Позиція (участь молоді України в сучасному політичному житті держави)

Часто у розмовах з друзями я чую думку, що наша справа - учитися, здобувати знання, які стануть основою майбутньої справи. Політика ж - справа дорослих, їм засідати в парламенті, кабінетах, керувати державою. Особисто мені важко погодитись з такою позицією, бо я переконаний, що саме від нашої суспільної свідомості залежить майбутнє України.
Хіба ми цього не відчуваємо? Хіба ті зміни у ставленні до нас, молодих, з боку влади не доводять, наскільки вагомою силою ми вважаємо ся? На початку дев'яностих до молоді, яка дозволила собі протестувати проти влади, придивлялися, вивчали з обережністю не тому, що розуміли, яку рушійну силу вона має, а тому, що у тієї ж влади спрацював інстинкт самозбереження. 1994 року почали розуміти, яку важливу роль вона може відіграти у політичних процесах. 1998-го це розуміння сягнуло, на мій погляд, піку - молодь та молодіжні ідеї намагалася використати чи не кожна політична сила, що претендувала на місця в парламенті. Та й самі молоді люди це зрозуміли, і деякі навіть стали депутатами, чого не могло бути у попередніх скликаннях.
На президентських виборах молодь також показала свою високу політичну активність: тоді як у парламентських виборах 1994 року брало участь лише 25 відсотків молодих людей, у виборах 1998-го на дільниці прийшло вже більш як 50 відсотків, а під час президентських виборів - аж 70. Думаю, саме це спонукало Президента переглянути державну молодіжну політику.
Чи не це - найкраще свідчення вагомої ролі молоді в сучасному українському суспільстві? Так, ми повинні накопичувати знання сьогодні за шкільними партами, дбаючи про своє майбутнє. Але це майбутнє нерозривно пов'язане з майбутнім нашої Батьківщини; і тому говорити, що ми вчимося "для себе", мені здається, помилково.
Зараз інколи у пресі я зустрічаю припущення, що нам, молодим, важко буде піднімати економіку в третьому тисячолітті: на перешкоді стануть занедбаний стан господарства, важкі екологічні умови, відсутність нашого досвіду. Та, думаю, це не так. Молодь швидше пристосовується до наявних умов, бо не має вантажу минулого. І в міру нашого просування до демократичної держави ця тенденція лише посилюватиметься.
Зрозуміло, що з часом, коли Україна шляхом незалежності прийде до свого розквіту, інтереси молодого покоління потрохи відійдуть від площини політичної до площини побутової. Це явище не нове, позаяк у політично стабільній державі більшість не має схильності до політики в її чистому вигляді, але має безліч інтересів, пов'язаних з нею: робота, освіта, духовний розвиток.
"Хто має молодь - той має майбутнє", - говорили у давнину мудрі. Я знаю, що наші руки готові до перетворень, знання ми одержуємо надійні, в наших душах - чистий вогонь прогресивних змін. Але б мені дуже хотілося, щоб нашим гаслом стало слово "патріотизм". Бо тільки з любов'ю до своєї Вітчизни, до її працелюбного народу, до неперевершеної краси її землі, одним словом, - з тим, що зветься хай гучним словом "патріотизм", - тільки з цим ми, сьогодняшні старшокласники, повинні зробити крок у третє тисячоліття до свого майбутнього.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать