Якщо е гроші, можна поступитися словом? Твір за байкою Лафонтена «Зачумлені звірі»

Розмірковуючи над байкою французького письменника, я вирішив схожу ситуацію знайти у сучасному житті. Був собі будинок культури. Десятиліттями у ньому працювала бібліотека, гуртки художньої самодіяльності – танців, театральні, музичні; були якісь секції. Але ось будинок культури збіднів. Завод, якому належить приміщення, став банкрутом і вирішив будинок культури продати. Новий господар знайшовся швидко. Процвітаюча фірма, купуючи будинок, обіцяла, що і в перебудованому приміщенні знайдеться місце і бібліотеці, і творчим колективам. Незабаром будинок було не впізнати. Він привертав увагу сучасними вікнами, незвичайною обробкою фасаду. Зовнішньому оформленню не поступався й інтер’єр кімнат. Власне, це були вже не кімнати, а торговельні зали сучасного супермаркету.

Виявилося, що бібліотеці місця не знайшлося, як, зрештою, і гурткам, і секціям. Коли мешканці мікрорайону нагадали новим господарям про їхню обіцянку турбуватися про культуру, ті відповіли, що вони зробили навіть більше, ніж усі очікували. Що краще: бібліотека в обшарпаному будинку чи розкішне приміщення? Нехай і без бібліотеки, але таке, що приноситиме великий прибуток, частина якого надходить у місцевий бюджет. Отже, виходить, воно працює і на розвиток культури в цілому. Нібито все логічно. Нові господарі, дійсно, роблять внесок у розвиток культури, але водночас вони самі живуть у достатку, до конкретної бібліотеки їм байдуже, а те, що діти тепер більшу частину вільного часу проводять на вулиці, – це проблема їхніх батьків. То що – маєш гроші, то можеш поступитися словом?

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать