Свобода. Закон Думки відомих письменників

1. Г. Сковорода. Найяскравішим віршем на цю тему є "De libertate", у якому поет і філософ порівнює свободу зі злотом і проголошує, що й саме "злото" "проти свободи воно лиш болото", прославляючи Богдана Хмельницького як батька вольності. І життя самого поета — приклад свободи від усіх принад світу, не випадково на своєму могильному камені він ще за життя викарбував слова: "Світ ловив мене, та не впіймав".



2. Історичні пісні, зокрема "Ой, з-за гори чорна хмара, мов хвиля, іде...", "Максим козак Залізняк" та інші розповідають про змагання за волю у різні історичні часи, прославляючи свободу як основу життя нації. Так у думі "Хмельницький і Барабаш" розповідається про час перед початком визвольної боротьби (1648— 1654 рр.) та боротьбу українців проти шляхетсько-польського поневолення.



3. Літопис Самовидця належить до творів, які змальовують визвольну боротьбу 1648—1654 рр. і прославляють волелюбність українського народу.



4. Т. Шевченко. Більшість поезій так чи інакше висвітлюють тему свободи, жаданої волі. Так, у поемі "Гайдамаки" змальовано події Коліївщини — боротьби українського селянства проти поневолення польським панством. У "Заповіті" Шевченко вірив, що його згадають у "сім'ї вольній, новій". Поема "Кавказ" є гімном волі, не випадково там використано алюзію на міфологічну основу — міф про Прометея.



5. Леся Українка. Дуже яскраво розкривається проблема особистої свободи у драматичній поемі "Камінний господар" на прикладі Донни Анни, командора, Дон Жуана, кожен з яких розуміє свободу по-своєму. Проблема свободи розглядається чи не в кожній поемі Лесі Українки. Зокрема, у "Боярині" розкрито проблему свободи й людської гідності через призму свободи для цілого народу. У "Лісовій пісні" уславлена свобода особистості, не скутої штучними вимогами та умовностями соціуму.



6. І. Багряний. "Тигролови" — перший в українській літературі пригодницький роман, в основі якого лежить протистояння свободи і тоталітаризму в усіх сферах людського життя — від особистого до загальнонаціонального. Григорій Многогрішний — це уособлення прагнення до волі будь-якою ціною.



7. О. Гончар. У романі "Собор" автор змальовує часи, коли радянська влада боролася з соборами не тільки як культовими спорудами, а й як із пам'ятками козацької доби — часів волі. Герої роману опиняються перед вибором — воля чи спокій, матеріальне благо. І цей вибір стає мірою людської вартості героїв. Морельність і волелюбність — риси кращих героїв роману — Єльки, Миколи Баглаи, вчителя Ізота Лободи, Івана Баглая та його дружини Віруньки тощо.



8. Л. Костенко. У романі "Маруся Чурай" змальовано трагедію людських стосунків, спричинену різними моральними орієнтирами героїв; однією з головних чеснот головної героїні є саме її волелюбність і внутрішня свобода, гідність. Тому покохав її Іван Іскра — борець за волю для свого народу.



9. В. Стус. Уже саме життя цього поета — взірець служіння свободи і прагнення свободи це тільки для себе, У вірші "За літописом Самовидця", змальовуючи історичні події, поет зауважує, що найгірше для України — це позбавлення волі.



10. О. Довженко. У "Щоденнику" міститься сповідь чоловіка, якого позбавили свободи, хоч зовні він жив вільно, та не вільно йому було не те що творити, а й жити в Україні: "Я подумав, що це прихована форма заслання". І ще одна думка висловлена Довженком: "Ті держави здатні ставати великими, у яких великі малі люди".



11. Ю. Мушкетик. В оповіданні "Суд" йдеться про те, як сухий закон, правильні юридичні формулювання вступають у протиріччя із моральними законами, совістю й людяністю. Адже Ганна все життя працювала в колгоспі, але коли вже була стара й немічна, то її осудили за недоздачу по продуктах, ще й заявили, що роблять їй ласку як удові фронтовика, бо не посилають її до таборів, а замінюють строк примусовою працею у колгоспі. Роботи Ганна не боялася, але вже не мала сили, та й. несправедливість її підкосила. Героїня помирає прямо після суду в місті.



12. Панас Мирний. У романі "Хіба ревуть воли як ясла повні?" зображено світ чиновництва, що начебто стоїть на сторожі закону й права, але насправді чиновники тлумачать юридичні папери на свою користь, маючи зиск з усього: з незнання законів іншими, з прагнення їх змінити під себе тощо. Отже, закон там, де є мораль.



13. І. Кочерга. У п'єсі "Ярослав Мудрий" друга дія називається "Закон і благодать", і в ній висловлено думку: "Раніш закон, а потім благодать". Та на практиці виявляється: "Як важко це — творити правий суд". Саме тому Ярослав і здійснив зведення законів "Руська правда". Він говорить до дочки: "Державне поле треба корчувати, щоб виросла на ньому благодать".



14. Л. Костенко. Роман "Маруся Чурай" розповідає про суд над головною героїнею, яка буцімто отруїла свого коханого Гриця з ревнощів. Тоді й прозвучали важливі слова: "Хай стане совість на сторожі права!" Але судді спиралися лише на закон писаний.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать