Розвиток теми «маленької людини» у творчості Гоголя

Тема “маленької людини” в літературі існувала і до її позначення у творчості М. В. Гоголя. Вперше вона прозвучала в “Мідний вершник” і “Станційний доглядач” А. С. Пушкіна. Взагалі ж образ “маленької людини” такий: це не знатний, а бідний, ображає вищими по чину людьми, доведений до відчаю чоловік. При цьому це людина не просто не чінованний, а це соціально-психологічний тип, тобто людина, що відчуває своє безсилля перед життям. Часом він здатний на протест До бунту “маленької людини” завжди веде життєва катастрофа, але результат протесту – божевілля, смерть. Пушкін відкрив в бідному чиновнику новий драматичний характер, а Гоголь продовжив розвиток цієї теми в петербурзьких повістях (“Ніс”, “Невський проспект”, “Записки божевільного”, “Портрет”, “Шинель”). Але продовжив своєрідно, спираючись на власний життєвий досвід. Петербург вразив Гоголя картинами глибоких суспільних суперечностей, трагічних соціальних катастроф. За Гоголем, Петербург – місто, тде людські відносини спотворені, тріумфує вульгарність, а таланти гинуть. Це місто, де, “… крім ліхтаря, все дихає обманом”. Саме в цьому страшному, шаленому місті відбуваються дивні події з чиновником Поприщина. Саме тут немає життя бідному Акакія Акакійовича. Герої Гоголя сходять з розуму або гинуть в нерівній боротьбі з жорстокими умовами дійсності. Людина і нелюдські умови його суспільного буття – головний конфлікт, що лежить в основі петербурзьких повістей. Одна з найбільш трагічних повістей, безсумнівно, – “Записки божевільного”. Герой твору – Аксентій Іванович Попріщин, маленький, ображається усіма чиновник. Він дворянин, дуже бідний і ні на що не претендує З почуттям гідності він сидить у кабінеті директора і очінівает пера “його високопревосходительству”, сповнений видатного поваги до директора. “Все вченість, така вченість, що нашому братові і нападу немає … Яка важливість в очах … Не нашому братові подружжя!” – Озивається про директора Поприщина. На його думку, репутацію людині створює чин. Саме та людина порядний, хто має високий чин, посаду, гроші, – так вважає Аксентій Іванович. Герой вбогий духом, його внутрішній світ крейду і убот; але не посміятися над ним хотів Гоголь, Свідомість Поприщина засмучено, і в його голову несподівано западає питання: “Чому я титулярний радник?” і “чому саме титулярний радник?”. Поприщина остаточно втрачає розум і піднімає бунт: у ньому прокидається ображена людську гідність. Він думає, чому він так безправний, чому “що є найкращого на світі, все дістається або камер-юнкерам, або генералам”. У міру посилення безумства в Поприщина зростає почуття людської гідності. У фіналі повісті він, морально прозріли, не витримує: “Ні, я більше не маю сил терпіти. Боже! Що вони роблять зі мною! .. Що я зробив їм? За що вони мучать мене?”. Блок зауважив, що в зойку Поприщина чути “крик самого Гоголя”. “Записки божевільного” – крик протесту проти несправедливих підвалин збожеволілого світу, де все зміщене і заплутано, де знехтувані розум і справедливість. Поприщина – породження і жертва цього світу. Крик героя у фіналі повісті увібрав у себе всі образи й страждання “маленької людини”. Жертвою Петербурга, жертвою убогості і свавілля є Акакій Акакійович Башмачкіна – герой повісті “Шинель”. “Він був те, що називають вічний титулярний радник, над яким, як відомо, Натрун і нагострений вдосталь різні письменники, що мають похвальне звичай налягати на тих, які не можуть кусатися”, – так говорить про Башмачкіна Гоголь. Автор не приховує іронічної усмішки, коли описує обмеженість і убогість свого героя. Гоголь підкреслює типовість Акакія Акакійовича: “В одному департаменті служив один чиновник Башмачкіна-боязкий, задавлений долею людей, забите, безсловесна істота, покірливо зносячи глузування товаришів по службі. Акакій Акакійович” жодного слова не відповідав “і вів себе так,” як ніби нікого і не було перед ним “, коли товариші по службі” сипали на голову йому папірця “. І ось такою людиною опанувала їдким пристрасть обзавестися новою шинеллю. При цьому сила пристрасті і її предмет несумірні. У цьому іронія Гоголя: адже рішення простий житейський завдання було піднесене на високий п’єдестал. Коли Акакія Акакійовича пограбували, він у пориві відчаю звернувся до “значного особі”. “Значна обличчя” – узагальнений образ представника влади. Саме сцена у генерала з найбільшою силою виявляє соціальну трагедію “маленької людини”. З кабінету “значного особи” Акакія Акакійовича “винесли майже без руху”. Гоголь підкреслює суспільний сенс конфлікту, коли безсловесний і боязкий Башмачкіна тільки в передсмертному маренні починає “сквернохульнічать, вимовляючи найстрашніші слова”. І тільки мертвий Акакій Акакійович здатний на бунт і помста. Привид, в якому був пізнаний бідний чиновник, починає здирати шинелі “з усіх плечей, не розбираючи чину і звання”. Думка критиків і сучасників Гоголя про цього героя розійшлося. Достоєвський побачив у “Шинелі” “безжалісне знущання над людиною”. Критик Апполон Григор’єв – “любов загальну, світову , християнську “. А Чернишевський назвав Башмачника” досконалим ідіотом “. Як в” Записках божевільного “порушені кордону розуму й безумства, так і в” Шинелі “розмиті межі життя і смерті. І в” Записках “, і в” Шинелі “в кінцевому підсумку ми бачимо не просто “маленької людини”, а людини взагалі. Перед нами люди самотні, невпевнені, позбавлені надійної опори, які потребують співчуття. Тому ми не можемо ні нещадно судити “маленької людини”, ні виправдати його: він викликає і співчуття, і насмішку. Саме так змальовує його Гоголь.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать