Майбутнє у п’єсі А. П. Чехова «Вишневий сад»

П’єса «Вишневий сад», написана А. П. Чеховим у 1904 році, може по праву вважатися творчим заповітом письменника. У ній автор піднімає ряд проблем, характерних для російської літератури: проблеми діяча, батьків і дітей, любові, страждання й інших. Всі ці проблеми об’єднані в одній темі – минуле, сьогодення і майбутнє Росії. В останній п’єсі Чехова – один центральний образ, що визначає все життя героїв. Це вишневий сад. У Раневьскої з ним пов’язані спогади всього життя: і світлі і трагічні. Для неї і її брата Гаєва – це родове гніздо. Вірніше навіть,- не вона власниця саду, а він (тобто сад) її власник. Вона говорить, що без вишневого саду не розуміє свого життя, і якщо вже потрібно його продавати, то продавати треба і її разом із садом. Але для Раневської і Гаєва вишневий сад – символ минулого. Інший герой, Єрмолай Лопахін, дивиться на сад з погляду «циркуляції справи». Він діловито пропонує Раневській і Гаєву розбити маєток на дачні ділянки, а сад вирубати.

Можна сказати, що Раневська – сад у минулому, Лопахін – сад у сьогоденні. Сад у майбутньому персоніфікує молоде покоління п’єси – Петя Трофімов і Аня, дочка Раневської. Петя Трофімов, син аптекаря, студент-різночинець, що чесною працею пробиває собі дорогу в житті. Варя називає Трофімова вічним студентом, якого вже два рази виключали з університету. Як і багато передових людей Росії, Петя розумний, гордий, чесний. Він знає про важкий стан народу і думає, що його можна виправити тільки безперервною працею. Він живе вірою у світле майбутнє. Із захватом Трофімов закликає йти до яскравої зірки, що горить удалині. «Вся Росія наш сад!» – викликує він. Аня, сімнадцятилітня дочка Раневської, одержала звичайне дворянське виховання. Великий вплив на її світогляд зробив Трофімов. Щиросердечний вигляд Ані характеризує безпосередність, щирість і красу почуттів і настроїв. У характері Ані багато напівдитячої безпосередності: так, вона згадує із захватом, що в Парижі на повітряній кулі літала. Трофімов породив у душі Ані гарну мрію про нове прекрасне життя. Дівчина пориває з минулим, вирішує здати іспити за курс гімназії і почати жити по-новому. Чехов втілив в образах Ані і Трофімова усі кращі риси передової молоді. Але в той же час їм властиві і недоліки. Трофімов викриває дворянський паразитизм і в той же час живе в садибі довгий час.

Трофімов дивиться на Лопахіна як на хижака і у той же час говорить йому: «Ніяк я люблю тебе». У Петі є навіть комічні риси: Раневська називає його недотепою, а Варя – облізлим паном. Образи Ані і Трофімова викликають симпатію. Вони безпосередні, щирі, вражає краса їхніх почуттів і настроїв. Саме із цими персонажами зв’язує Чехов майбутнє Росії, саме в їхні вуста вкладає слова надії, свої власні думки. Тому ці герої можуть сприйматися і як резонери – виразники ідей і поглядів автора. Так, Аня прощається із садом, тобто зі своїм минулим життям, легко, радісно. Вона чує стукіт сокири, знає, що маєток буде проданий під дачі, і все ж таки вірить, що прийдуть нові люди і посадять нові сади, які будуть прекрасніше колишніх. Разом з нею в це вірить і сам Чехов.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать