Образ Кураж – пророча метафора майбутнього Нiмеччини

Образ Кураж – пророча метафора майбутнього Нiмеччини (за драмою-пересторогою Бертольта Брехта “Матiнка Кураж та її дiти”)

До теми вiйни у ХХ сторiччi зверталося багато письменникiв. Серед тих, хто засуджував вiйну у своїй творчостi, є чимало знаменитих iмен, але у Бертольта Брехта антивоєннi мотиви посiдають особливе мiсце. З його бiографiї вiдомо, що до антивоєнної тематики вiн звернувся… ще коли навчався в гiмназiї. Одним з перших творiв, що принiс йому слави, була написана 1918 року сатирична “Легенда про мертвого солдата”, за яку потiм фашистський уряд позбавив Брехта нiмецького громадянства.

Саме цiй темi присвячений один з найпопулярнiших i найвiдомi ших його творiв – драма-пересторога “Матiнка Кураж та її дiти”, що вперше була поставлена в Цюрiху.

П’єсу написано про подiї 30-рiчної вiйни, але дослiджуються в нiй не подiї iсторичного минулого, а, за задумом автора, актуальне для тих часiв питання про вiдповiдальнiсть пересiчних людей за iсторiю. Звичайно, вiйни починають уряди, але, як доводиться в драмi, часто звичайнi люди самi шукають у вiйнi можливостi влаштувати своє особисте життя, чим i дозволяють полiтикам здiйснювати будь-якi злочиннi задуми.

Головна героїня твору Ганна Фрiлiнг – маркiтантка, вiйна для неї не горе, а своєрiдний зовнi мирний бiзнес. Її влаштовує, що воєннi дiї не вщухають. “Кураж до кiнця вiрить у вiйну”, – написав Брехт у примiтках до п’єси. Навiть страшнi втрати (гинуть її дiти) не мiняють ставлення Матiнки Кураж, хоча вiдомо, що вона живе заради них i саме задля їхнього щастя зайнялася цiєю справою. Вона не помiчає i не розумiє, що мимоволi стає причиною їхньої загибелi: пiд час вiйни неможливо жити нормальним людським життям.

Швейцеркас, один з синiв Матiнки Кураж, гине як герой, рятуючи полкову касу. Вiн робить те, що вважає природним. Але його брат Ейлiф так само вважає нормою займатися мародерством у мирнi днi, що й стає причиною його загибелi. Цi двi смертi – героїчна i ганебна – рiзнi сторони того самого явища. Трохи складнiше з Катрин, яка попри обставини, в яких виросла, починає розумiти злочиннiсть вiйни. Але Катрiн нiма, свою позицiю вона доводить дiями, але не може нiкому нiчого пояснити словами. Її нiмота символiчна: тi, що намагаються жити вiйною, однак не почули б думки, що не збiгається з їхньою. Та вона здатна зробити iнше. Пiд час зупинки поблизу мiста Галле, поки Матiн-ка Кураж торгує, з’являються ландскнехти, що можуть знищити мiсто, i Катрин б’є у барабан, поки мешканцi мiста не прокидаються. Тож навiть нiма людина може при бажаннi щось змiнити.

Зi смертю доньки життя Матiнки Кураж остаточно втрачає сенс, та що вона робить? Знову впрягається в свiй фургон i поспiшає за солдатами!

Прибутки Матiнки Кураж не витримують жодного порiвняння зi страшними жертвами, якi їй довелося заплатити. Отже, причина зовсiм не у користолюбствi, на яке нiщо не натякає. I не в тому, що “Людина сподiвається на диво, доки триває похiд”: дива не сталося. Вона в iншому: в моральнiй капiтуляцiї Кураж перед вiйною.

У вставних пiснях-монологах (зонгах), якi були зробленi у виглядi прямого звертання до глядача, Брехт пiдбиває певнi пiдсумки подiям. Один iз зонгiв так i називається “Пiснею про велику капiтуляцiю”, саме у нiй викладено життєву фiлософiю Ганни Фрiлiнг:

На жаль, потрiбно крокувати,
Чекати i чекати, i чекати!
Настане час, настане строк!
Бо ти ж людина, ти не Бог –
Краще почекати!

Вiдсутнiсть вiри у власну спроможнiсть щось змiнити i змушує “маленьку людину” пристосовуватися до обставин. У цьому конкретному випадку – шукати прибутки на вiйнi, навiть не намагаючись опиратися.

Але цей шлях призводить лише до трагедiї. Коли йдеться про вiйну або iнший злочин подiбного масштабу, важко провести межу мiж пристосуванням i активною спiвучастю. Фiлософiя капiтуляцiї неминуче веде Матiнку Кураж до трагiчної розв’язки.

Насамперед проти неї й застерiгає Брехт у своїй п’єсi. Доля Матiнки Кураж перетворюється на метафоричне узагальнення наслiдкiв подiбної позицiї, яку роздiляла бiльшiсть нiмцiв у фашистськiй Нiмеччинi. Не нацiонал-соцiалiстiв, не когось iншого з чiткими полiтичними переконаннями попереджав вiн i закликав замислитися, а пересiчних громадян, подiбних до Матiнки Кураж, яких завжди бiльшiсть.

Брехт вiдштовхувався вiд того, що глядачi самi повиннi визначати свою позицiю щодо зображуваних у п’єсi подiй i проектувати їх на сучаснiсть. Матiнка Кураж не робить жодних висновкiв зi своєї трагедiї – це мають зробити саме глядачi. Вона лишається заслiпленою – але у iнших людей розкриваються очi на проблему. На цьому грунтується iдея його новаторського “епiчного театру”. Достатньо, що її доля викликає у них емоцiї й вже цим пробуджує активнiсть. Кураж в останнiх рядках закликає: “Збирайтеся в похiд, всi, хто живi i хто дихає”, але для людей, що спостерiгали за розвитком подiй у п’єсi, цей заклик пробуджує протилежне бажання: не йти у похiд, а сказати вiйнi своє “Нi!”.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать