Наша сімейна традиція (твір-розповідь)

Коли народилася моя мама, її батько, а мій дід, що працював агрономом, посадив на околиці села ліщину. Пояснив домашнім: "Виросте дочка — буде орішки лускати".



Ліщина — це лісовий горіх. У нашому селі, та й у сусідніх селах, крім мого діда, ніхто це дерево не доглядав. Навіщо займатися? Зарості дикої ліщини в лісах можна зустріти ледве чи не на кожному кроці. Але то дика ліщина, а дід вирішив її окультурити, зайнявся виведенням сортів.



Пройшли роки, родина переїхала до міста. Мама закінчила університет, вийшла заміж, потім з'явився я.



Але в родині не забули про ліщину, посаджену дідом. Вона розрослася, стала частиною тамошнього лісу, що підступає до села. Щороку ми всі разом приїжджаємо до цього села, збираємо дозрілий горіх. Він не тільки смачний, але й дуже корисний. Виведені дідом сорти горіха мають красиве сріблисте забарвлення шкаралупи, ядра містять багато олії. Ця ліщина не має конкретного хазяїна. Кожний житель села може поласувати горішками. Ліщина щедро обдаровує плодами жителів села і гостей.



Цього року за давньою традицією ми побували на збиранні врожаю горіха. Поверталися додому не тільки зі стиглими плодами, але й із саджанцями. Дід вирішив посадити горіх у нашому палісаднику, у будинку. Зацікавилися горіховеденням і наші сусіди. На своїх дачах вони вирощуватимуть горіхи. А ще в нашому будинку ціла колекція насіння ліщини. Це горіхи різної величини, сортів, а також зібрані дідом у лісах України, де він буває у справах свого інституту, де тепер працює.



Коли я виросту, я стану горіховодом.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать