«Пахуча свіжість почуттів» в поезії Афанасія Фета

Лірика Афанасія Фета відкриває нам світ разючою краси, гармонії і досконалості, три складові якого – природа, любов і пісня.

Фета можна назвати співаком російської природи. Наближення весни й осіннє в’янення, запашна літня ніч і морозний день, що розкинувся без кінця і краю, житнє поле і густий тінистий ліс – про все це пише він у своїх віршах. Природа у Фета завжди спокійна, притихла, вона ніби завмерла. І в той же час вона на диво багата звуками і фарбами, живе своїм життям:


Я прийшов до тебе із привітом,

Розповісти, що сонце встало,


Що око гарячим світлом

По листах затріпотіло;

Розповісти, що ліс прокинувся,

Весь прокинувся, гілкою кожній,

Кожній птахом стрепенувся

І весняної повний жагою …


Зображення природи у Фета наповнене зачаровує романтикою:


Що за звук в напівтемряві вечірньому?

Бог знає! – Те кулик простогнав або сич.

Розставання в ньому є, і страждання в ньому є,

І далекий незнаний клич.

Точно мрії хворі безсонних ночей

У цьому плаче звуці злиті …


Природа у Фета живе своїм власним життям таємничої, а людина може бути до неї причетний тільки на вершині свого духовного розвитку:


Цілий день сплять нічні квіти,

Але лише сонце за гай зайде,

Розкриваються тихо листи,

І я чую, як серце цвіте.


З часом у віршах Фета знаходимо все більше паралелей життя природи і людини. Відчуття гармонії наповнює рядки поета:

Сонця вже немає, немає й дня невпинних прагнень,

Тільки захід сонця буде довго трохи зримо горіти;

О, коли б небо обіцяло без тяжких умлівав

Так само і мені, озирнувшись на життя, померти! ..


А. Фет НЕ оспівує пристрасні почуття, в його віршах ми не знаходимо слів глибокого відчаю чи захоплення. Він пише про найпростіше – про дощ і сніг, про море і горах, про ліс, про зірки, передаючи нам свої хвилинні враження, запам’ятовуючи миті краси. Світлом і спокоєм наповнені такі поетичні шедеври Афанасія Фета, як “Шепіт, боязке дихання …”, “Я прийшов до тебе із привітом …”, “На зорі ти її не буди …”, “Зоря прощається з землею …” та інші.

Краса і природність його поезії досконалі, його вірші виразні й музичні. “Це не про-сто поет, а скоріше поет-музикант …” – говорив про нього Чайковський. На вірші Фета була написана безліч романсів, які отримали широку популярність.

Поет передає у своїх віршах “пахучу свіжість почуттів”, навіяних природою. Його вірші перейняті світлим, радісним настроєм, щастям любові. Навіть самі найменші рухи людської душі не вислизають від уважного погляду поета – він надзвичайно тонко передає всі відтінки переживань людини:


Шепіт, боязке дихання,

Трелі солов’я,

Срібло та поколихувались

Сонного струмка,

Світло нічний, нічні тіні,

Тіні без кінця,

Ряд чарівних змін

Милого особи,

У димних хмаринка пурпур троянди,

Відблиск бурштину,

І поцілунків, і сльози,

І зоря, зоря! ..


В поезії Фета майже немає дії. Чим сильніше захоплює поета естетичне сприйняття світу, тим більше він віддаляється від прозаїчно. Треба сказати, що її практично немає в найчистішої поезії Фета. Кожне його вірш – це ціла гама вражень, думок, радощів і печалей. Підтвердженням цієї думки є такі з віршів Афанасія Фета, як “Промінь твій, що летить далеко …”, “Недвижно очі, божевільні очі …”, “Сонця промінь переможе лип …”, “Тобі в мовчанні я здіймаю руку …”

Лірика цього цікавого російського поета вічна завдяки відображенню в ній почуттів і переживань, які відчуває людина, не позбавлений почуття прекрасного. Вірші Афанасія Фета чіпають найпотаємніші струни душі, передають нам відчуття дивовижної гармонії навколишнього світу.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать