Еволюція образа Прекрасної Дами у ліриці О. Блока

З ім’ям Блока у нашому світогляді, зв’язаний, насамперед, образ романтичного поета, що оспівує у своїх віршах ідеальну кохану, втілення доконаної жіночності і краси. Поява цього мотиву (скоріше, навіть лейтмотиву ранньої творчості автора) пов’язана з естетикою символізму і з філософією та поезією В. Соловйова. Навчання останнього про Світову Душу або Вічну Жіночність, покликану обновити і відродити світ, пройшло крізь призму поетичного таланта Блока. При цьому «Вірші про Прекрасну Даму» багато в чому автобіографічні, наскільки це слово може бути застосовне до поетичного твору. Блок втілив у них любовно-ліричні переживання своєї юності. Кохана дівчина стає у його віршах Святою, Пречистою Дівою, символом жіночності і краси. Весь цикл віршів про Прекрасну Даму пронизаний пафосом цнотливої любові до жінки, лицарського служіння їй і преклоніння перед нею як перед уособленням ідеалу духовної краси, символом усього піднесено-прекрасного. Героїня поезії Блока бачиться героєві не як земна жінка, а як божество. У неї кілька імен: Прекрасна Дама, Вічно Юна, Свята Діва, Володарка Всесвіту. Вона – небесна, таємнича, недоступна, усунута від земних лих. Вона недоступна героєві, тому що він – тільки людина, земна, грішна, смертна. Ліричний герой циклу, двійник поета –

Часом слуга, порою милий,
І вічно – раб.
Лицар, уклінний чернець, раб – він здійснює своє служіння прекрасній цариці, Пречистій Діві:
Входжу я в темні храми,
Роблю бідний обряд,
Там чекаю я Прекрасну Даму
У мерехтінні червоних лампад.
У всьому героєві чудиться її присутність – у бездонній лазурі неба, у весняному вітрі, у пісні скрипки. При цьому героїня майже безтілесна, її образ не припускає нічого конкретного, «відчутного», адже все земне їй чужо:

От особа виникає з мережив,
Виникає з мережив особа…
От пливуть її хуртовинні трелі,
Зірки світлі шлейфом тягнучи…
«Мені не чутні ні подихи, ні мовлення», – говорить герой. Для опису об’єкта свого поклоніння автор використовує епітети типу «променистий», «таємничий», «несказанний», «осяяний», «втішний». Але у деяких віршах про Прекрасну Даму її образ приймає більш конкретні, земні риси, позбавлені нальоту містики:

Встану я у ранок мрячний,

Сонце вдарить в обличчя.

Чи ти, подруга бажана,

Сходиш до мене на ґанок?

Перед нами вже не відвернений образ, а земна жінка. У віршах, що пішли слідом за циклом про Прекрасну Даму, можна простежити подальший розвиток її образа. Героїня циклу так і залишилася небожітельніцею, що не зглянулася до героя і його кохання. У більш пізніх віршах виникає фігура нової героїні, що також по-своєму втілювала ідеал краси і світла. Небесний ангел, Зоряна Діва зненацька падає на землю:

Зіркою кривавої ти текла,
Я вимірював твій шлях у сумі,
Коли ти падати почала.
Метафізичне падіння Діви тривожить і засмучує героя, але потім він розуміє, знайшовши свою кохану на неосвяченій землі, у «неосвітлених воротах», що

І цей погляд не менше світлий,
Чим був у мрячних висотах.
Спустившись із «небес», героїня не втратила своєї краси, принадності, зачарування. Так народжується на світло Незнайомка – ангел, що зійшов на землю, «геній чистої краси», говорячи словами О. С. Пушкіна. У вірші «Шлейф, заляпаний зірками» героїня рівняється з кометою, що падає вниз, що з’єднує цим своїм падінням небо і землю:

Шлейф, заляпаний зірками,
Синій, синій, синій погляд.
Меж землею і небесами
Вихром підняте багаття.
Так образ містичної «Вічної Жіночності» переміняється у поетичному світі Блока романтичним образом живучої на землі Незнайомки. І тоді виникає інший конфлікт:

Серед цієї вульгарності таємничої,
Скажи, що робити мені з тобою –
Недосяжною і єдиною,
Як вечір димно-голубий?
Героїня приречена на перебування у світі вульгарності і бруду. Як можливе співіснування прекрасного і потворного, піднесеного і повсякденного? На це питання Блок намагається дати відповідь у своєму вірші «Незнайомка». Він побудований на протиставленні двох світів. У першій частині поет дає картину виродливої повсякденної реальності (духота вулиць, нудьга, пил, плач, вереск). Щоденність, звичність що відбувається, підкреслюються кількаразовим вживанням сполучення «і щовечора». І в той же час –

…у годину призначену,
(Але це тільки сниться мені?)
Дівочий стан, шовками схоплений,
У мрячному рухається вікні.
Образ Незнайомки не можна тлумачити однозначно. Чи то тільки бачення, що примарилося сидячому за склянкою вина героєві? Чи то реальна жінка, наділена атрибутами романтичної коханої – знову ж, не без впливу алкоголю? Спадкоємець романтизму, Блок не уникає двозначності та іронії. Безсумнівним представляється одне: мрія і дійсність несумісні, у світі побуту немає місця ідеалу. Останні рядки виглядають саркастичним висновком:

Ти право, п’яне чудовисько!
Я знаю: істина в вині.
Але – як знати? може бути, це – вино поезій? Романтичний за своїм характером образ Прекрасної Дами надає трагічне звучання блоківським добуткам. Ідеальна кохана далека, недоступна, безжиттєва вона лише символ. Згодом її образ наповнюється життєвим змістом: поет шукає свою героїню у цьому світі. Але зустріч не може принести йому ні радості, ні заспокоєння, тому що неможливість існування її на землі очевидна. Так розвивається і знаходить свій кінець у поезії Блока образ Прекрасної Дами – Вічної Жіночності бажаної подруги – занепалого ангела – Незнайомки.

Весь обрій у вогні,
І близька поява.
Але страшно мені –
зміниш вигляд Ти,
І зухвалу збудиш підозру
Перемінивши наприкінці звичні риси.
О. Блок

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать