MaxEdu.ru
» » » Тема поета і поезії у творчості А.С. Пушкіна
Вернуться назад

Тема поета і поезії у творчості А.С. Пушкіна

За віршам:

“Розмова книгарі з поетом”, 1824;

“Пророк”, 1826;

“Поет”, 1827;

“Чернь”, 1828;

“Поетові”, 1830;

“Ехо”, 1831;

“Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний …”, 1836.


Поезію не повинно вважати зайвою розкішшю; коли поет своєю дужою лірою пробуджує народний дух, то він скоює героїчний подвиг.


Альфред Теннісон (англ, поет)


Пушкін – поет світового значення, який прекрасно знає поезію всіх часів і народів, все своє життя присвятив поетичної творчості, написав багато віршів, які розкривають з різних сторін тему поета і поезії. У цих віршах поет ставить і вирішує такі найважливіші питання: у чому сутність самого процесу творчості, якими духовними рисами повинен володіти поет, його ставлення до навколишнього світу, зміст поетичних творів, в чому полягає заслуга поета перед своїм народом? Для Пушкіна поезія – мистецтво, найвищий прояв творчого духу. Тому обов’язковою умовою творчої діяльності була для поета свобода творчості, незалежність особистості.

У вірші “Поет” автор дає характеристику творчого акту поета. Поезія, на думку Пушкіна, полягає не в тому, щоб у віршах переказати свої звичні почуття і думки. Поет в житті може нічим не відрізнятися від звичайних людей. Це тому, що не проявляються його особливі властивості як поета, його “душа” спить, і “мовчить його святий ліра”. Коли ж до нього приходить натхнення, коли він чує поклик бога поезії Аполлона, то повністю змінюється: проявляються його високі поетичні, людські якості – мудрість, проникливість, глибина почуттів, благородство.

Але лише божественний дієслово

До слуху чуйного торкнеться,

Душа поета стрепенеться.

Поет шукає самотності, спілкування з природою, щоб вірно і сильно виразити в поетичних словах високий вміст пробудженої душі.

Після подій 14 грудня 1825 без зв’язку з друзями, самотній Пушкін жив у Михайлівському, як ніби “в пустелі похмурою”. Його хвилювали думи про долю і призначення письменника в умовах жорстокої миколаївської реакції. Він готовий був не тільки розділити долю “друзів, братів, товаришів”, а й неухильно продовжувати розпочату ними благородну справу своїм поетичним словом. Однак заявити про це відкрито було не можна, і Пушкін створює алегоричний вірш “Пророк”, написане, як припускають, безпосередньо під враженням кривавої розправи з декабристами у 1826 році. Вірш являє собою поетичне перекладення однією з легенд біблії. Пушкін навмисне зберігає старовинний біблійний стиль і вводить церковнослов’янські слова. Сенс вірша алегоричній: у вигляді пророка виступає поет-громадянин, який несе своє полум’яне слово в народ. Шестикрилий серафим змінив у ньому все: зір, слух, серце. Поетові дано все бачити, все чути, все знати, він сповнений почуття любові, правди, справедливості, слово його буде “палити серця людей”. Авторська думка в тому, що поезія – важкий, мудре справу, вона непосильно не посвяченим у таємниці поетичного мистецтва. Поет – це пророк, якому дано бачити, чути і розуміти те, що не розуміє звичайна людина. Змістом поезії має бути життя в усьому її різноманітті. А призначення поета – “глаголом жечь сердца людей”, тобто поезія не повинна служити обраним, вона повинна мати високе суспільне значення. Слово поета має нести правду, справедливість, любов.

Темі вірша – героїчному служінню людям – відповідає високий, урочистий склад і тон твору. Це створюється вживанням архаїзмів, слов’янізмів (“віщі зіниці”, “і почув я”), особливими конструкціями фраз (фрази-інверсії). Особливою виразністю відрізняються дієслова, що передають процес перетворення поета в поета-пророка: ширяємо, відкрилося, розсік, взивав, віждь, вислухай. Злитість змісту і форми в цьому вірші впливала на читача. У первинному варіанті останні чотири рядки звучали більш гостро, як пряме викриття поетом-пророком царя-тирана:

Повстань, пророк, пророк Росії,

У ганебний ризи зодягнися,

Іди і з верві на шиї

До вбивці мерзенній стань.

У 1833 році Пушкін написав вірш “Осінь”. Остання строфа цього вірша незакінченого присвячена темі творчості. Тема поета і поезії ставиться тут як жива, образна картина стану поета в хвилини натхнення, у ледь вловимі моменти зародження поетичних створінь.

… У коминка забутому

Вогонь знову горить – то яскраве світло ліет,

Те тліє повільно – а я перед ним читаю,

Іль думи довгі в душі моїй плекаю.

І забуваю світ, і в солодкій тиші

Я солодко приспаний моєю уявою

І пробуджується поезія в мені.

Поезія народжується з багатоманітного нескінченного ряду відчуттів, роздумів, спостережень, переживань. В душі поета відбувається “уява”, “стиснення душі ліричним хвилюванням”, “думки хвилюються в відвазі, і рими легкі назустріч їм біжать”. Зображення душевного стану поета в хвилини творчості, натхнення закінчуються рядком:

Хвилина – і вірші вільно потечуть.

Так поет розповідає про зародження його поетичних творів.

У вірші “Поетові” Пушкін говорить про незалежність творчості від оцінки натовпу. Він на собі випробував похвали, “суд дурня і сміх натовпу холодної”, однак не втратив віру в себе та своє покликання. Він закликає поета:

… Дорогою вільної

Іди, куди тягне тебе вільний розум.

Ти сам свій вищий суд,

Всіх суворіше оцінити вмієш ти свою працю.

Вірш написаний у формі сонета, старовинної віршованій формі, і підкреслює незалежність творчості автора. В уявленні багатьох сучасників Пушкіна натхнення поета і його матеріальні розрахунки ніяк не узгоджувалися. Він, будучи поетом-професіоналом, розрізняв в поетичному працю дві сторони: творчий процес я його результат – “рукопис”.

Не продається натхнення,

Але можна рукопис продати.

Так говорить автор у своєму вірші “Розмова книгарі з поетом”. Право на оплату праці представлялося Пушкіну природним і законним, так як забезпечувало життя.

У 1831 році написано вірш “Луна”. Воно являє собою розгорнуте порівняння. Поет подібний луни. Ехо чуйно відгукується на всі навколишні його звуки.

Чи реве звір у лісі глухому, засурмлять чи ріг, гримить грім чи, Співає чи діва за горбом – На всякий звук Свій відгук у повітрі порожньому Народиш ти раптом.

Так і поет відображає у своїй творчості всі явища навколишнього життя. 21 серпня 1836 Пушкіним було написано велику вірш “Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний …”, яке є поетичним виразом багаторічних роздумів поета про призначення мистецтва, про найістотніших сторонах своєї творчості, про свої заслуги перед Батьківщиною. У вірші Пушкін з гордістю говорить про народне визнання його творів – до пам’ятника “не заросте народна стежка”; про гуманізм своєї творчості – “почуття добрі я лірою будив”, і про волелюбність – “… в мій жорстокий вік прославив я свободу і милість до занепалим закликав “.

Пушкін вважає себе не просто росіянином, але і загальнонаціональним поетом. воей поезією він звертається до всіх народів, як до рівних:

Чутка про мене пройде по всій Русі великій,

І назве мене всяк сущий в ній мова.

І гордий внук слов’ян, і фінн,

І нині дикої тунгусо, і друг степів калмик.

В “Пам’ятнику” поет стверджує не тільки важливість своєї творчості для всіх народів Росії, а й своє світове значення:

І славен буду я, аж поки в підмісячному світі

Живий буде хоч один піїт.

У вірші надзвичайно високо розуміння значення поета і поетичної творчості. “Нерукотворний пам’ятник” Пушкіна “вознісся вище … головою непокірною Олександрійського стовпа” – це символічне і горде затвердження величі справи, ‘їм скоєного. Високої урочистій темі вірші відповідає і жанр (ода), і мірний шестистопний ямб, зрідка змінюється чотиристопним, і урочиста промова, насичена архаїзмами і старослов’янськими словами.

Високо цінуючи гідності пушкінської лірики, Бєлінський писав: “Жоден з російських поетів не може бути стільки, як О. С. Пушкін, вихователем юнацтва, освітню, фізкультурно юного почуття. В поезії Пушкіна є небо, але їм завжди пройнята земля “.

У 1987 році наша країна відзначала пушкінський ювілей. Свято поета проходив у всіх пушкінських місцях. Директор Будинку-музею поета в Михайлівському С. С. Гейченко казав: “Ми щасливі, маючи такого поета, як Пушкін, але і Пушкін повинен бути щасливий, маючи таких нащадків”.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать
Сочинения по зарубежной литературе За віршам: “Розмова книгарі з поетом”, 1824; “Пророк”, 1826; “Поет”, 1827; “Чернь”, 1828; “Поетові”, 1830; “Ехо”, 1831; “Я пам’ятник собі
Оценок: 434 (Средняя 5 из 5)

Специалисты RetsCorp работают в digital-сфере более 7 лет. За это время мы разработали более 500+ успешных проектов. Основываясь на своем опыте и знании рынка, мы с уверенностью можем сказать, что будет работать, а что — нет. Заказывая создание лендинга для бизнеса в нашей студии, вы получаете работающие решения, необходимые именно вашему бизнесу.

Сотрудничая с нами, вы будете не клиентом, а нашим партнером. Благодаря этому мы будем развивать ваш бизнес как собственный. Мы так же как и вы заинтересованы в успехе проекта, поскольку ваша успешность будет нашей рекламой.

© 2014 - 2022 MaxEdu.ru