Зброя улюбленого роду. Сатира у добутках В. Маяковського

Сатира як жанр виникла дуже давно. Вона була відома ще в часи стародавніх греків. Вже тоді викривала пороки і недоліки суспільства, будь то суди, політичні партії, наука, література. В основі давньогрецької комедії лежав сатиричний спосіб відбиття життя. Її герої не були індивідуалізовані, не відрізнялися психологізмом, Вони з’являлися як би в кривому дзеркалі, у гротескному, карикатурному виді, коли певний порок або недолік гіперболізировався, ставав домінуючим. У цьому плані сатирична творчість Маяковського дуже схожа на добутки древніх грецьких авторів. Його герої також не індивідуалізовані.

Сатиру Маяковського можна розділити на два періоди: дореволюційний і післяреволюційний. До першого можна віднести вірші «Набридло» і «Нате». У віршах Маяковський використовує велику кількість художніх прийомів, метафор:

…Страх репетує із серця
Метається по обличчю, безнадійний і нудний…
…Серце в нестямі,, рве і метає…
…а я вам відкрив стільки віршів скриньок, Я – безцінних слів марнотрат і розтринькувач…
… губами, що стомилися по пещенню, тисячею поцілунків покрою
розумну морду трамвая…
…Юрба озвіріє, буде тертися, Наїжить ніжки стоглава воша…
…Кинуся на землю,
каменю корою
у кров обличчя зітру, слізьми асфальт
обмиваючи…

Ліричний герой не бачить виходу зі сформованого положення, крім як «поцілувати розумну морду трамвая», або «зареготати і радісно плюнути» в обличчя цього суспільства. У цих віршах Маяковський не виділяє з юрби окремих особистостей, вона для нього залишається єдиною масою. Але от приходить революція, і все змінюється. Змінюється і сатира поета. Тепер він виділяє серед цієї юрби бюрократів, обивателів, міщан, просто людей, що не відповідають ідеалам нового часу. У вірші «Прозасідавшієся» він викриває нездатність вже радянських чиновників займатися справою. Маяковський показує день функціонера, який цілком зайнятий засіданнями. Для досягнення своєї мети – викриття всієї нісенітниці цієї діяльності Маяковський використовує як художній прийом так звану реалізацію метафори:

…Він на двох засіданнях відразу.
У день
засідань на двадцять
треба поспіти нам.
Мимоволі доводиться раздвоїтися.
До пояса тут,
а інше
там…

Ліричний герой приходить до думки про те, що добре було б, якщо: «О, хоча б ще одне засідання щодо викорінювання всіх засідань!». Але світ бюрократів не єдиний світ, «що заважає встановленню влади пролетаріату». Тому Маяковський використовує свою «зброю улюбленого роду» не тільки проти бюрократизму, але і проти міщанства. У вірші «Про погань» він так малює засилля міщанства:

Стеклися вони,
нашвидку пір’я перемінивши,
і засіли в усі установи.
Намозоливши від п’ятирічного сидіння зади,
Міцні, як умивальники,
Живуть і понині тихіше води.


Для викриття міщанства Маяковський використовує наступні художні прийоми: несумісність понять, уособлення: «…І мені з емблемами плаття Без серпа і молота не здасися у світлі! …на балі в Реввійськраді?! …Маркс зі стінки дивився, дивився… І раптом роззявив рот, так як закричить…». Думка про описуване у вірші в більшості випадків дається наприкінці; так і тут, вона виражається словами Маркса: …Обплутали революцію… Страшніше Врангеля обивательський побут. Скоріше голови канаркам згорніть – щоб комунізм канарками не був побитий! Але це (міщанство, бюрократія) – все зовнішній ворог. Але адже «існують люди усередині партії, що живуть її соками». У віршах «Боягуз», «Навантаження по верхівці» Маяковський показує їх. Чиновник, що

боїться всього:
Кожний зав
для боягуза –
туз…
Маяковський показує, як проходить день у боягуза:
День цілісінький
сплітає тонко
узи
самих дивних весіль – погодити б
лева з ягням, з кішкою
мишу погодити б.
І знов-таки наприкінці вірша Маяковський висуває свою думку:
Товариш,
чого ви тремтите? У чому,
властиво,
справа?! В акваріум,
чи що,
саджати вас? Революція вимагає,
щоб була сміливість,
сміливість,
і ще раз – с-м-і-л-и-в-і-с-т-ь.

Маяковський виводить на сцену комсомольця Петра Кукушкіна, показує його дивовижну зайнятість. В результаті поет показує цілковитий хаос, що панує в голові у Петі. Свій вірш він закінчує наступними іронічними рядками:

… Де ж працювати мені поспіти
при такім навантаженні?

Об’єкти сатиричної творчості Маяковського дуже різноманітні. По-перше, це люди, що належать різним епохам: дореволюційної і післяреволюційної, по-друге, що належать різним соціальним класам: міщанство і купецтво по-третє, просто ті, чиї недоліки він висміює. Маяковський застосовує велику кількість художніх прийомів: гіперболу, метафору, порівняння, несумісність понять, особливий лексичний лад мови і таке інше. І вся ця розмаїтість сатиричної творчості є доказом багатогранності і геніальності Маяковського.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать