Машинобудівний комплекс України

План.
1.Машинобудівний комплекс-основа важкої індустрії.
А)особливості розміщення виробництва.
Б)спеціалізація в машинобудуванні.
2.Важке машинобудування.
3.Стан інноваційної діяльності в машинобудуванні Одеської області.
4.Перспективи розвитку.
Машинобудівний комплекс охоплює два десятки спеціалізова­них галузей. До нього належать практично всі галузі машинобуду­вання (крім годинникової). Він є основою важкої індустрії й відіг­рає вирішальну роль у створенні матеріально-технічної бази. В су­часних умовах машинобудуванню належить винятково важлива роль у прискоренні науково-технічного прогресу. Випускаючи знаряд­дя праці для різних галузей народного господарства, машинобу­дування реалізує досягнення науково-технічного прогресу і за­безпечує комплексну механізацію та автоматизацію виробництва .
На машинобудівний комплекс України припадає понад 40 % усього промислово-виробничого потенціалу індустріального вироб­ництва; частка продукції комплексу в загальному обсязі продукції промисловості становить 29 %. Машинобудівний комплекс нале­жить до трудомістких галузей промисловості, про що свідчать спів­відношення зайнятих у ньому та обсяг вироблюваної продукції. Водночас машинобудування належить до металомістких галузей. На 1 т готової продукції воно витрачає 1,3—1,5 т металу, а в цілому машинобудівний комплекс споживає третину прокату, 40 % чавун­ного і понад 65 % стального литва, що їх випускає металургійна промисловість України.
Галузева структура й асортимент продукції машинобудування зумовлюють особливості розміщення його виробництва. Особливо великий вплив на розміщення окремих галузей і підгалузей маши­нобудування мають технологічні процеси, форми організації ви­робництва. Проте машинобудування насамперед належить до галу­зей "вільного розміщення", оскільки на нього манше, ніж на інші галузі, впливають природні умови й ресурси. У зв'язку з цим на розміщення підприємств машинобудування визначальний вплив мають економічні фактори. Серед останніх найголовнішими є тру­дові ресурси і споживач. Так, ряд галузей машинобудування від­значається високим рівнем трудомісткості виробів, що потребує високого рівня кваліфікації зайнятих. До таких галузей передусім належать електротехнічна, електронна й підшипникова, виробни­цтво енергетичного устаткування .
Окремі галузі машинобудування належать до металомістких. Так, для виготовлення металургійного обладнання вартістю 1 млн крб. (у цінах до квітня 1991 р.) потрібно 2000 т металу, а цементного — 3000 т. У зв'язку з цим металомістке машинобудування тяжіє, як правило, до джерел сировини. Оскільки більшість машин і техно­логічного обладнання має великі габаритні розміри, їх виробницт­во розміщується в районах споживання, що сприяє зменшенню витрат на транспортування.
Найефективнішим є розміщення машинобудівних підприємств поблизу джерел сировини і споживача. За таких умов вартість ма­шин та обладнання істотно зменшується за рахунок скорочення транспортних витрат на перевезення сировини й готових виробів. Серед економічних факторів дуже важливими є спеціалізація й кооперація.
Спеціалізація в машинобудуванні визначається профілем ма­шинобудівних підприємств і характером продукції — масовим, дрібно і великосерійним, індивідуальним. У галузі найпоширенішою є предметна спеціалізація (випуск кінцевих продуктів), технологічна (спеціалізація на випуск напівфабрикатів — литва, заготовок) і подетальна (випуск деталей, вузлів, агрегатів для комплектування ма­шин та устаткування). Поглиблення спеціалізації дає можливість знизити собівартість, що, в свою чергу, робить економічно вигід­ним нарощування масового і великосерійного виробництва. Собі­вартість виготовленої продукції на глибоко спеціалізованих підпри­ємствах і радіус її перевезення до районів споживання перебува­ють в обернено пропорційній залежності. Тому заводи подетальної спеціалізації значно територіальне віддалені від заводів предметної спеціалізації. Останні обслуговують потреби не одного, а здебіль­шого кількох економічних районів або всієї України.
Спеціалізація зумовлює розширення кооперації виробництва. Машинобудівні підприємства кооперуються з іншими галузями промисловості — хімічною, текстильною, лісовою, які постачають напівфабрикати і вироби, необхідні в процесі виробництва ма­шин та устаткування. Кооперація виробництва сприяє розширен­ню територіальної спеціалізації районів країни на випуску кінце­вих видів продукції. При цьому райони спеціалізуються не тільки на виробництві масової продукції, а й дрібносерійної і навіть індиві­дуальної.
Великі масштаби концентрації виробництва на основі спеціалі­зації і кооперації зумовлюють значущість транспортного фактора, оскільки кінцеві види продукції машинобудування використовуються не тільки всередині галузі, а й в усьому народному господарстві. В зв'язку з цим фактор споживача втрачає свій визначальний вплив. Яскравим прикладом є завод важкого машинобудування в Крама­торську, який випускає блюмінги, тонколистові стани неперервно­го прокату, устаткування для доменних і мартенівських печей, кро­куючі екскаватори, підйомно-шахтове устаткування, ковальсько-пресові машини. Проте тільки незначна частина продукції цього заводу залишається в Донецькому економічному районі.
Незважаючи на те, що природні умови не мають визначального впливу на розміщення підприємств машинобудування, не врахову­вати цього фактора не можна, коли йдеться про розміщення морсь­кого і річкового суднобудування, сільськогосподарського машино­будування, а також випуск машин і устаткування.
Заслуговують на увагу обмеження на створення у великих міс­тах нових промислових підприємств, крім об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення. Варто повніше використовувати можливості господарського розвитку малих і середніх міст, робітничих селищ, розміщувати тут невеликі спеціалізовані підприємства, філії й окремі цехи заводів і фабрик. Такий підхід до розміщення вироб­ництва в майбутньому стосується передусім машинобудівної про­мисловості. Його реалізація свідчить про те, що в розміщенні ма­шинобудування дедалі більшу роль починають відігравати соціальні фактори.
В умовах прискорення науково-технічного прогресу виняткова роль належить таким галузям машинобудування, як електроніка, атомна енергетика, виробництво технологічного устаткування та засобів автоматизації, роботизації і комплексної автоматизації ви­робничих процесів. Ці галузі повинні розвиватися швидше порів­няно з темпами зростання всього машинобудівного комплексу. Ос­новними напрямами розвитку машинобудування на найближчу пер­спективу мають стати гнучкі автоматизовані виробництва, роторні й роторно-конвеєрні лінії, розробка, випуск і застосування обчис­лювальної техніки в народному господарстві, систем автоматизова­ного проектування. Створення нових технологічних процесів дасть можливість розгорнути будівництво заводів-автоматів, різко змен­шити потребу в трудових ресурсах. Під впливом науково-технічно­го прогресу переоцінюється значення традиційних факторів, що визначають розміщення промислового комплексу. В сучасних умо­вах науково-технічний прогрес є не тільки основною підоймою інтен­сифікації виробництва, а й фактором, що визначає його просторо­ве розміщення.
Сучасне розміщення машинобудівного комплексу України скла­лося в основному за роки радянської влади. За царської Росії в Україні відносно розвиненими були тільки сільськогосподарське й транспортне машинобудування, на заводах якого виробляли не тіль­ки нескладні машини та знаряддя для обробітку землі і збирання урожаю, а й паровози, залізничні вагони і судна.
Галузева структура й територіальне розміщення машинобуду­вання України формувалися планомірно, відповідно до принципів розміщення соціалістичного виробництва. Однак на певних ета­пах пріоритетними були не завжди ті самі принципи. Наприклад, курс на індустріалізацію України реалізувався завдяки створен­ню важкої індустрії. У зв'язку з цим і машинобудування тяжіло насамперед до джерел сировини. Фактор трудових ресурсів вра­ховувався тільки тоді, коли йшлося про розміщення складного ма­шинобудування, яке потребувало високого рівня кваліфікації ро­бітників.
Відомчі інтереси галузевих міністерств, намагання знизити вар­тість окремих об'єктів за рахунок економії на об'єктах промисло­вої і соціальної інфраструктур призвели до надмірної концентрації машинобудівних підприємств у великих містах країни. Аналіз ви­робництва промислової продукції на душу населення у розрізі еко­номічних районів і областей показує, що закономірність планового й пропорційного розміщення господарства економічних районів та областей реалізована лише частково. Про це свідчить і розміщення основних виробничих фондів в Україні.
У структурі господарства економічних районів України маши­нобудування ще не посіло того місця, яке йому належить в умовах прискорення науково-технічного прогресу.
На основі особливостей розміщення виробництва і технологіч­них процесів галузі машинобудування класифікують так: важке, загальне, середнє машинобудування; виробництво точних механіз­мів; приладів та інструментів; виробництво металевих виробів і за­готовок; ремонт машин і устаткування.
Важке машинобудування об'єднує виробництво металургійно­го, гірничо-шахтового, підйомно-транспортного та енергетичного устаткування. Для нього характерні низька трудомісткість, висока металомісткість, низька транспортабельність продукції. Як прави­ло, у важкому машинобудуванні більше підприємств повного цик­лу (заготовка, обробка, складання), які випускають продукцію не­великими серіями і навіть індивідуального призначення.
Виробництво металургійного устаткування майже повністю (95,5 %) зосереджене в Донецькому і Придніпровському економіч­них районах.
Найбільшим підприємством такого типу в Україні є Ново-Кра­маторський машинобудівний завод, який випускає ковальсько-пре­сове, металургійне устаткування, слябінги, прокатні листові стани неперервної дії, спеціальні великі важкі металорізальні верстати для металургійної промисловості. Реконструйований Старо-Крама­торський завод виробляє в основному устаткування для металур­гійної промисловості.
Великими виробниками металургійного устаткування є Дебаль-цівський машинобудівний завод, який виготовляє устаткування для доменних і сталеплавильних печей, запасні частини для коксохі­мічного устаткування, завод прокатних валків у м. Лутугіно Лу­ганської області та Кадіївський ливарно-механічний завод, що ви­робляє доменне і сталеплавильне устаткування, в тому числі для механізації й автоматизації металургійних цехів.
Устаткування для металургійної промисловості випускає також Маріупольський завод важкого машинобудування. Виробниками ме­талургійного устаткування, металоконструкцій, установок для не­перервного розливу сталі, прокатних станів для прокату труб, апа­ратів та устаткування для доменних печей, електромагнітних листоукладальників, чавуновозів і шлаковозів, потужних роторних ва­гоноперекидачів стали міста Придніпров'я — Дніпропетровськ, Кри­вий Ріг і Марганець.
Заводи гірничо-шахтового і бурового устаткування розміщені поблизу споживачів — вугільної промисловості Донбасу, рудної бази Придніпров'я, районів видобутку нафти і газу. Враховується фак­тор металомісткості, оскільки споживачі машин і металу розташо­вані в тих самих районах. Основними центрами цієї галузі є Дружківка, Горлівка, Ясинувата, Донецьк, Харків, Луганськ, Красний Луч, Конотоп, Кривий Ріг, Чернівці, Дрогобич.
Торезький завод виробляє рудникові електровози, породонаван-тажувачі, машини й вагонетки; Горлівський — вугільні комбайни та інші шахтові машини й устаткування, врубові машини найновіших конструкцій, бурові установки для роторного буріння свердловин; До­нецький завод — потужні підйомні машини і бурові установки; Яси-нуватський машинобудівний завод — і гірничопрохідне устаткуван­ня — комбайни і лебідки; ряд заводів Харкова і Луганська спеціалізу­ється на випуску металомісткого збагачувального устаткування, а за­вод у Слов'янську — на виробництві коксохімічного устаткування.
У Кривому Розі працюють заводи з випуску гірничо-шахтового устаткування для залізорудної промисловості, бурових верстатів. Виробництво бурового устаткування для нафтової і газової про­мисловості зосереджено в Чернівцях, Дрогобичі, Харкові і Коно­топі.
Найбільші підприємства підйомно-транспортного машинобудування розташовані в Одесі, Львові, Харкові, Нікополі, Прилуках і Дніпро петровську, середні — у Слов'янську, Золотоноші (Черкаська обл.) та Ківерцях (Волинська обл.). Найбільш спеціалізованим підприємством підйомно-транспортного машинобудування України для випуску різних типів автонавантажувачів є львівський завод "Автонавантажувач".

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать полную версию