Яку проблему порушує Борис Олійник у вірші "В оборону хліба"?

У нашого народу, як і в інших народів світу, є свої святині. Це Вітчизна, мати, рідний дім. Однією з таких святинь є хліб. Віруючі у своїй щоденній молитві до Бога звертаються із словами: "Хліб наш насущний дай нам сьогодні". У добрі часи не відчуваєш, якою цінністю є звичайна скибка хліба. Його вартість пізнаєш у лихоліття. А такі лихоліття наш народ у минулому, XX столітті, переживав не раз. Тричі - голод. А до того ще й голодні воєнні роки.
Цінувати хліб, розуміти його святість, шанувати працю людей, які його виростили, навчає нас вірш Бориса Олійника "В оборону хліба". Ліричний герой став свідком картини, яка його вразила в саме серце.
Юнак, забавляючись, замість футбольного м'яча ганяв півхлібини. Якби це спостерігали ті, що пухли від голоду сорок шостого року, у них би "від жаху похолонуло в душі". У батьків, які ділили шматок хліба в окопах, мов долю у бою, "відкрилися б старі солдатські рани і заболіли". А в матерів так би застогнали натомлені від праці руки, наче по них потопталися навскач.
Для ліричного героя хліб - це праця, чудо із чудес, із якою всі ми виросли, яка всіх нас зробила Людиною. У хлібові світиться народна душа. А той, хто замахнувся на душу, застерігає поет, може, спіткнувшись, стати "на чотирьох", тобто перетворитися на тварину.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать