше тим ліпше”, якщо мова йде про рівень запасів, використання виробничих потужностей, тривалість виробничого циклу або про партії продукції [8].
Отже, з вищезазначеного можна зробити висновок, що поняття матеріального запасу є одним із головних у логістиці. Взята з природи сировина , перш ніж у вигляді виробу попасти до кінцевого споживача, переміщується, з’єднується з іншими матеріалами, піддається виробничій обробці. Просуваючись матеріалопровідним ланцюгом, сировина (а надалі напівфабрикат і готовий продукт) періодично затримується, очікуючи своєї черги входження у ту чи іншу виробничу або логістичну операцію.
Запаси - це активи, які утримуються для подальшого продажу в умовах звичайної господарської діяльності; знаходяться в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, а також управлінню підприємством.
Створення запасів завжди поєднано з витратами. Витрати поділяються на фактичні та альтернативні (таблиця 1.1). Фактичні витрати пов’язані зі створенням і утриманням запасів. Наявність запасів – це витрати. Але відсутність запасів – це також витрати, лише виражені в формі різних витрат. Отже альтернативні витрати пов’язані із відсутністю запасів [11].
Таблиця 1.1 – Характеристика фактичних та альтернативних витрат
Витрати
Фактичні
Альтернативні
заморожені фінансові засоби;
витрати на утримання спеціально обладнаних приміщень;
оплата праці спеціального персоналу;
постійний ризик псування, крадіжок
витрати від простоїв виробництво;
витрати від відсутності товару на складі в момент виникнення попиту;
витрати від закупки дрібних партій товарів за вищими цінами та ін.
В умовах ринку постачання матеріально-технічних ресурсів здійснюється на основі різноманітних форм і методів:
- через товарно-сировинні біржі;
- аукціони, конкурси;
- оптові закупівлі;
- закупівлі малими партіями;
- закупівлі відповідно до потреби;
Всі вони мають свої особливості, переваги та недоліки, які необхідно враховувати з метою економії коштів і часу при їх постачанні.
Конкретну форму постачання матеріальних ресурсів підприємство обирає виходячи з масштабів споживання ресурсів, кількості продукції, якості та ціни.

1.2 Матеріально-технічне забезпечення підприємства
Забезпечення виробництва потрібними матеріальними ресурсами є початковою ланкою виробничого процесу, а збут готової продукції — кінцевою.
Матеріально-технічне постачання — це процес забезпечення підприємства всіма необхідними видами матеріально-технічних ресурсів у встановлений термін та відповідних обсягах для нормальної роботи. Від організації своєчасного надходження матеріальних ресурсів у потрібній кількості, якості та асортименті значною мірою залежить рівномірний та ритмічний випуск готової продукції, її конкурентоспроможність, а також ефективність роботи підприємства в цілому.
План матеріально-технічного забезпечення (МТЗВ) — один із основних розділів плану економічного і соціального розвитку підприємства, головним завданням якого є визначення потреби підприємства в матеріальних ресурсах і джерелах їх покриття на плановий період. Розробляється план матеріально-технічного забезпечення в річному, квартальному та місячному розрізах.
Вихідними даними для розробки плану є виробнича програма випуску продукції, план капітального будівництва, план технічного розвитку, специфікації, норми і нормативи витрат матеріалів [1].
Розмір необхідних матеріальних ресурсів визначається за специфікаціями і нормами витрат сировини, матеріалів, палива, а також за нормами виробничих і товарних запасів. Підсумовуючи потребу по кожному із напрямів, визначають загальну потребу в матеріальних ресурсах, джерелах його покриття і складають баланс матеріально-технічного забезпечення за певною формою.
Визначення потреби в матеріально-технічних та енергетичних ресурсах проводиться як в натуральному, так і у вартісному виразах з метою узгодження цього розділу плану з планами собівартості, прибутку, рентабельності, фінансовим планом.
Норми витрат повинні передбачати найбільш економічне використання ресурсів у конкретних умовах виробництва, тобто бути прогресивними.
Планові нормативи визначають питомі витрати матеріалів на одиницю продукції чи обсяг виробництва. Прикладом такого нормативу може бути коефіцієнт використання матеріалів (Квм ) який визначається співвідношенням чистої маси виробу та норми витрат матеріалу за формулою (формула 1.1):
, (1.1)
Залежно від специфіки виробництва та прийнятих норм застосовують такі методи розрахунку потреби в матеріальних ресурсах: подетальний, по виробах, по типових представниках та по аналогії.
Метод визначення потреби по аналогії полягає в тому, що вироби, на які в період розрахунку немає норм витрат, прирівнюються до аналогічних виробів, на які існують норми витрат матеріалів, з використанням коригуючих коефіцієнтів.
Розрахунок потреби матеріалів на ремонт основних фондів проводиться виходячи з вартості основних фондів і встановлених норм витрат матеріалів на 1 тис. або 1 млн. вартості основних фондів.

Рисунок 1.1 – Функції та завдання матеріально-технічного забезпечення
Витрати матеріальних ресурсів на виготовлення технологічної оснастки та інструменту визначаються на основі норм використання оснастки, програми її випуску та норм витрат матеріалів з урахуванням можливого придбання їх зі сторони.
Матеріально-технічне забезпечення має функції та завдання (рисунок 1.1) [9].
Зовнішні функції визначають взаємовідносини підприємства з постачальниками, постачальницько-збутовими організаціями, органами державного управління.
Внутрішні функції характеризують взаємодію служби забезпечення з виробничими цехами, підрозділами апарату управління виробництвом.
Раціональна організація матеріально-технічного забезпечення виробництва і збуту значною мірою визначає рівень використання засобів виробництва, зростання продуктивності праці, прибутку та рентабельності. Цим і обумовлюється роль та значення матеріально-технічного забезпечення і збуту в системі управління підприємством.
Рисунок 1.2 – Графік визначення оптимального запасу матеріалу (Мопт) на підприємстві
Якщо на матеріально-технічні ресурси є залежний попит, то обсяг й інтервал постачання можна визначити виходячи з інтенсивності споживання того чи іншого ресурсу за одиницю часу та мінімуму загальних витрат (рисунок 1.2).
Рух складських запасів матеріалів планують за системою «максимум-мінімум», суть якої відображені на рисунку 1.3.
Обсяг виробничих запасів у днях являє собою середній протягом року запас матеріалу (методика розрахунку наводиться теорією управління матеріальними ресурсами) і планується на кінець року як перехідний. Розмір перехідного запасу визначається за формулою (формула 1.2):
Зпi = П * N, (1.2)
де Пм i , — середньоденна потреба в i -му матеріалі на товарний випуск;
Мзап.i — норма перехідного запасу i-го матеріалу, дн.
В цілому баланс матеріального забезпечення по кожному виду ресурсів можна визначити за формулою (формула 1.3):
Пр + Пк + Пн.т + Пр.е + По.і + Пн..в + Зпер = Зочік + Мв.р + Мзав , (1.3)
де Пр — потреба в даному ресурсі на виконання виробничої програми;
Пк — потреба на капітальне будівництво;
Пн.т — потреба на впровадження нової техніки та інших організаційно-технічних заходів;
Пр.е — потреба на ремонт та експлуатацію основних фондів;
По..і — потреба на виробництво оснастки та інструменту;
Пн.в — потреба на приріст незавершеного виробництва;
Зпер — розмір перехідних запасів;
Зочік— очікуваний залишок матеріалу на початок планового періоду;
Мв.р — мобілізація внутрішніх ресурсів;
Мзав — обсяги завезень матеріалів.
Джерелами задоволення потреб підприємства в матеріальних ресурсах є: очікувані залишки матеріальних ресурсів на початок планового періоду, мобілізація внутрішніх ресурсів, постачання ресурсів по прямих господарських договорах та закупівлях в торговельній мережі.
Надзвичайно важливе джерело забезпечення підприємства матеріалами — мобілізація внутрішніх ресурсів, яка здійснюється за такими напрямами: економія матеріалів за рахунок впровадження організаційно-технічних заходів, прогресивних технологій, використання вторинних ресурсів, понаднормативних залишків тощо [18].
Рисунок 1.3 - Графік руху складського запасу матеріалів
1.3 Мотиви створення матеріальних запасів та їх функціональне призначення
Матеріальні запаси – це резерви матеріальних ресурсів, засобів виробництва, призначені для забезпечення безперервності процесу виготовлення продукції [14].
Незважаючи на те, що утримання запасів пов’язане з певними витратами, підприємці змушені створювати їх. Існують основні мотиви створення матеріальних запасів.
Одним з мотивів створення матеріальних запасів є імовірність порушення встановленого графіка постачань (не передбачає зниження інтенсивності вхідного матеріального потоку). У цьому випадку запас необхідний для того, щоб не зупинився виробничий процес, що особливо важливо для підприємств із безперервним циклом виробництва.
Також виділяють можливість коливання попиту (не передбачає збільшення інтенсивності вихідного потоку). Попит на яку-небудь групу товарів можна передбачити з великою ймовірністю. Однак прогнозувати попит на конкретний товар набагато складніше. Тому, якщо не мати достатнього запасу цього товару, можлива ситуація, коли платоспроможний попит не буде вдоволений, тобто клієнт піде без покупки.
Сезонні коливання виробництва деяких видів товарів також відносяться до основних мотивів створення матеріальних запасів. В основному це стосується продукції сільського господарства.
Знижки за покупку великої партії товарів можуть стати причиною створення запасів.
Спекуляція має важливий вплив на створення матеріальних запасів. Ціна на деякі товари може різко зрости, тому підприємство, яке зуміло передбачати цей ріст, створює запас з метою одержання прибутку за рахунок підвищення ринкової ціни.
Мотивом створення запасів також виступають витрати, пов’язані з виконанням замовлення на вироблення продукції. Процес виконання кожного нового замовлення супроводжується витратами адміністративного характеру (пошук постачальника, проведення переговорів з ним, відрядження, міжміські переговори і т.п.). Знизити ці витрати можна скоротивши кількість замовлень, що рівносильне збільшенню обсягу партії, яка замовляється, і, відповідно, підвищенню розміру запасу.
Наступний мотив – це можливість ритмічного здійснення операцій виробництва і розподілу. Ці два види діяльності тісно взаємопов’язані між собою: розподіляється те, що виробляється. Якщо запаси відсутні, інтенсивність матеріальних потоків у системі розподілу коливається відповідно до змін інтенсивності виробництва. Наявність запасів у системі розподілу дозволяє здійснювати процес реалізації більш рівномірно, незалежно від ситуації у виробництві. У свою чергу, наявність виробничих запасів згладжує коливання в постачаннях сировини і напівфабрикатів, забезпечує рівномірність процесу виробництва.
І останнім основним мотивом створення матеріальних запасів є можливість негайного обслуговування покупців. Виконати замовлення покупців можна у такий спосіб:
- виготовити замовлений товар;
- закупити замовлений товар;
- видати замовлений товар негайно з наявного запасу.
Останній спосіб є, як правило, найдорожчим, тому що вимагає утримання запасу. Однак в умовах конкуренції можливість негайного задоволення замовлення може виявитися вирішальною в боротьбі за споживача.
Зведення до мінімуму простоїв у виробництві через відсутність запасних частин. Псування устаткування, різноманітні аварії можуть привезти за умови відсутності запасів деталей до зупинки виробничого процесу. Особливо це важливо для підприємств із безперервним процесом виробництва, тому що в цьому випадку зупинка виробництва може дорого коштувати.
За функціональним призначенням матеріальні запаси поділяються на:
- поточні (регулярні) запаси - це основна частина матеріалу та сировини, які призначені для забезпечення безперервності процесу виробництва і збуту між двома черговими постачаннями, утворюються за умов нерівномірного і регулярного постачання через невідповідність обсягів постачання і разового споживання;
- страхові (гарантійні) запаси призначені для безперервного постачання споживача за непередбачених обставин: відхилення в періодичності й у величині партій постачань від запланованих, зміна інтенсивності споживання, затримки постачань у дорозі, збої у виробничо-технологічних циклах і т.д.;
- підготовчі (буферні)запаси – це частина виробничого ( товарного) запасу, призначена для підготовки матеріальних ресурсів і готової продукції до виробничого або особистого споживання, їх наявність зумовлена необхідністю виконання певних логістичних операцій з приймання, оформлення, завантаження-розвантаження, Класифікація запасів підприємства за вищевказаними ознаками досить умовна і призначена в основному для їх контролю та поповнення додаткової підготовки до споживання;
- сезонні запаси - це запаси матеріальних ресурсів і готової продукції, створювані і підтримувані за очевидних сезонних коливань попиту або характеру виробництва, транспортування;
- спекулятивні запаси зазвичай створюються фірмами для матеріальних ресурсів з метою захисту від можливого підвищення цін на них або введення протекційних квот і тарифів;
- застарілі (неліквідні) запаси утворюються внаслідок розбіжності логістичних циклів у виробництві і дистрибуції з життєвим циклом товарів, а також через погіршення якості товарів під час зберігання [23].
Поняття запасу пронизує всі сфери матеріального виробництва, тому що матеріальний потік на шляху переміщення від первинного джерела сировини до кінцевого споживача може накопичуватися у вигляді запасу на будь-якій ділянці. Причому, управління запасами на кожній з ділянок має свою специфіку. Це можна побачити на таблиці, приведеній нижче.
В свою чергу класифікація матеріальних запасів за місцем продукції в логістичному ланцюзі мають такі види:
- запаси матеріальних ресурсів;
- запаси незавершеного виробництва;
- запаси готової продукції;
- запаси тари;
- запаси зворотних відходів.
Таким чином, матеріальні запаси - це продукція виробничо-технічного призначення, яка знаходиться на різних стадіях виробництва і обігу, вироби народного споживання та інші товари, що очікують на вступ у процес виробничого або особистого споживання. Існує декілька основних мотивів створення матеріальних запасів. Надзвичайно важливе джерело забезпечення підприємства матеріалами — мобілізація внутрішніх ресурсів.
1.4 Методи оцінки вибуття матеріальних запасів
При відпуску матеріальних запасів у виробництво, їх продажу та іншому вибутті оцінка їх може здійснюватися за одним з таких методів (П(С)БО9):
- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
- середньозваженої собівартості;
- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
- ціни продаж.
П(С)БО №9 визначено, що для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, повинен застосовуватися тільки один із наведених методів.
Якщо кожна одиниця товарно-матеріальних запасів може бути зіставлена з спеціальним замовленням та рахунком-фактурою, для розподілення витрат можна використати метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів. Використовують цей метод в основному тільки підприємства , які продають дорогі, виготовлені по спеціальним замовленням товарами. Згідно методу ідентифікованої собівартості реалізація товарів, вказана у звіті про прибутки та збитки підприємства.
Метод ФІФО («першим прибув – першим вибув»), використовується для розподілення затрат між собівартістю товарно-матеріальних запасів і собівартості реалізованих товарів. Він базується на посиланні, що одиниці товарно-матеріальних запасів продаються в тому порядку, в якому вони були придбані. При реалізації товарів собівартість тих одиниць, які були придбані раніше всього, відноситься до собівартості реалізованих товарів. Таким чином, затрати на останні покупки залишаються віднесеними до товарно-матеріальних запасів на кінець періоду [15].
Оцінювання за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.
Оцінка по цінам продажу заснована на використанні підприємством роздрібної торгівлі середнього відсотку торгової націнки товарів. Цей метод можуть використовувати підприємства, що мають значну і зміну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгової націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною вартістю реалізованих товарів та сумою торгової націнки на ці товари [21].
Згідно принципу постійності підприємство повинно користуватись одними і тими ж методами обліку період за періодом, щоб забезпечити зіставлення фінансових звітів різних періодів. Одним винятком являється ситуація, коли перехід від одного метода до другого веде за собою удосконалення фінансової звітності підприємства. Цей принцип не потребує від підприємства використання тільки одного метода. Наприклад, для оцінки різних категорій товарно-матеріальних запасів можна користуватись різними методами.
Якщо ціни на закупки залишаються незмінними, всі методи оцінки запасів дають однакові результати розподілення собівартості між товарно-матеріальними запасами і собівартістю реалізованих товарів. Якщо закупочні ціни змінюються, то використання описаних методів майже завжди приводить до відмінностей в розподіленні собівартості.
Якщо витрати на закупки регулярно підвищуються, то слід звернути увагу на те, що:
- згідно методу ФІФО на собівартість реалізованих товарів відноситься найменша сума, отже в результаті ми отримуємо найвищі значення валового прибутку та чистого прибутку;
- результати використання метода ідентифікаційної вартості завжди залежать від того, які саме одиниці товарів були продані.
Всі представлені моделі оцінки товарно-матеріальних запасів являються допущеними. Але в фінансових звітах або в примітках до них підприємство зобов’язане вносити інформацію про те, яким методом оцінки воно користується. Кожен з методів має переваги, а саме:
- згідно методу ФІФО до балансу включається сума товарно-матеріальних запасів, приблизно рівна їх поточній собівартості; крім того, для більшої частини підприємств цей метод показує фактичний рух товарів;
- метод середньозваженої вартості допомагає згладити невизначені тенденції в коливаннях витрат;
- метод ідентифікаційної вартості забезпечує точне взаємовідношення собівартості окремих одиниць товарів з доходами, отриманих від їх реалізації.
Підприємства повинні уважно відноситись як до проведення фізичного підрахунку товарно-матеріальних запасів, так і розподілення їх собівартості. Помилка допущена при оцінці собівартості товарно-матеріальних запасів, приводить до невірного зазначення в звітах собівартості реалізованих товарів, валового прибутку, чистого прибутку, оборотних активів і власного капіталу. Крім того, така помилка стає причиною неточностей в звітах наступних періодів, так як товарно-матеріальні запаси на кінець одного періоду – це товарно-матеріальні запаси на начало наступного [25].
Таким чином, згідно з найбільш загальному формулюванню, матеріальні запаси – це продукція виробничо-технічного призначення (ВТП), що перебуває на різних стадіях виробництво та обігу, вироби народного споживача та інші товари, що очікують виробничого чи особистого споживання. Існує декілька основних мотивів створення матеріальних запасів.
Надзвичайно важливе джерело забезпечення підприємства матеріалами — мобілізація внутрішніх ресурсів, яка здійснюється за такими напрямами: економія матеріалів за рахунок впровадження організаційно-технічних заходів, прогресивних технологій, використання вторинних ресурсів, понаднормативних залишків тощо.
Забезпечення виробництва потрібними матеріальними ресурсами є початковою ланкою виробничого процесу, а збут готової продукції — кінцевою.
При відпуску матеріальних запасів у виробництво, їх продажу та іншому вибутті оцінка їх може здійснюватися за одним з таких методів (П(С)БО9):
- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
- середньозваженої собівартості;
- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
- ціни продаж.
П(С)БО №9 визначено, що для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, повинен застосовуватися тільки один із наведених методів.

2. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК МАТЕРІАЛЬНИХ ЗАПАСІВ ПІДПРИЄМСТВА ЗАТ «СИМВОЛ»
2.1 Коротка економічна характеристика підприємства ЗАТ «Символ»
ЗАТ «Символ» створено згідно з рішенням засновників в червні 1994 року. Засновниками Товариства є всі члени організації орендарів спеціалізованого монтажно-експлуатаційного підприємства ЗАТ «Символ», які брали участь у викупі державного майна в процесі приватизації. Товариство є юридичною особою з дати його державної реєстрації. Підприємство ЗАТ «Символ» має самостійний баланс, рахунки в банках, печатку та кутовий штамп зі своїм найменуванням.
Товариство створилося з метою здійснення підприємницької діяльності для одержання прибутку в інтересах Акціонерів, максимізації добробуту Акціонерів у вигляді зростання ринкової вартості акцій Товариства, а також отримання Акціонерами дивідендів.
Основним напрямком діяльності підприємства являється функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту. Предметом діяльності Товариства є:
- виконання робіт по будівництву, ремонту, монтажу, експлуатації технічних засобів регулювання дорожнім рухом;
- ремонт та обслуговування радіоелектронної апаратури;
- виготовлення та реалізація технічних засобів регулювання дорожнім рухом;
- ремонт будов і споруд невиробничого призначення;
- виробництво та реалізація товарів народного споживання;
- транспортно-експлуатаційні послуги, на замовлення населення, підприємств та організацій;
- ремонт автотранспортної техніки;
- проектні, проектно-вишукувальні роботи;
- торгово-посередницька діяльність;
- професійна діяльність на ринку цінних паперів з ведення власного реєстру власників іменних цінних паперів товариства (у випадках, передбачених чинним законодавством);
- зовнішньоекономічна діяльність.
Статутний капітал Товариства становить 6690 грн. Він поділений на 1338 шт. постійних іменних акцій, номінальною вартістю 0,50 грн., що випущені у документальній формі.
Підприємство включає такі матеріальні запаси, як сировина та матеріали, покупні полу фабрикати та комплектуючі вироби, паливо, запасні частини, інші матеріали та малоцінні швидкозношувані предмети .
Відповідальними за фінансово-господарську діяльність являються директор правління ЗАТ «Символ» та головний бухгалтер ЗАТ «Символ» (додаток В). Розглянемо зміну основних економічних показників діяльності підприємства ЗАТ «Символ» за 2004-2008 роки (таблиця 2.1).
Таблиця 2.1 - Основні економічні показники діяльності підприємства (грн.)
№ п/п
Показники
2004 р.
2005 р.
2006 р.
2007 р.
2008 р.
1
2
3
4
5
6
7
1.
Чистий дохід від реалізації продукції
2016,2
2191,1
2742,0
3802,9
5384,0
2.
Собівартість реалізованої продукції
(1682,9)
(1784,9)
(2287,5)
(3093,0)
(4463,0)
3.
Адміністративні витрати
(345,2)
(451,5)
(494,5)
(729,5)
(1205,0)
4.
Прибуток від операційної діяльності
---
---
22,0
57,8
58,0

Рисунок 2.1 – Основні економічні показники діяльності підприємства
Як водно, з вище представленої діаграми (рисунок), сума чистого доходу від реалізації продукції за період 2004-2008 років постійно збільшувалась. Можна зауважити, що найбільше дохід збільшувався в 2008 році. При цьому динаміка собівартості реалізованої продукції з кожним роком також збільшувалась, особливо в 2008 році. Сума адміністративних витрат збільшувалась: в період з 2004-2006 років зміни були не значними, а в 2006-2008 роки збільшення спостерігається більшим ніж в попередні роки.
Таким чином, підприємство ЗАТ «Символ», основним напрямком діяльності якого являється функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту, має не стійке економічне становище.
2.2 Аналітичний облік матеріальних запасів підприємства ЗАТ «Символ»
Облік матеріальних запасів відноситься до найбільш проблемних ділянок бухгалтерського обліку на підприємстві ЗАТ «Символ». Облік виробничих запасів на підприємстві ЗАТ «Символ» ведеться в кількісному та грошовому виразі в бухгалтерії та по місцям збереження запасів згідно з Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим приказом Мінфіну України від 24.06.96р. № 193.
До матеріальних запасів відносяться матеріали, паливо, запасні частини, а також малоцінні і швидкозношувані предмети. Без забезпечення підприємства необхідними матеріальними цінностями неможливий виробничий процес.
Особливістю виробничих запасів являється те, що вони в процесі виробництва використовуються повністю, і тому для кожного нового процесу виробництва їх необхідно змінювати повністю новими.
Бухгалтерському обліку підлягають матеріальні запаси, що призначені для виготовлення продукції, надання послуг, обслуговування виробництва і адміністративних потреб [13].
Усі операції з надходження, переміщення і відпуску запасів відображають на бланках типових форм первинних документів з обліку сировини та матеріалів, затверджених наказом Мінстату України від 21.06.96 р. № 193.
Матеріальні запаси на підприємстві ЗАТ «Символ» оприбутковують у відповідних одиницях вимірювання (за об'ємом, вагою, рахунком). Бувають ситуації, коли матеріал надходить в одній одиниці вимірювання, а витрачають його в іншій, наприклад, листове залізо надходило за вагою, а відпускають його за кількістю. Тоді його рух відображають у первинних документах та аналітичних регістрах у двох одиницях вимірювання. До місця зберігання запасів прикріплюють Матеріальний ярлик (типова форма № М-16) [17].
Прибуткові ордери (типова форма № М-4) виписують на фактично прийняту кількість цінностей у разі їх:
- надходження від постачальників;
- надходження з переробки;
- придбання підзвітними особами;
- отримання від ліквідації основних засобів і МШП (на підставі актів ліквідації);
- оприбуткування як надлишків, виявлених під час інвентаризації (на підставі звіряльних відомостей з інвентаризації).
У разі отримання запасів за довіреністю уповноважена особа здає їх на склад під розписку комірника на квитанції транспортного документа і на товарно-транспортній накладній. Матеріали, що надходять на переробку (давальницька сировина), обліковують на складах окремо за їх власниками, найменуваннями і цінами згідно з договорами.
Якщо матеріальні запаси, що надійшли, за їх якістю, кількістю та асортиментом не відповідають даним, зазначеним у документах постачальника, то приймальна комісія оформляє Акт про приймання матеріалів (типова форма № М-7) у двох примірниках, один з яких надсилають до відділу постачання для відправлення постачальнику претензії, інший — до бухгалтерії для обліку. Прибутковий ордер у цьому випадку не складають. Під час приймання матеріалів на склад без документів також складають Акт за формою № М-7.
Відпуск запасів на сторону проводять за Накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-20). Зазвичай Накладну виписують у трьох примірниках (перший передають одержувачу запасів, другий — на склад підприємства, третій — на пропускний пункт).
Аналітичний облік руху запасів на складах здійснюють за сортами. Кількісний облік матеріально відповідальні особи ведуть на Картках складського обліку матеріалів — типова форма № М-12.
Картки відкривають на кожний номенклатурний номер запасів і реєструють у книзі «Реєстр карток складського обліку». Ця книга повинна бути прошнурована, пронумерована, скріплена печаткою, кількість аркушів завіряють своїми підписами керівник і головний бухгалтер підприємства. Кожній картці складського обліку присвоюють номер за порядком. У картотеці складу картки розміщують за синтетичними рахунками, субрахунками і групами запасів. Для звірки даних інформацію у картотеці складу, книзі «Реєстр карток складського обліку» і Відомості обліку залишків матеріалів на складі слід фіксувати в єдиній послідовності [12].
Комірник на підставі прибуткових ордерів, вимог, товарно-транспортних накладних та інших документів робить записи у Картках складського обліку по прибутку, видатку і виводить залишки запасів після кожної операції. Нумерація записів у Картках щороку починається з першого номера. Завідувач складу (комірник) завіряє підписом виправлення у Картках. Працівники бухгалтерії не рідше одного разу на 10 днів здійснюють перевірку записів у Картках складського обліку і ставлять свій підпис. Після закінчення року залишки, що обліковуються в них, переносять до Карток, що знову відкриваються, а старі здають до бухгалтерії і потім в архів.
Періодично, але не рідше одного разу на 10 днів, комірник здає до бухгалтерії первинні документи. Приймання-здачу первинних документів оформляють Реєстром приймання-здачі документів типової форми № М-13.
Усі прийняті від матеріально відповідальних осіб первинні документи бухгалтерія після перевірки таксує за встановленими цінами. Потім документи групують за видами операцій, джерелами надходження або напрямами відпуску запасів та за кореспондуючими рахунками. За кожною групою запасів підбивають підсумки по прибутку та видатку, які заносять до Накопичувальної відомості — Відомості по прибутку.
В бухгалтерії облік руху запасів здійснюють у кількісно-сумовому або грошовому виразі. Придбані запаси зараховують на баланс підприємства за первісною вартістю, яка включає всі затрати, пов'язані з їх купівлею і доставкою (крім відсотків за користування кредитами, наднормативних втрат і нестач запасів). Первісною вартістю запасів, внесених до статутного капіталу підприємства, а також отриманих безоплатно, визнається їх справедлива вартість, що відповідає сучасній ринковій ціні [4].
Якщо бухгалтерія веде облік запасів у кількісно-сумовому виразі, то звірка даних складського обліку з даними бухгалтерії здійснюється за кількістю запасів. При цьому форму № М-14 «Відомість обліку залишків матеріалів на складі» не складають. Кількісні залишки запасів за Кількісно-сумовою оборотною відомістю, яку ведуть у бухгалтерії, звіряють з кількісними залишками у Картках складського обліку за формою № М- У разі спрощеної форми бухгалтерського обліку на малих підприємствах ведуть Відомість обліку виробничих запасів, готової продукції і товарів (форма № В-2) у кількісно-сумовому виразі. При цьому дані Карток складського обліку матеріалів звіряють з кількісними залишками за цією Відомістю, а форму № М-14 не складають [20].
Матеріальні звіти складають у такому порядку:
- бухгалтерія включає до матеріальних звітів усі запаси, що є у підзвіті у матеріально відповідальної особи на початок місяця (кількість і сума) і надсилає їх особам;
- на підставі первинних документів матеріально відповідальні особи заповнюють у кількісному виразі прихід і видаток запасів і виводять залишки на кінець місяця;
- бухгалтерія перевіряє матеріальні звіти і проводить їх таксування у грошовому виразі;
- потім залишки за матеріальними звітами звіряють із залишками за відомостями, складеними бухгалтерією.
Вартість усіх матеріальних ресурсів підприємства ЗАТ «Символ», відпущених на виробничі та інші потреби підприємства , розподіляють за балансовими рахунками, замовленнями і статтями затрат. Якщо в цеху виробляють один вид продукції, то фактичний видаток матеріальних ресурсів по цеху включають до собівартості цього виробу.
Наприкінці місяця постійно діюча комісія, призначена наказом по підприємству, проводить інвентаризацію залишків запасів у цеху і складає Інвентаризаційний опис (типова форма № М-21).

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать полную версию