Майбутнє в п’єсі «Вишневий сад»

У п’єсі Чехов віддає данина тому хорошому і цінного, що залишилося в житті російського дворянства на той період. Ми, спостерігаючи крайню непрактичність Гаєва і Любов Андріївни, бачимо їх приреченість – у них є поетичне, по-своєму піднесене минуле, яке в дитячих спогадах Гаєва і Раневської, пов’язаних із садом. Справжнє, як показав Антон Павлович, вельми і вельми сумно, майбутнього ж читач не бачить зовсім … його немає цього майбутнього … на зміну цим типажами неминуче повинні прийти інші. Історія показала, що чеховська думка була пророчою.

Тепер перейдемо від загального до конкретного.

Справжнє: справжнє життя протікає безглуздо і нескладно, нікому не приносить вона ні радості, ні щастя. Для всіх без винятків героїв нещаслива це життя, згадуємо: Шарлоту самотня і нікому не потрібна зі своїми фокусами, Епіходова, з його постійними невдачами, Сіемонова-Пищак, з його вічною потребою в грошах … Драма п’єси полягає саме в трагічному становищі сьогодення, у розладі найістотніших, кореневих її основ. Передалося нам це знову-таки через деталь – у всіх героїв є відчуття тимчасовості свого перебування в цьому світі. Більш конкретно – фраза Лопахина: «О, швидше б усе це минуло, швидше б змінилася як-небудь наша нескладна, нещаслива життя». Звернули увагу!?

Думаю для розуміння ключового сенсу цього твору, слід так само розглянути образ самого вишневого саду. За словами Трофимова – вся Росія – вишневий сад. І це була не випадкова репліка. Ось саме тут, в цій деталі, і знаходиться відношення автора до майбутнього Росії. Слідкуйте за думок: Росія – вишневий сад. Його вирубка для Гаєва і Раневської – кінець всьому. Адже сад – це останнє, що у них залишилося, що пов’язує їх з минулим. Для Лопахіна – це спосіб збільшити капітал. Петя і Ганна погодилися з вирубкою його. Так? Так. З умовою – вони посадять новий сад, який стане «розкішніше цього»! Саме в цій деталі Чехов передає нам своє уявлення про майбутнє. Сад вирубають, але прийдуть люди та садитимуть ще краще сад. Розшифрувати можна так – Росію чекають потрясіння, але після них її відновлять зроблять вільною і процвітаючою. Але кому судилося стати творцем нового життя? Хто насадить новий сад? Нібито є персонаж – Петя Трофімов. Так, він говорить про невлаштованості життя старої і кличе до життя нової. Характерна риса революціонера, так? Але, може бути ви помітили, що в його просторікуваннях немає особистої сили, іноді навіть відчувається порожня гучномовність у його промовах. До того ж нагадую: він – «вічний студент» і «облізлий пан». Такі люди не опановують життям. Росія, на думку Чехова, на рубежі двох століть ще не виробила в собі дійсний ідеал людини. Тому і показує нам автор, що в цьому немає відповіді на це життєво важливе питання. У п’єсі час іде для всіх героїв. Чехов бачив у майбутньому не тільки терористів і користолюбців, але і людей широких поглядів, які перетворять його батьківщину і зроблять її вільною і процвітаючою. Показуючи Петю, автор дає зрозуміти, що народжується нова людина, не схожий на попередні. Між рядків ми відчуваємо надію, що такі діячі з’являться вже незабаром. І Петя – є тільки прототипом цих людей. Майбутнє в п’єсі – за тими, хто прийдуть на зміну їм усім тому, що всі образи, відображають сучасне у п’єсі. У фіналі п’єси у нас, за задумом Чехова, з’явилося відчуття, що даний кінчається для всіх без винятку героїв п’єси. Цим Чехов ще раз продемонстрував нам, що в цьому поки немає людей, готових створювати «новий сад» – людей, создадущіх розвивається, вільну Росію. Творцями нового, щасливого життя він вважав молоде покоління Росії.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать