Можливо, янголи поряд

Твір за оповіданням Г. Маркеса «Стариган з крилами». Іде дощ. Пелайо з Елісендою викидають крабів, які наповзають у будинок. Краби не чарівні, а звичайнісінькі, і хвороба у їхньої дитини справжня, з високою температурою. А от янгол, який потрапив до них у двір і борсається великими крилами у багнюці – то вже диво. І як виявилося, зовсім не лихо він приніс і не за дитиною їхньою прилетів, щоб забрати її на небеса, а зовсім навпаки – на ранок дитина прокинулася здоровою і веселою. Може, завдяки янголу? А може, й ні. Пелайо та Елісенда цього не знають, та й не дуже переймаються, бо янгол – то для них зайвий клопіт. Мови їхньої янгол не розуміє, та й вигляд має зовсім не янгольський – якийсь беззубий, маленький стариган з облисілою головою. Крила, правда, у нього є, і навіть лікар, який оглянув його, здивувався: крила ростуть так органічно в його тілі, що виникає запитання: чому вони не ростуть у людей?

Маркес – письменник, для якого чарівне і справжнє, фантастичне і реалістичне, містичне і дійсне, поетичне і прозаїчне є нерозривними. З якогось іншого світу до людей раптом злітає янгол, а вони ставляться до нього, як до великої курки, ще й поселяють у курнику. До-ілядають за ним, але зиск свій з цього мають. На таку дивину подивитись хоче всяк, і подружжя дуже швидко збагачується – тепер у них двоповерховий будиночок, ферма для кролів, у них є досить грошей. А може, і янголові щось перепало? Дзуськи! Янгол ніби й ні до чого! Його дзьобають кури, вишукуючи в ньому «космічних паразитів», безбожники кидають у нього камінням, а один «сміливець припалив йому залізякою бік, і очі старого наповнилися слізьми». Оце такі люди. Ну, майже як кури, а то й гірше, бо кури хоч тілу янгольському допомагали, а люди дошкуляли і фізично, і морально.

То хто ж хворий – янгол, який не може злетіти, чи оці люди, для яких цирковий інтерес, прагнення розваг, жага збагачення перекриває щось вище, більше, цінніше?

Думаю, що Маркес хоче показати байдужість людини до всього – вона вже звикла до різних див, то й янгол – просто звірина, не більше того.

«… і подивився Господь Бог на землю, і ось вона розтлінна: тому що всяка плоть спотворила шлях свій на землі…» Бог насилає потоп на землю, щоб очистити скверну, знищити зло. Маркес використовує біблійний варіант: дощ іде вже три доби, і в цей час з’являється по-страждалий янгол. Якби людина зупинилася і подумала, вона б зрозуміла, що це знак Божий, це випробування, послані з небес, щоб < установити рівновагу добра і зла, щоб врятувати людей. Але не тільки прості люди не мають шанобливості до янгола, не вміють захистити нещасного старого і церковні служителі. Крила для них не доказ янгольської приналежності, а от документ, папірець від самого Папи міг вирішити усе. Але листування «могло б тривати поки світу й сонця»…
З весною янгол почав набирати сил. Він відроджується, як і земля, стає молодшим, дужим,-злітає в небо і покидає цих людей, які так і не змогли, не захотіли знайти з ним спільної мови. На очах у Елісенди – сльози, але не від того, що їх покинув янгол, а від того, що вона ріже цибулю. її почуттів не вистачило навіть на такий простий людський вчинок. Маркес символічно, через натяки і алегорію показує єство сучасної людини, яка з усього хоче мати самий тільки зиск і не помічає, що незвичайне, святе, рятівне – поряд. Дуже часто так буває у житті: людина чекає чогось більшого, мріє про краще, і не помічає того, що це «краще» вже є, його тільки потрібно помітити і прийняти. Я думаю, що кожен може у своєму житті віднайти такого втраченого янгола. Я через свою дурість втратив друга, бо поряд були ніби кращі. Тепер я розумію свої помилки, і в мене теж часом виступають сльози. 1 вони зовсім не від цибулі…

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать