Іноді стає страшно, коли замислюєшся над життям, його плином і побудовою. Аналізуючи день, який завершується, несподівано доходиш висновку, що життя порожнє. Справді, що ти зробив за ці неповторні години свого існування. Прокинувся, навів ранковий марафет, поснідав, пообідав, повечеряв, скільки-то часу чепурився перед дзеркалом, скільки-то теревенив зі знайомими, щось там робив. Нічого не відкрив, нічого не винайшов. День минув у дрібницях, таких самих як учора, і таких самих, які будуть завтра. Людина прикута до дрібниць. Саме цей трагедійний аспект життя і стає для Чехова, так би мовити, головним персонажем його оповідань. Розкриємо навмання його збірку.
Ось «Дама з собачкою», «Прозаїчний» випадок подвійної подружньої зради, де інтимні стосунки знаходяться поруч із поїданням кавуна, поки жінка поплаче з незвички. А потім довгий і звичний зв’язок зі звичними вже і навіть ритуальними пошуками на словах виходу із ситуації, що склалася. Господи, оце Тристан та Ізольда?!
«Дев’ятирічний хлопчик Ванька Жуков, відданий на навчання до шевця Алякіна у ніч перед Різдвом не лягав спати». Хлопчик пише листа до свого дідуся в село, а в тому листі знов перелік низки дрібниць, які пожирають людське життя і надії на краще майбутнє. Найстрашніше те, що утискачі Ваньки свого часу зазнали такої самої науки і, здавалося б, мали дійти певних висновків, згадані свої болі…
Дарма! З дня на день повторюється страшна,дріб’язковість Бєликова. Чому він став «людиною в футлярі»? Що спотворило його особистість? Адже не народився віп таким, а ставав протягом багатьох років. Не вбачаю причин занепаду цієї людини в остраху перед державою. Часто мені здається, що то була спроба втечі від остогидлого життя, яке приманювало обіцянками радості, а потім перетворювало все на ланцюг банальностей і брехні. А в давньогрецькій літературі були герої, що повставали проти самої долі, якій підкорялися безсмертні боги.
І Беликов помер, і на обличчі в нього був вираз радості. Тепер він, нарешті, був вільний від повсякденності, дяка Богові, нарешті вільний…
Справді, все життя кожної людини на дев’яносто дев’ять відсотків склалається з отих дрібниць. З повсякденних і звичних дій. Це може бути джерелом трагедії може бути запорукою щастя. Дозвольте мені пояснити цю думку стародавньою притчею. «Мандрівник зустрів на шляху чоловіка, який з прокльонами штовхав уперся свою тачку, наповнену камінням.
— Що ти робиш, добрий чоловіче? — Хіба ти не бачиш? Я вожу це трикляте каміння — нещастя мого життя. І чоловік з каменем рушив далі важкою ходою. А трохи згодом мандрівник зустрів другого чоловіка, який теж віз каміння. — Що ти робиш, добрий чоловіче? — Хіба ти не бачиш? Мені казково поталанило: я будую Кельнський собор, величнішого за який не буде в жодній країні».
Чеховські персонажі не знали, чого й куди вони тягнуть свій вантаж — і кожен день ставав марнуванням життя і сил. Чи знаємо ми, куди ми тягнемо свій візок?
Сочинения по русскому языкуІноді стає страшно, коли замислюєшся над життям, його плином і побудовою. Аналізуючи день, який завершується, несподівано доходиш висновку, що життя
Оценок: 343 (Средняя 5 из 5)
Специалисты RetsCorp работают в digital-сфере более 7 лет. За это время мы разработали более 500+ успешных проектов. Основываясь на своем опыте и знании рынка, мы с уверенностью можем сказать, что будет работать, а что — нет. Заказывая создание лендинга для бизнеса в нашей студии, вы получаете работающие решения, необходимые именно вашему бизнесу.
Сотрудничая с нами, вы будете не клиентом, а нашим партнером. Благодаря этому мы будем развивать ваш бизнес как собственный. Мы так же как и вы заинтересованы в успехе проекта, поскольку ваша успешность будет нашей рекламой.