Лев Толстой – майстер зображення внутрiшнього стану героїв

Що у свiтi є прекраснiше за людину? Адже вона найдосконалiше творiння цього свiту. Можливо, саме тому людина є об’єктом дослiдження iнших людей. Кожна епоха по-своєму уявляє iдеал людини. На творення цього iдеалу впливають рiзнi фактори, бiльшою мiрою соцiальнi. I найвидатнiшi постатi свiту людського намагаються вдихнути життя в iдеал своєї епохи.

Так, Лев Миколайович Толстой, хоча i вiрив у людську простоту i правду, зображував велику людську єднiсть i людину на фонi цiєї єдностi.

Проте всi твори Толстого – зрiлого майстра – розкривають проблеми людини. Тому вагомiшi постатi, зображенi автором, проходять через своєрiднi психологiчнi переломи.

У П’єра Безухова, одного з героїв роману – епопеї “Вiйна i мир”, таких переломiв кiлька. Викликанi вони розладом iз самим собою, неприйняттям середовища, до якого вiн належав.

Але кiнець кiнцем переважали об’єктивнi чинники: життєвий уклад Росiї змiнився пiд впливом вiйни 1812 року. Саме цей факт вiдродив П’єра у той момент, коли вiн остаточно переконався у марностi внутрiшнiх зусиль. I перед нами з’являється зовсiм новий герой, загартований усвiдомленням близькостi до народу i сповнений власної величi, як людини, причетної до цього народу.

Андрiй Болконський значно ранiше переглядає свої колишнi iдеали. На це наштовхнули його i аустерлiцькi подiї, i смерть дружини, i пов’язане з цiєю смертю почуття вiдповiдальностi за долю близької людини, i спроби знайти себе, залучившись до реформаторської дiяльностi Сперанського, i невiрнiсть Наташi. Але вiн набув вагомого досвiду – iнтересу до простої людини, до такої, як капiтан Тушин. Моральну опору Андрiй Болконський знайшов у усвiдомленнi себе як частки великого цiлого, iм’я якому – народ.

Отже, в епопеї “Вiйна i мир” внутрiшнiй стан героїв залежить вiд усвiдомлення своєї значимостi та єдностi з народом.

У романi “Анна Каренiна” межа мiж добром i злом пролягла у духовному свiтi героїв. Тому образи цього твору складнiшi, психологiчно мiсткi, суперечливi та значущi. Такi риси характеру Анни Каренiної, як сила волi, високо розвинене почуття людської гiдностi, смiливiсть i вiдвертiсть, зумовлюють психологiчний стан, в якому повсякчас перебуває героїня. У задушливiй атмосферi аристократичного свiту, в оточеннi моральних потвор, таких як Каренiн i Бетсi, вона не може не покохати Вронського, надiленого безлiччю чеснот. Але Вронський не змiг подолати суперечливiсть мiж своїми благородними вчинками i мораллю свого кола. Отже, внутрiшнiй стан героїв “Анни Каренiної” зумовлений не лише станом суспiльства, а їх особистими якостями. Якою глибиною вражає сцена скачок, сцена таємного побачення Анни з дитиною та сцена передсмертних годин Анни. Цi сцени – вершина психологiчного аналiзу.

Глибокий психологiчний аналiз стану героїв Толстого пов’язаний з почуттями внутрiшнього драматизму самого автора, релiгiйноморалi-стичним ставленням до людини та її вчинкiв.

Серед найвидатнiших творiв Л. М. Толстого є твiр, у якому один з центральних героїв не може вирiшити своїх моральних проблем. Це Дмитро Нехлюдов з роману “Воскресiння”. I тому саме цей образ, а не образ Катюшi Маслової, є об’єктом глибоких психологiчних дослiджень автора. Дмитро Нехлюдов бачить єдиний засiб позбавлення вiд суспiльного зла – у вiдродженнi кращих моральних якостей особистостi. Тому глибока психологiчна криза, в яку потрапляє герой, зумовлена усвiдомленням особистого злочину – пiдлостi у ставленнi до Катюшi. Тому воскресiння героїв вiдбувається саме в моральному планi.

Через внутрiшнiй стан людини Л. М. Толстой показав тогочасне суспiльство. Його героїв не можна засуджувати, вони самi й судять себе, i прирiкають на муки, i карають. Саме в цьому i полягає найвищий генiй Л. М. Толстого як майстра художнього слова.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать