Облік виробничих запасів та ефективність їх використання на підприємстві

Запаси промислових підприємств становлять значну частку в активах балансу, тому від їх правильної оцінки та обліку залежать показники фінансового стану, на підставі яких приймаються управлінські рішення.
Об’єктом дослідження є процес обліку виробничих запасів та ефективності їх використання на підприємстві, предметом – теоретичні, методичні та практичні аспекти обліку запасів підприємства.
Метою курсової роботи є теоретичне визначення сутності, змісту, ролі запасів в господарській діяльності, обґрунтування значення та місця в бухгалтерському обліку та господарському контролі, комплексне вивчення стану та перспектив її розвитку.
Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються наступні завдання: розкриття сутності обліку запасів в Україні; розгляд класифікації запасів, порядку формування вартості запасів, методів оцінки запасів при вибутті, представлення документального оформлення руху запасів; розкриття облік запасів підприємства, запропонування шляхів вдосконалення бухгалтерського обліку запасів.
Основні результати дослідження: визначено роль запасів у процесі суспільного виробництва, досліджено стан діючої класифікації і оцінки виробничих запасів, узагальнено теоретичні і практичні питання обліку наявності, руху та вибуття виробничих запасів, досліджено методику вдосконалення системи управління виробничими запасами підприємства, запропоновано шляхи вдосконалення обліку, аналізу та контролю ефективного використання виробничих запасів підприємства.
Робота складається із вступу, трьох розділів, практичної частини та висновків; містить 57 сторінок, 1 рисунок, 2 таблиці, 36 наукових джерел інформації, 7 додатків. У практичній частині наведено бухгалтерські регістри відповідно до обраного варіанту.

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1.МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛІКУ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ЗАПАСИ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Методичні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси підприємства та їх класифікація
1.2 Оцінка запасів підприємства
1.3 Сучасні проблеми бухгалтерського обліку запасів підприємства
РОЗДІЛ 2. ДОКУМЕНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ З РУХУ ЗАПАСІВ ПІДПРИЄМСТВА
2.1 Документування господарських операцій з руху запасів підприємства
2.2 Облікове забезпечення аналізу надходження і використання і використання виробничих запасів
2.3 Організація внутрішньогосподарського контролю використання запасів
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ЗАПАСІВ ТА ЇХ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ
3.1 Вдосконалення обліку виробничих запасів на підприємствах машинобудування
3.2 Удосконалення аналізу ефективного використання виробничих запасів
3.3 Методика вдосконалення системи управління виробничими запасами підприємства
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ

ВСТУП
Актуальність теми „Бухгалтерський облік запасів підприємства” обумовлено тим, що підприємства й фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність, повинні знати порядок оформлення руху запасів, порядок формування собівартості виробленої продукції, методи оцінки запасів при вибутті за для результативності своєї діяльності та оптимізації використання власних запасів.
В працях різних авторів, присвячених бухгалтерському обліку, контролю і ревізії питання запасів висвітлюються лише частково. Окремі проблеми в різний час в своїх працях розглядали професори М.Г. Бєлов, М.Т. Бєлуха, Ф.Ф. Бутинець, П.І. Гайдуцький, Г.І. Грінман, М.І. Карауш, Л.М. Крамаровський, М.В. Кужельний, І.О. Ламикін, Ю.Я. Литвин, В.Г. Макаров, М.3. Пізенгольц, В.К. Радостовець, Б.Ф. Усач, О.А. Шпіг, М.Я. Штейнман.
Актуальними сьогодні є питання дослідження організації проведення обліку запасів, документування і відображення в обліку їх результатів.
Недостатня теоретична і практична розробленість питань щодо удосконалення організації і методики обліку запасів, недосконалість чинних нормативних актів, які її регламентують, обумовили вибір теми і напрямок даної курсової роботи.
Об’єктом дослідження є бухгалтерський облік запасів підприємства.
Предметом дослідження є запаси підприємства.
Мета і завдання дослідження. Метою курсової роботи є теоретичне визначення сутності, змісту, ролі запасів в господарській діяльності, обґрунтування значення та місця в бухгалтерському обліку та господарському контролі, комплексне вивчення стану та перспектив її розвитку.
Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються наступні завдання:
- розкрити сутність обліку запасів в Україні;
- розглянути класифікацію запасів, порядок формування вартості запасів, методи оцінки запасів при вибутті,
- представити документальне оформлення руху запасів;
- розкрити облік запасів підприємства.
- запропонувати шляхи вдосконалення бухгалтерського обліку запасів.
Запаси є однією з основних складових собівартості реалізованої продукції, робіт, послуг тощо. Від того, наскільки правильно буде організований їх облік, залежить точність визначення прибутку підприємства і, що не менш важливо, збереження самих запасів.
Облік запасів не вважається складним, виняток може становити тільки облік витрат на виробництво і визначення собівартості продукції, робіт, послуг тощо. Однак він є одним з найбільш трудомістких розділів обліку, оскільки оперує десятками, сотнями, а часом і тисячами найменувань запасів. Крім того, облік запасів є ніби довгим ланцюжком операцій, який зв’язує воєдино облік розрахунків з постачальниками і підрядчиками, підзвітними особами, облік запасів на складі і так далі до обліку розрахунків з покупцями і замовниками.
Облік запасів на підприємствах, в організаціях та в інших юридичних осіб (далі - підприємства) всіх форм власності (крім бюджетних установ) з 01.01.2000 року регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №9 "Запаси", затвердженим наказом Мінфіну від 20.10.99 р. №246 і зареєстрованим у Мін’юсті 02.11 99 р. за №751/4044.

РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ В БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛІКУ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ЗАПАСИ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси підприємства та їх класифікація
Для здійснення процесу виробництва та іншої господарської діяльності необхідні предмети праці – сировина, матеріали, комплектуючі вироби, паливо тощо, з яких або за допомогою котрих виготовляється продукція, виконуються роботи, надаються послуги. Такі предмети праці називаються запасами.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси регулюються П(С)БО 9 «Запаси». Запаси – це активи, які утримуються підприємством для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.
Запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та коли їхня вартість може бути достовірно визначена [17].
У виробничому процесі підприємств використовують значну кількість виробничих запасів, які займають особливе місце у складанні майна та домінуючі позиції у структурі витрат на виготовлення продукції.
Склад виробничих запасів є досить широким та різноманітним. Тому для правильної організації обліку виробничих запасів вагомого значення набуває науково обґрунтована їх класифікація.
Аналіз літературних джерел свідчить про неоднозначність підходу вчених до виділення ознак, покладених в основу класифікації запасів. У зв’язку з цим можна дійти висновку про те, що не має (і не може бути) єдиної класифікації запасів, яку можна було б використати на будь-якому підприємстві. Переважна більшість учених в основу класифікації виробничих запасів покладають їх призначення та функціональну роль у виробничому процесі підприємства, а також технічні властивості матеріалів.
Основним призначенням підприємств є виробництво готових виробів, здатних конкурувати на внутрішніх і зовнішніх ринках збуту. Широкий асортимент продукції, яку виготовляють на цих підприємствах передбачає наявність та використання значної кількості виробничих запасів. Це потребує чіткої організації обліку відповідно до особливостей класифікації запасів підприємств.
Аналіз літературних джерел свідчить про те, що загальновизнаною є типова класифікація виробничих запасів за їх призначенням та роллю у виробничому процесі підприємства. Таку класифікацію називають економічною.
За економічним призначенням і функціональною роллю у процесі виробництва виробничі запаси підприємств поділяють на такі групи:
- матеріали (в тому числі основні та допоміжні);
- паливо
- тара і тарні матеріали;
- будівельні матеріали:
- запасні частини;
- інші матеріали.
Кожне підприємство має специфічні особливості розподілу матеріалів на основні та допоміжні. Вчені зазначають , що цей поділ має умовний характер і часто залежить лише від кількості матеріалу, використаного на виробництво різних видів продукції.
Отже, поділ матеріалів на основні та допоміжні слід здійснювати з урахуванням особливостей організації виробничого процесу та специфіки виробництва конкретного підприємства.
Незважаючи на те, що найменування рахунків та субрахунків обліку матеріалів на підприємствах практично однакове, їх склад та призначення дещо відрізняються.
На основі досліджень діючої практики обліку матеріалів запропоновано класифікувати їх відповідно до ролі та частки у виробничому процесі підприємств на допоміжні матеріали виробничого і невиробничого призначення.
До групи допоміжних матеріалів виробничого призначення слід відносити матеріали, які входять до складу готової продукції, надаючи їй додаткового вигляду, властивостей, функцій, що значно прискорить отримання інформації про їх наявність і склад з метою контролю за ефективністю використання.
До допоміжних матеріалів невиробничого призначення належатимуть інші матеріали, які не знайшли відображення у попередній групі (змащувальні, електролампочки, фарба, цвяхи, бланки документів, мастила тощо).
Така аналітичність сприятиме внутрішньогосподарському контролю за ефективністю використання матеріалів, що дасть змогу вчасно виявляти невикористані резерви зменшення собівартості продукції.
У процесі виготовлення продукції виникають виробничі відходи. Отримані зворотні відходи обліковують у складі основних чи допоміжних матеріалів.
Проте для чіткої організації внутрішньогосподарського контролю за ефективністю використання виробничих відходів з метою управління їх рухом необхідно мати певні інформаційні дані (базу).
Оскільки основним джерелом такої інформаційної бази є дані бухгалтерського обліку, вважаємо за доцільне виокремлення групи зворотних відходів за їх видами відповідно до споживчих якостей та можливості подальшого використання та своєчасного використання. Це забезпечить накопичення інформації про рух виробничих відходів з метою внутрішньогосподарського контролю за ефективністю їх використання та своєчасного прийняття необхідних управлінських рішень.
Подана у додатку Б класифікація виробничих запасів містить паливо, яке використовують підприємства для технологічних потреб, експлуатації транспортних запасів, а також для виробництва енергії чи опалення приміщень. У виробничому процесі підприємства використовують значну кількість енергії, яка надходить зі сторони і оплачується згідно зі встановленими тарифами. Енергію витрачають як на технологічні потреби, так і для господарських та енергетичних потреб підприємства.
Для пакування, перевезення та зберігання виготовленої продукції використовують тару і тарні матеріали. При цьому залежно від можливості її використання виділяють тару одно- та багаторазового призначення.
Наступну групу виробничих запасів становлять запасні частини, які призначені для поточного ремонту основних засобів і тим самим підтримують їх у робочому стані. До їх складу відносять деталі машин, різаків, обладнання, транспортних засобів, які призначені для виконання ремонтів, зміни зношених деталей тощо.
Будівельні матеріали використовують на капітальних роботах, пов’язаних з будівництвом об’єктів, що зводяться господарським або підрядним способом. До їх складу належать будівельні матеріали, конструкції та деталі, обладнання, що підлягає встановленню на таких об’єктах, та інші матеріальні цінності, призначені для потреб капітального будівництва.
Матеріали, які не знайшли відображення у попередніх класифікаційних групах, мають відображуватися у складі інших матеріалів [25].
Отже можна зробити висновок, що основою побудови обліку виробничих запасів є науково обґрунтована їх класифікація. Дослідження показали, що для організації синтетичного обліку матеріали підприємств доцільно класифікувати за їх роллю у процесі виробництва та часткою в собівартості продукції на матеріали виробничого та невиробничого призначення.
У процесі виготовлення продукції виникають виробничі відходи. Частина з них зберігає свої споживчі якості і може бути використана для виготовлення інших виробів чи реалізована. Для управління рухом виробничих відходів необхідна належна інформаційна база, яка формується в основному за даними бухгалтерському обліку. Тому доцільним є виокремлення групи зворотних відходів відповідно до ефективності їх подальшого використання, що забезпечить накопичення інформації з метою контролю за ефективністю використання.
1.2 Оцінка запасів підприємства
Відповідно до стандарту бухгалтерського обліку 9 «Запаси» запасами визнаються такі активи, відносно яких існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому матеріальні вигоди, пов’язані з їх використанням, а вартість таких запасів може бути достовірно визначена. З цього визначення можна зробити висновок про те, що при відсутності впевненості щодо отримання економічних вигод або застосуванні недостовірної оцінки при надходженні та списанні матеріалів достовірність активів у балансі викликає сумніви. В той же час необхідно забезпечити точність даних про запаси у фінансових звітах.
Звідси й випливають завдання обліку:
- забезпечення точності оцінки запасів на будь-яку дату;
- періодичне уточнення вартості запасів;
- проведення інвентаризації матеріальних цінностей з метою виявлення непотрібних та тих, що втратили свою цінність;
- точне визначення вартості придбаних матеріальних цінностей;
- точність оцінки спожитих та реалізованих матеріалів;
- своєчасне документування операцій, пов’язаних із рухом матеріалів та їх залишків.
Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю (вартість запасів, що придбані за плату) з включенням таких фактичних витрат:
- суми, що сплачені постачальнику (продавцю) відповідно до умов договору;
- суми, сплачені за інформаційні, посередницькі та інші подібні послуги, пов’язані з пошуком, придбанням матеріалів, запасів;
- суми ввізного мита;
- суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які відшкодовуються підприємству;
- витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати із страхування та проценти за комерційний кредит постачальників;
- інші витрати, пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні до використання.
В інших випадках оцінка запасів визначається за такою методикою:
1. Запаси, що виготовлені власними силами підприємства, оцінюються за собівартістю їх виробництва.
2. Запаси, внесені до статутного капіталу підприємства, оцінюються за погодженою засновниками підприємства справедливою собівартістю.
3. Запаси, отримані підприємством без відповідної оплати, оцінюються за їх справедливою собівартістю.
4. Запаси, що надійшли в результаті обміну на відповідні подібні запаси, оцінюються за балансовою вартістю переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первинною вартістю отриманих запасів буде їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів відноситься до складу витрат звітного періоду.
5. Запаси, які придбані в обмін на неподібні запаси, оцінюються за справедливою вартістю переданих запасів , збільшених (зменшених) на суму грошей чи їх еквівалентів, що була передана (оплачена) в процесі обміну.
При продажу, відпуску запасів у виробництво та іншому вибутті оцінка здійснюється за такими методами, що наведені у додатку В:
1) ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
2) середньозваженої собівартості;
3) собівартості перших за часом надходжень запасів (FIFO);
4) собівартості останніх за часом надходжень запасів (LIFO);
5) нормативних витрат;
6) ціни продажу [33].
Таким чином, існуюча методика оцінки запасів спрямовується на достовірне відображення активів у фінансовій звітності. На це й повинен звертати увагу головний бухгалтер.
1.3 Сучасні проблеми бухгалтерського обліку запасів підприємства
Основним призначенням підприємств є виготовлення готових виробів, здатних конкурувати на внутрішніх та зовнішніх ринках збуту. Широкий асортимент продукції, що виготовляється на таких підприємствах, передбачає наявність і використання значної кількості виробничих запасів.
Так, у собівартості виробів частка вартості матеріалів становить 80-90%. При цьому коефіцієнт їх використання не перевищує 86%.
Тому необхідна достовірна інформація про витрачання виробничих запасів, обґрунтоване їх нормування і відображення у звітних калькуляціях з метою чіткої організації внутрішньогосподарського контролю за ефективністю використання.
І. Галинкер, К. Гущина, І. Сафронова, А. Афанасьева та інші вчені вважають, що необхідною умовою правильної організації контролю за списанням матеріалів у виробництво є їх відпуск відповідно до встановлених норм витрачання для виготовлення одиниці виробу встановленої якості з врахуванням запланованих організаційно-технічних умов виробництва. При цьому, як зазначає Л. Нападовська, норма забезпечує оцінку витрат на одиницю виробництва, а кошторис – оцінку витратна весь обсяг продукції.
Необхідно підкреслити, що на ефективність встановлення норм витрачання виробничих запасів впливає низка чинників технологічного, організаційного та технічного характеру.
Виходячи з цього актуальним є дослідження питання організації внутрішньогосподарського контролю виробничих запасів.
Виробничі запаси займають домінуючу позицію у складі матеріальних витрат підприємств, а їх вартість має значний вплив на собівартість виготовленої продукції. У зв'язку з цим необхідна чітка організація внутрішньогосподарського контролю за рухом виробничих запасів з метою раціонального їх витрачання та підвищення ефективності виробництва.
Як показали дослідження, питанню обліку та організації внутрішньогосподарського контролю за витрачанням матеріалів на підприємствах не приділяється належна увага. В результаті втрачається контроль за місцями безпосереднього використанням виробничих запасів за певними структурними підрозділами, де виникає основна маса відхилень від установлених норм витрачання.
Тому метою дослідження є пошук шляхів удосконалення обліку та організації внутрішньогосподарського контролю виробничих запасів для раціонального їх використання та підвищення ефективності виробництва.
Облік використання матеріалів у процесі виробництва необхідно розглядати як послідовне здійснення контролю за їх споживанням на відповідних стадіях руху всіма ланками управління підприємством.
На думку Л. Нападовської, особливість організації контролю матеріальних ресурсів полягає в тому, що контроль мають здійснювати більшість відділів підприємства, а саме: відділ матеріально-технічного забезпечення, виробничий відділ, технологічний відділ, конструкторський відділ, відділ реалізації та ін.
Важливу роль у здійсненні внутрішньогосподарського контролю використання матеріалів підприємств відіграють методи контролю (партіонний, лімітування, документування, інвентарний).
Проте важливим організаційним моментом внутрішньогосподарського контролю є його здійснення на всіх етапах виготовлення виробів за місцями використання виробничих запасів певними структурними підрозділами. Від функціонування цих підрозділів залежать основні технологічні процеси підприємства, в ході здійснення яких виникає основна маса відхилень від встановлених норм використання матеріалів.
З метою підвищення дієвості внутрішньогосподарського контролю розроблено етапи його здійснення за структурними підрозділами, об'єктами контролю, формами первинних документів та відповідальними особами, які представлені у таблиці, наведеній у додатку Д.
Такий внутрішньогосподарський контроль сприятиме розмежуванню відповідальності за раціональне використання матеріалів та забезпечуватиме наявність інформації для оперативного аналізу ефективності функціонування цехів з метою прийняття необхідних управлінських рішень [26].
Ефективність використання матеріалів підприємств залежить від належної організації обліку та внутрішньогосподарського контролю на всіх стадіях їх руху.
Однак дослідження діючої практики обліку та внутрішньогосподарського контролю використання матеріалів підприємств показали, що вона не повною мірою відповідає сучасним вимогам управління і не забезпечує своєчасність одержання інформації про їх стан та рух.
Розроблені нами підходи до вдосконалення обліку та внутрішньогосподарського контролю за витрачанням матеріалів дадуть можливість сформувати необхідну інформаційну базу про їх рух з метою забезпечення раціонального використання та підвищення ефективності виробництва.

РОЗДІЛ 2. ДОКУМЕНТІВАННЯ ТА БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ГОСПОДАРСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ З РУХУ ЗАПАСІВ ПІДПРИЄМСТВА
2.1 Документування господарських операцій з руху запасів підприємства
Виробничі запаси надходять на склади підприємства з різних джерел: від постачальників відповідно до укладених договорів на поставку, в яких зазначено найменування матеріальних ресурсів; обсяги й строки поставок, ціни, способи доставки та інші дані; від оприбуткування запасів, виготовлених у своїх виробничих підрозділах; у повернення запасів із виробничих підрозділів на склади; оприбуткування відходів виробництва; залишків, виявлених при інвентаризації; оприбуткування запасів, отриманих від ліквідації основних засобів і малоцінних та швидкозношуваних предметів; надходження через підзвітних осіб. Кожна господарська операція щодо надходження запасів повинна бути оформлена відповідним первинним документом визначеної форми. Документи можуть бути однорядковими чи багаторядковими, що залежить від способу обробки даних про рух матеріалів. Однорядкові документи фіксують лише одну операцію; при ручній обробці їх зручно групувати за номенклатурними номерами оприбуткованих запасів. Багаторядкові документи фіксують багато номенклатурних номерів запасів, що зручно для введення даних оператором у комп'ютер. Із метою зменшення документообороту доцільно застосовувати багаторядкові документи. Відсутність обов'язкових реквізитів робить документи недійсними, а при ревізії вони вважаються такими, що не мають юридичної сили.
Матеріальні цінності надходять від постачальників разом із супровідними документами, з яких видно коли, в якому обсязі, якої якості, за якою ціною вони відправлені. Працівники відділу постачання перевіряють цю інформацію та порівнюють її з умовами договору. Якщо між даними договору та фактичними даними постачальника немає розходжень, то матеріальні цінності приймаються завідувачем складу, який кожний номенклатурний номер цінностей записує в прибутковий ордер (ф. М-4).
При доставці запасів автотранспортом приймання може здійснюватись на підставі товарно-транспортної накладної, в якій завідувач складу проставляє штамп і зазначає, що всі цінності ним прийняті на склад. Ця накладна є підставою для подальшого відображення факту надходжень цінностей у відповідності картки складського обліку. При цьому прибуткові ордери можуть не вестися (за бажанням завскладу). Відповідно до ЗУ «Про податок на додану вартість» постачальник повинен видати покупцю, крім загальноприйнятих документів (рахунки, фактури, накладні), податкову накладну, форму і порядок якої затвердила Головна податкова адміністрація України. В цій накладній, крім вартості матеріальних цінностей, відображається ставка та сума податку на додану вартість. Лише ця накладна дає право покупцю, як зареєстрованому платнику податку, отримати податковий кредит зі сплати податку на додану вартість постачальнику при придбанні матеріальних цінностей, робіт чи послуг.
У випадку, коли між даними постачальника та фактично отриманими запасами виявлено розбіжності у кількості і в якості матеріалів (нестача або лишки), необхідно:
- при прийманні вантажів вимагати у перевізника складання комерційного акта, який дає право покупцю пред'являти претензію на суму недостачі;
- при прийманні на складі скласти акт про приймання матеріалів (ф. М-7) при виявлені розбіжностей у кількості та якості вантажів та у випадку надходження вантажів без платіжних документів.
Акт про приймання матеріалів складається комісією, до склад якої" включається завскладу, представник відділу постачання, бухгалтерії та інші, а також незацікавлена особа. Акт є підставою для оприбуткування фактичної наявності матеріальних цінностей.
У всіх випадках при одержанні від сторонніх організацій вантажів експедитор повинен пред'явити довіреність (ф. М-2), в якій зазначається прізвище, ім'я, по батькові, реквізити паспорта, перелік цінностей та їх кількість; вона також містить підпис пред'явника і завірена печаткою та підписом керівника організації.
Надходження вантажів від постачальників реєструється в спеціальному журналі (ф. М-1).
Надходження матеріальних цінностей від власних виробничих підрозділів оприбутковується на основі накладних (ф. М-13). Так само оформляється продукція допоміжних та обслуговуючих виробництв, матеріали, отримані від ліквідації основних засобів, відходи від браку, невикористані у виробництво матеріали, металобрухт тощо.
Цінності, які надійшли за договором на зберігання від сторонніх організацій чи фізичних осіб, помилково надійшли на адресу підприємства та прийняті в переробку, оприбутковуються на основі супровідних документів і їх облік ведеться на забалансовому рахунку 02 «Активи на відповідальному зберіганні» субрахунок 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні».
Матеріальні цінності, які надходять на підприємство без товаросупровідних документів постачальника, називаються невідфактурованими поставками або матеріалами в дорозі. Вони оприбутковуються на підставі приймальних актів (ф. М-7) і відображаються записом:
Д 20 «Виробничі запаси»;
К 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками».
Після надходження від постачальників документів раніше зроблений запис сторнується, а на основі документів на фактично отримані матеріали складається проводка:
Д 20 «Виробничі запаси» на фактично отримані суми цінностей;
К 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» на суму, вказану в рахунку постачальника.
Витрачання матеріальних цінностей оформляється лімітно-забірними картками, які виписуються на основі даних про випуск продукції та норм витрачання цінностей на одиницю випуску за затвердженими нормами. У лімітно-забірних картах, які виписуються на кожне найменування цінностей, вказується ліміт відпуску цінностей в натуральному вираженні (т, кг, м2 тощо), а також дата, кількість відпущеного матеріалу та залишок ліміту після кожного запису про відпуск. Лімітно-забірні карти виписуються у 2-х примірниках, один з них знаходиться у завідувача складу, а другий - у одержувача матеріалів. При відпуску завідувач складу робить запис в обидвох примірниках й обмінюється підписами з одержувачем, що забезпечує ідентичність даних. Лімітно-забірні карти служать для контролю за дотриманням норм відпуску цінностей, забезпечують скорочення числа документів, полегшення процесу обробки даних первинного обліку.
Відпуск у виробництво оформляється вимогами, якщо на підприємстві відсутній порядок лімітування, а також при відпуску цінностей на ремонт, господарські потреби та ін.
При передачі матеріальних цінностей з одного структурного підрозділу підприємства в інший виписується накладна, яка одночасно служить документом на списання в одному підрозділі та оприбуткування - в іншому. На підприємствах, які ведуть нормативний метод обліку витрат на виробництво, понадлімітний відпуск матеріалів здійснюється на основі спеціальних вимог, які відрізняються від звичайних іншим кольором (червоною смугою) і в яких відображаються факти заміни матеріалів із розрахунком перевитрат чи економії порівняно з нормами, із зазначенням причин відхилень та осіб, що їх допустили. В окремих виробництвах можуть складатись акти на списання матеріалів. Споживання матеріалів визначається за допомогою інвентаризації. В актах зазначається наявність матеріалів на початок місяця, надходження за документами протягом місяця та наявність на кінець місяця за даними інвентаризації. Відпуск розраховується за формулою:
См = Зм0 + Нм – 3м1 ,
де См – списання матеріалів за місяць;
Зм0 – залишки матеріалів на початок місяця;
Нм – надходження матеріалів протягом місяця;
3м1 – залишок матеріалів на кінець місяця [33].
Отже документування господарських операцій є дуже важливе для ведення звітності на підприємстві. Суцільна та безперервна реєстрація у документах даних про всі господарські операції, що здійснюються, є важливим засобом контролю за об'єктами господарської діяльності, та, зокрема, правильним і раціональним використанням запасів підприємства. Значну роль при цьому відіграє принцип превалювання сутності над формою, який передбачає, що всі господарські операції, пов'язані з наявністю та рухом запасів, обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
2.2 Облікове забезпечення аналізу надходження і використання виробничих запасів
Надходження матеріальних ресурсів та їх раціональне використання — один з важливих факторів росту виробництва. Цей процес включає в себе безпосередньо аналіз та облік надходження і використання виробничих запасів [24].
Облік надходження і використання виробничих запасів представлений у додатку Е [34].
Аналіз надходження матеріальних цінностей та їх використання і реалізація є основою ділянкою аналітичної роботи підприємства, яка забезпечує визначення і контроль точності та об'єктивності основного показника діяльності підприємства – обсягу реалізації і фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності.
Обов'язковою умовою стійкого виробничого процесу є своєчасне і повне забезпечення його необхідними матеріальними ресурсами. Саме тому, так важливо провести своєчасний та достовірний аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами, зокрема тарою, запасними частинами і малоцінними швидкозношувальними предметами.
В процесі аналізу необхідно, насамперед, дати оцінку того, наскільки підприємство було в цілому забезпечене необхідними основними і допоміжними матеріальними ресурсами.
Для проведення аналізу забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами спочатку потрібно з'ясувати загальні обсяги їх надходжень та порівняти їх з обсягами відповідних минулих періодів.
Задоволення потреби підприємства в матеріальних ресурсах здійснюється двома шляхами: внутрішнім, або інтенсивним та зовнішнім, або екстенсивним. Адже, економія сировини та матеріалів у процесі виробництва рівнозначна збільшенню їх виробництва або закупівлі, а використання власного виробництва здешевлює готову продукцію, створює нові робочі місця, дозволяє скоротити витрати.
Для характеристики ефективності використання виробничих запасів застосовується система узагальнюючих і приватних показників.
До узагальнюючого показникам відносяться матеріаловідача, матеріалоємність, коефіцієнт співвідношень темпів росту обсягів виробництва і матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання виробничих запасів.
Питома матеріалоємність може бути обчислена як у вартісному вираженні, так і в натуральному чи в умовно-натуральному вираженні (відношення кількості витрачених виробничих запасів на виробництво і-го виду продукції до кількості продукції цього виду, що випускається).
У процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання виробничих запасів порівнюють з базисним, вивчають їхню динаміку і причини зміни, а також вплив на обсяг виробництва продукції.
В умовах ринкових відносин слід більш раціонально та ефективно використовувати трудові, грошові та матеріальні ресурси, удосконалювати систему управління, забезпечувати наукову обґрунтованість та оптимальність рішень, підвищувати господарську зацікавленість у досягненні найвищих господарських результатів при найменших затратах, високої якості, посилювати контроль за ходом виконання запланованого, поліпшувати рівень економічної роботи в усіх ланках економіки.
Для підвищення рівня аналізу використання матеріальних ресурсів в процесі виробництва, перш за все, необхідно чітко визначити мету аналізу та завдання, що сприяють її досягненню.
Аналіз раціонального використання матеріальних ресурсів має вирішити питання про дійсний стан з використанням матеріальних ресурсів.
Мета аналізу показників використання виробничих запасів полягає в зниженні частки матеріальних витрат в собівартості продукції.
Матеріаловіддача дозволяє не лише оцінити зміни фактичного рівня використаних ресурсів у порівнянні з попередніми періодами , але й виявити резерви збільшення обсягів виробництва. Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції відображає не тільки рівень використання матеріальних ресурсів, але й структуру виробництва продукції, тобто є воно матеріаломістким чи ні.
Зниження матеріаломісткості залежить і від підвищення рівня конструкторських розробок, в тому числі зниження чистої ваги виробів вдосконалення технологій виробництва і підвищення якості матеріалів.
Важливим розділом аналізу є вивчення міроприємств, наміченого підприємством по скороченню відходів і втрат матеріалів па всіх стадіях їх обробки, зберігання і транспортування, більш повному використанню у виробництві вторинних ресурсів і супутніх продуктів.
Для того, щоб впевнитись в правильності використання виробничих запасів та відображення їх в обліку проводиться інвентаризація [22].

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать полную версию