Мовні характеристики в комедії «Недоросль»

Перше, на що звертає увагу сучасний читач комедії “Недоросль”, – це прізвища дійових осіб. “Ті, що говорять” прізвища відразу закладають ставлення читача (глядача) до їх власникам. Він перестає бути більш-менш об’єктивним свідком розігруючого дії, він психологічно вже стає його учасником. У нього відібрали можливість самому оцінити героїв і їх дії. Самого початку, з прізвищ дійових осіб, читачу було сказано, де негативні персонажі і де позитивні. І роль читача зводиться до того, щоб побачити і запам’ятати той ідеал, до якого треба прагнути.

Дійових осіб можна розділити на три групи: негативні (Простакової, Митрофан, Скотінін), позитивні (Правдін, Мілона, Софія, Стародум), в третю групу входять всі інші персонажі – це головним чином слуги і вчителі. Негативним персонажам і їх слугам притаманний простонародний розмовна мова. Лексика Скотініних складається в основному з слів, що використовуються на оборі. Це добре показує мова Скотініна – дядечка Митрофана. Вона вся переповнена словами: свиня, поросята, хлевок. Уявлення про життя починається і закінчується також обору. Своє життя він порівнює з життєдіяльністю своїх свинок. Наприклад: “Я і своїх поросят завести хочу”, “коли у мене … для кожної свинки хлевок особливий, то дружині знайду світлицю”. І пишається цим: “Ну, коли б я був свинячий син, якщо …”

Словниковий запас його сестри пані Простакової трохи більше різноманітний у силу того, що чоловік її “дурень незліченною” і їй доводиться всім займатися самої. Але коріння сько-тінінскіе проявляються і в її промови. Улюблене лайка – “худобу”. Щоб показати, що Простакової недалеко пішла з розвитку від свого брата, Фонвізін іноді відмовляє їй в елементарній логіці. Наприклад, такі фрази: “З тих пір, як всі, що у селян не було, ми відібрали, нічого вже здерти не можемо”, “Так хіба необхідно подібно бути кравцем, щоб уміти зшити каптан гарненько?” І, роблячи висновки із сказаного , Простакової закінчує фразу: “Екое скотинячої рассуженіе”.

Щодо її чоловіка можна сказати тільки те, що він небагатослівний і не відкриває рота без вказівок на те своєї дружини. Але це й характеризує його як “дурня незліченної”, безвольного чоловіка, який потрапив під каблук своєї дружини. Митрофанушка теж небагатослівний, правда на відміну від батька він має свободу слова. Скотінінскіе коріння проявляються у нього в винахідливості лайки: “стара хричовка”, “гарнізонна щур”.

Слуги і вчителі мають у своїй промові характерні ознаки станів і частин суспільства, до яких вони належать. Мова Єреміївна – це постійні виправдання і бажання догодити. Вчителі: Цифіркін – відставний сержант, Кутейкін – дяк від Покрови. І своєю промовою вони показують приналежність: один – до військових, другий – до церковних служителів.

Вітаються:

Кутейкін: “Дому владиці мир і многи літа з чади і домочадці”.

Цифіркін: “Бажаємо вашому благородію бути здоровим сто років, і двадцять …”

Прощаються:

Кутейкін: “Нам геть повела?”

Цифіркін: “Нам куди похід, ваше благородіє?”

Лаються:

Кутейкін: “Мене хоч тепер Шелепа, аби шию грешжечу шляхом накостилять!”

Цифіркін: “Я дав би собі вухо віднести, лише б цього дармоїда прошколіть по-солдатському! .. Ека образіна! ”

У всіх дійових осіб, крім позитивних, мова дуже колоритна, емоційно забарвлена. Можна не розуміти значення слів, але завжди зрозумілий сенс сказаного.

Наприклад:

– Я вас доїду.

– У мене і свої зачепи гостро.

Мова позитивних героїв такий яскравістю не відрізняється. У всіх чотирьох у промові відсутні розмовні, просторічні фрази. Це мова книжна, мова освічених людей того часу, яка практично не виражає емоцій. Сенс сказаного розумієш з безпосереднього значення слів. У решти ж героїв сенс можна вловити в самій динаміці мови.

Мова Мілона відрізнити від промови Правдіна практично неможливо. Про Софії теж дуже важко що-небудь сказати з її промови. Освічена, чеснотна панночка, як би її назвав Стародум, чуйно сприймає поради й настанови улюбленого дядька. Мова Старо дума повністю визначається тим, що в уста цього героя автор вклав свою моральну програму: правила, принципи, моральні закони, за якими “любочестівий людина” повинен жити. Монологи Стародума побудовані таким чином: Стародум спочатку розповідає історію зі свого життя, а потім виводить мораль. Такий, наприклад, розмова Стародума з правдивою. А розмова Стародума з Софією – це зведення правил, і “… кожне слово врізані буде в серці”.

У підсумку виходить, що мова негативного героя характеризує його самого, а мова позитивного героя використовується автором для вираження своїх думок. Людина зображається об’ємно, ідеал – у площині.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать