Лісовий оркестр (твір-розповідь)

У суботу ввечері тато сказав мені: "Готуйся, Миколка, завтра підемо слухати оркестр". "А квитки ти купив?" — запитав я. Тато посміхнувся і сказав, що концерт цей безкоштовний. Назавтра він розбудив нас з мамою зрання, і ми вирушили на електричку.



І ось уже позаду міський вокзал; потягнулися посадки, порожні поля. На одній станції ми вийшли й відразу опинилися в незвичайній для городянина тиші. Потім продовжували шлях путівцем. І ось ми в лісі. "А тепер давайте слухати", — сказав тато. Була середина осені. Ліс вражав багатоцвіттям. Білизна беріз чітко виділялася на жовтому, багряному й коричневому тлі листя на деревах і на землі.



І раптом ми виразно почули звуки капання. Туман осідав на листя, й великі краплі зривалися вниз. З різьбленого червоного і ясно-коричневого, ніби полірованого дубового листя стрімко стікали краплі, створюючи густий шум. Раптом вітерець пробіг кронами осик, і гілки застукали одна об одну. Тато сказав, що це схоже на тріскачку — такий народний музичний ударний інструмент. Через мить ми почули, як пискнула синиця, їй відгукнурся щиголь. Горобці взяли веселу ноту. З хащі донісся дріб дятла, заскрекотіла сорока.



Знову вітер гойднув крони, від чого капання стало ще дзвінкішим. "А хто ж диригент цього оркестру?" — пожартувала мама. 1 отут тонкий сонячний промінь пробився крізь туман. "А от і диригентська паличка", — сказав тато. "Виходить, диригент — сонце", — підхопив я. Ми дружно розсміялися.



Що за чудо цей лісовий оркестр!

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать