Облік і контроль за рухом основних засобів в Кіровоградській митниці

В сучасних умовах переорієнтації нашої держави на ринкові економічні відносини, інтеграції України в європейське суспільство багато завдань та функцій покладено на Державну митну службу України. Але для підтримання ефективної роботи митної служби потрібне відповідне забезпечення її необхідними основними засобами. А це в першу чергу залежить від фінансування її з боку держави. Так як Державна митна служба України є державною установою, то згідно з Законом України “Про бюджетну систему”, вона фінансується з Державного бюджету. Але це фінансування не завжди відбувається в повному обсязі.
Проблема забезпечення митної служби основними засобами потребує значної уваги. Адже якщо ми хочемо бути на високому рівні поряд з провідними країнами світу, то повинні створити такі ж умови для працівників митної служби, а саме забезпечення найсучаснішими спеціалізованими приладами та устаткуванням орієнтованими на митну специфіку. Але одночасно постає питання в економії бюджетних коштів на потреби забезпечення митниці основними засобами. Адже постійно надіятися на оновлення основних засобів не є доцільним, є й інші напрямки використання коштів. Треба дбайливо використовувати те що є.
Основні засоби – матеріальна основа база будь-якої діяльності митної установи. Без основних засобів сьогодні не може здійснюватися ні один господарський процес. Стан основних засобів митниці багато в чому визначає його технічний та технологічний рівень, а також продуктивність праці працівників митних органів.
Наявність на митниці основних засобів обумовлює необхідність ведення обліку та контролю. Закономірно, що порядок обліку основних засобів являє собою серйозну методологічну проблему. Як показує практика, відображення багатьох операцій з основними засобами призводить до деяких труднощів, які викликані суперечливістю та частими змінами законодавчої та нормативної баз. А так як суми по операціях з основними засобами досить великі, то допущенні помилки можуть призвести до значних труднощів.
Неодмінною умовою вдосконалення функціонування митної установи є докорінна реконструкція його технічної та технологічної бази на основі ефективного використання основних засобів, заміні старих фізично і морально зношених, впровадження нових більш прогресивних з використанням останніх досягнень наукової прогресу.
Державна митна служба України є однією з найголовніших ланок забезпечення Державного бюджету коштами, тому забезпечення її відповідними основними засобами є головною передумовою ефективної діяльності митної служби – захист економічних інтересів держави, збільшення платежів перерахованих до бюджету.
Одним з найважливіших завдань у цій справі є подальший розвиток і вдосконалення митної системи із використанням нових засобів управління та сучасних технічних засобів. Відповідно до цього має змінитися роль бухгалтерського обліку, а отже, методологічні та методичні його аспекти потребуватимуть коригування.
Змінюється й цільове призначення бухгалтерського обліку. Він дедалі більше стає складовою управлінської системи митниці.
Саме тому тему “Облік і контроль за рухом основних засобів в Кіровоградській митниці” можна вважати дуже актуальною на сьогоднішній день, так як облік основних засобів потребує детального вивчення, дослідження та аналізу.
Метою випускної роботи бакалавра є дослідження системи організації бухгалтерського обліку та контролю основних засобів.
Основними завданнями для досягнення мети дослідження випускної роботи є:
1) вивчення законодавчої бази, що регулює питання використання та обліку основних засобів;
2) визначення сутності основних засобів та їх класифікації;
3) вивчення системи організації бухгалтерського обліку основних засобів;
4) дослідження системи і методів контролю та обліку основних засобів;
При дослідженні обраної теми будуть використані наступні методи:
1) загально – наукові (спостереження, дослідження, опитування);
2) спеціальні (методи економічного аналізу (порівняння, групування інформації), евристичні методи, методи бухгалтерського обліку, а саме: документація, оцінка, бухгалтерські рахунки, бухгалтерська звітність).
Об’єктом дослідження випускної роботи є рух і контроль за ефективністю використання основних засобів на Кіровоградської митниці.
Предметом дослідження випускної роботи є організація та порядок ведення обліку основних засобів в Кіровоградській митниці.
В якості інформаційної бази для проведення дослідження були використані нормативні документи (закони, інструкції, накази), підручники та монографії фахівців з бухгалтерського обліку, його автоматизації, контролю й аналізу, статті з періодичних видань.
Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку літературних джерел із 46 найменувань, загальний обсяг становить 80 сторінок комп’ютерного тексту, містить 6 таблиць, 6 рисунків, 11 сторінок додатків.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ ТА ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
1.1 Економічна сутність основних засобів, їх класифікація
Для здійснення своєї діяльності кожна митна установам повинна мати необхідні засоби праці і матеріальні умови. Вони є найважливішим елементом продуктивних сил і зумовлюють їх розвиток. У бухгалтерському обліку засоби праці виділено в окремий об’єкт обліку, який називають, згідно чинного законодавства, основними засобами [17].
В економічній теорії під основними засобами розуміють засоби праці, які використовуються на протязі тривалого часу, при цьому зберігають свою початкову фізичну (натуральну) форму та переносять свою вартість на продукт який виробляється по частинах, на протязі декількох виробничих циклів, в міру зносу .
Загальноекономічне поняття основних засобів полягає в основі термінів, які використовуються як для бухгалтерського обліку, так і для оподаткування. При цьому в бухгалтерському обліку прийнято використовувати термін “основні засоби”, а в економічній літературі та для цілей оподаткування використовується термін “основні фонди”.
В Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку 16 „Основні засоби” від 01.01.1997 р. дається таке тлумачення „основних засобів” – це матеріальні активи, які утримуються підприємством для використання у виробництві або постачанні товарів та надані послуг, для оренди іншим або для адміністративних цілей, та будуть використовуватися, як очікується, протягом більше ніж одного року.
Згідно Інструкції з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ до основних засобів належать матеріальні активи, які використовуються установою багаторазово і безперервно в процесі виконання основних функцій, надання послуг, очікуваний строк корисного використання чи експлуатації яких становить більше одного року і вартість яких без податку на додану вартість та інших платежів перевищує 1000 гривень за одиницю або комплект [20].
Під строком корисного використання розуміють очікуваний період часу, протягом якого основні засоби будуть використовуватися установою або з їх використанням будуть виконуватися основні функції та завдання бюджетних установ.
Строк корисної експлуатації основних засобів установи встановлюється міністерством за відомчою підпорядкованістю або установою самостійно в момент придбання активу. На однотипні основні засоби встановлюється єдиний строк корисної експлуатації.
При визначенні строку корисної експлуатації основних засобів слід враховувати:
1) очікуване використання об'єкта установою з урахуванням його потужності або продуктивності;
2) фізичний та моральний знос, що передбачається;
3) правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.
Відмінною рисою основних засобів є не їх довговічність з точки зору фізичної суті, а можливість багаторазово або безперервно використовувати протягом тривалого періоду часу.
До основних засобів бюджетних установ належать будинки, споруди, передавальні пристрої, робочі, силові машини та обладнання, вимірювальні і регулювальні пристрої та прилади, обчислювальна техніка, транспортні засоби, інструмент, виробничий і господарський інвентар, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження, бібліотечні фонди, музейні цінності (крім музейних експонатів), експонати тваринного світу, документація з типового проектування та ін. До основних засобів зараховують земельні ділянки, що на правах власності належать даній установі, капітальні вкладення на покращення земель з метою їх сільськогосподарського використання (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи), а також капітальні вкладення у багаторічні насадження, незалежно від ступеня їх готовності до експлуатації.
Крім того до основних засобів під загальною назвою “Інші необоротні матеріальні активи” віднесено також білизну, постільні речі, одяг та взуття у закладах охорони здоров'я, освіти, соціального забезпечення тощо, а також тимчасові не титульні споруди, прилади і пристрої, витрати на зведення яких включають до собівартості будівельно-монтажних робіт і які за раніше діючою методикою належали до оборотних активів.
До основних засобів, незалежно від вартості, належать:
1) сільськогосподарські машини та знаряддя;
2) будівельний механізований інструмент;
3) усі види засобів пересування, призначені для переміщення людей і вантажів;
4) сценічно-постановочні засоби вартістю за одиницю понад 10 грн (декорації, меблі і реквізити, театральні і національні костюми, головні убори, білизна, взуття, перуки);
5) навчальні кінофільми, магнітні диски, касети;
6) документація з типового проектування.
Основні засоби бюджетних установ класифікують за такими ознаками:
1) за характером участі у процесі відтворення:
- виробничі, тобто задіяні у сфері матеріального виробництва;
- невиробничі (засоби освіти, культури, охорони здоров’я тощо);
2) за належністю:
- власні;
- орендовані;
Для обліку, оцінки та аналізу основні засоби класифікують за наступними ознаками.
За ознакою речовинно-натурального складу основні засоби поділяються на: будинки, споруди, передавальні пристрої, робочі і силові машини та устаткування, вимірювальні та регулювальні прилади і пристрої, обчислювальна техніка, транспортні засоби, інвентар, виробничий та господарський інвентар та приладдя, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження, внутрішньогосподарські дороги та інші основні засоби, а також земельні ділянки, які знаходяться у власності установи.
За функціональним призначенням основні засоби поділяються на виробничі та невиробничі. До виробничих основних засобів відносяться ті засоби праці, які безпосередньо приймають участь в процесі виробництва (машини, устаткування і т.д.), створюють умови для його нормального здійснення (виробничі будівлі, споруди, електричні мережі і т.д.) та призначені для зберігання і переміщення предметів праці.
Невиробничі основні засоби – це основні засоби, які безпосередньо не приймають участь в процесі виробництва (житлові будинки, дитячі садки т, школи, лікарні та інше.), але знаходяться на балансі установи.
Основні засоби в залежності від ступеня їх впливу на предмет праці розподіляють на активні і пасивні.
До активних відносять такі основні засоби, які в процесі виробництва безпосередньо впливають на предмет праці, видозмінюючи його (машини та устаткування, технологічні лінії, вимірювальні та регулювальні прилади, транспортні засоби).
Всі інші основні засоби можна віднести до пасивних, так як вони безпосередньо не впливають на предмет праці, а створюють необхідні умови для нормального здійснення виробничого процесу (будівлі, споруди та інше).
Таким чином, в економічній літературі, бухгалтерському та податковому обліці сутність основних засобів розкривається по-різному. Тому, питання економічної сутності, порядку організації обліку основних засобів залишається актуальним і потребує подальшого науково-економічного дослідження.

1.2 Завдання обліку та оцінка основних засобів
Управління основними засобами - це процес впливу на майно тривалого строку служби з метою найбільш ефективного його використання і основну частину управлінської інформації представляє облік, внаслідок чого він є невід'ємним елементом управління будь-якими об'єктами, включаючи основні засоби.
Інвестиції в основні засоби складають, в багатьох випадках, переважну частину інвестицій. І хоча основні засоби відносяться до найменш ліквідної частини активів, питання їх реалізації достатньо важливе для фінансового маневрування бюджетної установи.
Бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечувати установу відомостями, необхідними для її діяльності, а також розпорядників бюджетних коштів вищого рівня тощо:
- вартість придбаних, споруджених, ліквідованих, переданих, списаних і переоцінених протягом звітного періоду об'єктів основних засобів;
- сума зносу за рік і накопичення зносу всіх об'єктів основних засобів і кожного зокрема;
- сума витрат на утримання основних засобів, необхідних для їх розподілу за підрозділами установи, видами обладнання;
- вартість повністю зношених об'єктів основних засобів.
На основі цього перед бухгалтерським обліком стоять відповідні завдання:
- контроль за збереженням основних засобів;
- контроль за експлуатацією основних засобів;
- правильне і своєчасне відображення надходження, вибуття і переміщення основних засобів;
- контроль за їх наявністю і збереженням у місцях експлуатації;
- своєчасне і точне визначення зносу основних засобів і правильне відображення його в обліку;
- контроль за своєчасним і правильним відображенням в обліку затрат на капітальний і поточний ремонт основних засобів, їх доцільність, та контроль за раціональним використанням засобів, які були виділені для цієї мети;
- своєчасне та правильне документальне оформлення в обліку надходження основних засобів, їх внутрішнього переміщення, ефективного використання, вибуття;
- виявлення невикористаних, зайвих об'єктів;
- визначення результатів від ліквідації, а також збитків від псування неповністю зношених об'єктів основних засобів, що вибули з експлуатації і контроль за правильністю їх списання;
- забезпечення контролю за ефективним використанням майданчиків, обладнання, машин, транспортних засобів та інших засобів праці;
- пошук резервів підвищення ефективності, машин, обладнання, транспорту для збільшення обсягів перерахування митних платежів;
- оперативне забезпечення необхідною інформацією керівництва установи про стан основних засобів шляхом автоматизації обліково-розрахункових робіт на базі сучасних засобів обчислювальної техніки;
- контроль та правильне відображення в обліку відвантажених на сторону матеріальних цінностей, що надійшли від ліквідації основних засобів.
Якщо ці всі завдання обліку будуть виконуватись на практиці, то можна досягти високих результатів ефективного використання основних засобів. Це дасть можливість покращити всі показники роботи установи в цілому.
Необоротні активи відображаються у бухгалтерському обліку та звітності за первісною (історичною) вартістю, тобто за фактичними витратами на їх придбання, спорудження або виготовлення. Іншими словами, первинна вартість – це сума грошових коштів і їх еквівалентів та інших форм компенсації, наданих у момент одержання активу. Об’єкти, первинна вартість яких змінювалася внаслідок проведених переоцінок, індексацій тощо, обліковується за відновлювальною (поточною) вартістю. Під останньою розуміють суму грошових коштів і їх еквівалентів та інших компенсацій, яку необхідно було б надати для придбання (створення) такого ж або аналогічного активу на поточний момент. Зміна первинної вартості об’єктів основних засобів можлива також у випадках їх добудови, дообладнання, реконструкції та часткової ліквідації відповідних об’єктів.
Облік усіх основних засобів у бюджетних установах, за винятком бібліотечних фондів, ведеться у повних гривнях, без копійок. Сума копійок, сплачених за придбані основні засоби, зараховується зразу ж на видатки установи. Витрати на капітальний ремонт на збільшення вартості основних засобів не зараховується, а списується на видатки установи за рахунок відповідних асигнувань. Суми податку на додану вартість (ПДВ), які сплачуються при отриманні основних засобів, також не враховуються до вартості основних засобів і відносяться на статтю видатків на придбання цих засобів.
Основні засоби, отримані безоплатно у встановленому законом порядку, відображаються в обліку за балансовою вартістю. При цьому щодо основних засобів, які були у використанні, обов’язково зазначається сума нарахованого зносу. Основні засоби, отримані безоплатно як гуманітарна допомога, оцінюються за ринковими вільними цінами на аналогічні види. Одночасно визначається і вказується процент їх зносу.
Необхідно звернути увагу на те, що вартість витрат на переведення придбаних або одержаних безоплатно основних засобів (у тому числі власним транспортом), встановлення, державну реєстрацію, страхові платежі при їх транспортуванні також не зараховують до вартості цих засобів, а списують за рахунок відповідної статті кошторису видатків на утримання утанови.
Книги, посібники та інші видання, що входять до фонду бібліотек, обліковуються за номінальними цінами, включаючи вартість початкових палітурних робіт, незалежно від вартості окремих екземплярів книг. Витрати на ремонт і реставрацію книг, у тому числі на повторні палітурні роботи, на збільшення вартості книг не зараховують і списують на видатки за кошторисом установи.
Таким чином, у загальному підсумку можна сказати, що основні засоби бюджетних установ оцінюються в основному за первісною купівельною вартістю [27].
Середньорічна вартість основних засобів (Вс ) визначається на основі первісної з обліком вводу та ліквідації основних засобів за наступною формулою:
Вс = Вп(б) + (Ввв х КМ /12) – (Ввив (12-М) /12)
де Вп(б) – первісна (балансова) вартість основних засобів; грн.;
Ввв – вартість введених засобів; грн.;
КМ – кількість місяців функціонування введених основних засобів; місяці.;
Ввив – вартість виведених основних засобів; грн.;
М – кількість місяців функціонування основних засобів, які вибули; місяці.
Залишкова вартість основних засобів характеризує реальну їхню вартість. Вона є розрахунковою величиною і визначається як різниця між повною первісною (відновною) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою зносу основних засобів. Залишкова вартість основних засобів на час їхнього вибуття (спричиненого зносом) має назву ліквідаційної вартості. У практиці господарювання її використовують для розрахунків норм амортизаційних відрахувань та визначення наслідків ліквідації спрацьованих основних засобів.
У бюджетних організаціях знос на основні засоби нараховується один раз на рік у останній робочий день грудня за повний календарний рік. Для нарахування зносу основні засоби поділяють на 7 груп, по кожній з яких встановленні норми амортизації.
Оцінка основних засобів за їх залишковою вартістю необхідна перед усім для того, щоб знати їх якісний стан, тобто визначити коефіцієнти придатності і фізичного зносу та складання бухгалтерського балансу.
1.3 Огляд законодавчих та нормативних матеріалів з організації, обліку та контролю за рухом основних засобів у бюджетних установах
Підвищення ефективності використання основних засобів є одним із основних питань у період переходу до ринкових відносин. Саме тому багато науковців у своїх працях приділяють значну увагу основним засобам, зокрема питанню правильної організації їх обліку і контролю за наявністю та рухом.
Облік основних засобів в бюджетних установах проводиться згідно вимог Інструкції з обліку основних засобів та інших необоротних активів від 17.07.2000 р. № 64 (зі змінами) (далі Інструкція № 64).
Списання основних засобів з балансу бюджетної установи, їх інвентаризація регулюються Інструкцією про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ від 10.08.2001 р. № 142/181 (далі інструкція № 142\181) та Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу від 30.10.1998 р. № 90 із змінами та доповненнями, внесеними наказами Державного казначейства України від 19.07.2001 р. № 122, 05.10.2005 р. № 184 (далі інструкція № 90).
Інструкція № 142\181 розроблена з метою встановлення єдиних вимог до порядку списання матеріальних цінностей з балансу установ та організацій, основна діяльність яких здійснюється за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів [20].
Інструкція № 90 встановлює єдині вимоги щодо порядку інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, установами і організаціями, які утримуються за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів [15].
В бухгалтерському і податковому обліку основних засобів існують деякі розбіжності. Саме тому, Сліпачук О. у своїй праці концентрує увагу на бухгалтерському і податковому обліку надходження основних засобів у бюджетні установи. Розглядаючи податковий облік він наголошує на тому, що суми ПДВ, що сплачуються при придбанні основних засобів, не враховуються у їх вартості і відносяться на фактичні видатки за кодом економічної класифікації видатків. Стосовно бухгалтерського обліку автор звертає увагу на те, що у бюджетних установах до первісної вартості основних засобів не включаються транспортні витрати, суми ПДВ та витрати на капітальний ремонт. Витрати на їх придбання відносяться на видатки за відповідними кодами економічної класифікації видатків [45].
Юрченко К. зосереджує увагу на документальному оформленні та обліку надходження необоротних активів. Автор виділяє способи надходження основних засобів до бюджетних установ: будівництво; придбання, оприбуткування залишків, виявлених при інвентаризації; безкоштовне отримання. Він розглядає також аналітичний та синтетичний облік надходження основних засобів. Автор наголошує на тому, що особливістю надходження основних засобів у бюджетні установи є те, що їх облік ведеться у повних гривнях без копійок. Сума копійок, сплачених за придбання основних засобів відносяться на витрати бюджетної установи того періоду, в якому вони придбані [46].
Левицька С. висвітлює проблему вибуття основних засобів, спираючись на Типову інструкцію про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ. Автор пише, що списання з балансу необоротних активів (за виключення пошкоджених внаслідок аварій чи стихійного лиха, морально застарілих, фізично зношених і виявлених в результаті інвентаризації як недостача) до закінчення нарахування зносу на них забороняється. Списання необоротних активів відбувається за первісною чи відновлювальною вартістю [38].
На тому, що інвентаризація є одним з найважливіших методів господарського контролю наголошує Куц Р. Автор наводить деякі аспекти вдосконалення методики інвентаризації - сукупності способів і прийомів, що дозволяють забезпечити її наукову організацію і раціональне проведення [37].
По-перше, він пропонує замінити чинний порядок проведення інвентаризації матеріальних цінностей на складах. Автор радить використовувати на практиці безперервну перманентну інвентаризацію. По-друге, практика проведення інвентаризації дозволяє зробити висновок, що її якість є значно вищою, коли вона здійснюється в період проведення ревізій під контролем і наглядом ревізійних груп.
Питання індексації основних засобів висвітлено у Самарченко Е., де автор дає визначення терміну індексації, обґрунтовує її доцільність, вказує на вимоги нормативів, при яких можливо проведення індексації, розкриває порядок та бухгалтерський облік індексації основних засобів [44].
Питання ремонту та модернізації основних засобів приділяється в економічній літературі багато уваги.
У статті Деркач Т. проаналізовані основні нормативні документи з при воду капітального та поточного ремонту. Автор вказує, що для бюджетних установ витрати на ремонт основних засобів не збільшують балансову вартість основних засобів, а списуються на відповідні рахунки та коди економічної класифікації видатків [36].
Дослідивши літературні джерела, можна зробити загальний висновок, що обліку, контролю та аналізу ефективності використання основних засобів були присвячені праці багатьох науковців. Але, все-таки, проблема ще залишається актуальною, по-перше, існують багато спірних моментів, які потребують вирішення з боку номативно-правової бази, по-друге, основні засоби в економіці України потребують термінового оновлення та впровадження новітніх технологій та більш продуктивного обладнання.

РОЗДІЛ 2 . ПОРЯДОК ВЕДЕННЯ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА КІРОВОГРАДСЬКІЙ МИТНИЦІ
2.1 Організаційно-економічна характеристика Кіровоградської митниці
Кіровоградська митниця була створена на підставі наказу Голови Державного митного комітету України № 73 від 08.04.1992 р. Територіально розташована в м. Кіровоград. На сьогоднішній день митниця складається з 17 структурних підрозділів, в тому числі 2 митних поста: “Олександрія” і “Гайворон”. Зоною діяльності Кіровоградської митниці є Кіровоградська область.
Начальник митниці – В.О. Компанієць
Заступники − Г.С. Воскобійник, О.М. Кравцов, О.В. Іванов
Штатна чисельність митниці −115 чоловік
Структура митниці розглянута в додатку А.
Основною метою діяльності митниці є забезпечення дотримання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України.
Основними завданнями митниці є :
- безпосереднє здійснення митної справи, контроль за додержанням юридичними та фізичними особами законодавства України з питань митної справи;
- захист економічних інтересів України;
- забезпечення виконання зобов’язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладеними в установленому законом порядку;
- застосування відповідно до закону заходів тарифного й нетарифного регулювання при переміщенні товарів, предметів і транспортних засобів через митний кордон України;
- здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, предметів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, удосконалення форм і методів здійснення митного контролю і митного оформлення;
- боротьба з контрабандою та порушення митних правил;
- розвиток міжнародного співробітництва в галузі митної справи;
- ведення митної статистики;
- контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;
- забезпечення повноти нарахування та стягнення податків, зборів (обов’язкових платежів), справляння яких відповідно до законодавства України покладено на митні органи;
Протягом I півріччя 2008 р. Кіровоградською митницею забезпечено безперебійне оформлення 1 809 тис. тонн вантажів, з них експорт - 847, імпорт - 962. В середньому щодня оформлялось майже 15 тис. тонн вантажів. Оформлено 7 541 вантажних митних декларації.
Кількість акредитованих у Кіровоградській митниці учасників ЗЕД станом на 1 липня 2008 р. склала 1 477 підприємств. До Держбюджету митницею за I півріччя 2008 р. було перераховано 108856,90 тис. грн.; складено 22 протоколи про порушення митних правил на суму 214,28 тис. грн. (2007 р. – 35 справи на суму 164,39 тис. грн.). Підбиваючи підсумки, ми бачимо, що Кіровоградська митниця на сучасному етапі займає досить вагоме місце у формуванні Держбюджету. Тому робота на митниці є дуже важливою на даний момент. Кіровоградська митниця є організацією, фінансування та матеріально-технічне забезпечення якої здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету. Діяльність митниці направлена на забезпечення безумовного виконання стратегічних завдань, які визначено митним органам України керівництвом держави. В таблиці 2.1 наведено основні показники діяльності Кіровоградської митниці за 2007−2009 рр.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать полную версию