Поезія Гійома Аполлінера

Справжнє ім’я — Вільгельм Аполлінарій Костровицький. Французький поет, відомий представник світового авангардизму. Починав поетичний шлях як символіст, розробив засади модернового підходу до розвитку мистецтва, переніс у поезію принцип симуль-танеїзму, кубізму, широко використовував техніку кубістського живопису. Аполлінер відмовився від розділових знаків, вважав, що «справжня пунктуація — ритм і паузи вірша», створив неперевершені калігра-ми (вірші у вигляді малюнка).

Поетичні збірки: «Звіролов, або Почет Орфея» (1911), «Алкоголі. Вірші 1899-1913 рр.» (1913), «Каліграми. Вірші миру та вірші війни» (1918). Утворчому доробку Аполлінера є прозові, драматургічні твори, літературно-критичні статті.

Аполлінер став теоретиком сюрреалізму. Цей термін належить саме йому і оз-Iі начає «надреалізм». Гійом закликав поетів бути Ікарами, провідниками суспільства. Поет, вважав він, мусить боротися зі старими поетичними штампами, творити несподіване, експериментувати. Поет-лірик залишив декілька збірок своїх віршів. «Надреальність» поезії Аполлінера виявляється в сюжетах, образах, самій будові віршів. Через зорові образи він прагне розкрити внутрішній світ, почуття. Ці образи ніби нанизуються один на інший. Усе,-що бачить поет, підкоряється його внутрішньому ритму, а реальність стає «новою реальністю», або «надреальністю»:

Йдуть вівці йде сніжок лапатий
Чи то срібло чи то руно
Йдуть по вулиці солдати
Чом не дано так як давно
Мені це змінне серце мати
(«Марія»)
Ці рядки відображають реальні картини, але висвітлені через сприйняття героя, почуття якого змінюють реальність і створюють свою «надреальність». Сніг, солдати, світло — все тужить за коханою. Аполлінер не використовує жодного розділового знака. Це створює уявлення про плин дійсності, над якою герой вірша ніби летить у просторі й часі. Неможливо виділити щось головне, а щось другорядне. Бо головне — реальність його душі, яка впливає на все, що бачить він у своєму злеті.


«Реальність душі» має свої «пам’ятники», свої «пейзажі», і вони стають фактом існування «надреальності», що створює поет. Тому у вірші рівноправно існують і образи мистецтва, і цитати з інших літературних творів, і безпосередні враження від світу:

Печальних радощів зазнать мені вдалося Я вірний зрадниці нелюблений люблю О серце в гордощах р рівен королю Що згордувала ним красуня злотокоса.

Аполлінер використовує надбання класичної літератури для створення своєї «надреальності». Цим автор привертає увагу читача до довічного, але робить його напрочуд новим і світлим. Гійом Аполлінер заклав підвалини нового «сюрреалістичного мистецтва». У його творах реальність зображується у своєрідному синтезі, нерозривному зв’язку і взаємовпливі внутрішнього світу людини і реальності.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать