Єсенінський роман у віршах (поема С. Єсеніна «Ганна Снєгіна»)

Поема С. Єсеніна «Ганна Снєгіна» починається і закінчується ліричним акордом – спогадами автора про ранню юність, про «дівчину у білій накидці». Розвиток сюжет одержує у першій частині поеми: герой повертається у рідні місця після трирічної відсутності. Відбулася Лютнева революція, але війна триває, землі селяни не одержали. Назрівають нові грізні події. Але герой хоче залишитися осторонь від них, відпочити у спілкуванні із природою, згадати юність. Однак події самі вриваються у його життя. Він тільки що прийшов з війни, кинув гвинтівку і «вирішив лише у віршах воювати»:
Війна мені всю душу з’їла.

За чийсь чужий інтерес
Стріляв я в мені близьке тіло
І грудьми на брата ліз.

Лютий 1917 року сколихнув село. Колишня ворожнеча між жителями села Радово і села Кріуші спалахнула з новою силою. З’явився в Кріушах свій ватажок – Прон Оглоблін. Приїхав з. Пітера колишній односільчанин, герой поеми, зустрінутий земляками і з радістю, і «із цікавістю». Він тепер «важлива шишка», столичний поет, але все ж таки «свійський, мужицький, наш». Від нього чекають відповіді на самі пекучі питання начебто цього: «Скажи, чи відійдуть селянам без викупу ріллі панів?». Однак інші питання хвилюють героя. Його займає спогад про «дівчину у білій накидці». Юнацька любов була безмовною, але спогади про неї – легкі, радісні. Кохання, молодість, природа, батьківщина – все це для поета злилося у єдине ціле. Це все у минулому, а минуле – прекрасне и поетичне. Від свого друга, старого мірошника, герой довідається, що Ганна, дочка сусідньої поміщиці Снєгіної, пам’ятає його. Герой поеми не шукає з нею зустрічі. Все змінилося, змінилися вони самі.

Йому не хочеться тривожити той легкій, поетичний образ, що залишився від ранніх юнацьких вражень. Так, тепер Ганна Снєгіна – важлива дама, дружина бойового офіцера. Вона сама знаходить поета і майже прямо говорить, що кохає його. Але минулий образ юної дівчини у білому йому миліше, він не хоче поміняти його на випадкову любовну інтригу. В ній немає поезії. Життя ще тісніше зближає поета з місцевими селянами. Він іде з ними до поміщиці Снєгіної просити, щоб вона віддала їм землю без викупу. Але у будинку Снєгіних горе – прийшла звістка про те, що на фронті загинув чоловік Ганни. Конфлікт між поетом і Ганною кінчається розривом. «Він умер… А от ви тут», – дорікає вона героя свого недовгого роману. Події жовтневих днів знову зіштовхують оповідача з Ганною. Майно поміщиці Снєгіної конфісковано, мірошник привіз колишніх господарок до себе. Остання зустріч не зблизила колишніх закоханих. Ганна повна особистих, любовних переживань, а герой охоплений бурою цивільних подій. Вона просить вибачити її за мимовільні образи, а він думає про переділ поміщицьких земель. Так життя переплело, переплутало особисте і суспільне, роз’єднало цих людей назавжди. Герой умчався в Пітер, Ганна виїхала в далекий і чужий Лондон. Остання частина поеми – це опис суворих часів громадянської війни. І на цьому тлі – два листи. Одне від мірошника з повідомленням про те, що в Кріушах розстріляний Оглоблін Прон. Інший лист – з Лондона, від Ганни Снєгіної.


Його вручив героєві мірошник під час чергового його приїзду на батьківщину. Що ж залишилося від колишніх вражень і переживань? Для тужної на чужині Ганни тепер спогади про колишню любов зливаються зі спогадами про Батьківщину. Любов, Батьківщина, природа – от щирі цінності, здатні зігріти душу людини. Поема «Ганна Снєгіна» написана у віршованій формі, але її особливістю є злиття епічного і ліричного жанрів у єдине нероздільне ціле. У поемі немає наскрізної дії, немає послідовного оповідання про події. Вони дані окремими епізодами, автора цікавлять його власні враження і переживання від зіткнення із цими подіями.

Ліричний герой поеми виступає і як оповідач, і як герой добутку, і як учасник подій передреволюційного і революційного часу. І в цій манері автора, і в самому сюжеті, хоча події відбуваються зовсім іншим часом, є якісь відзвуки пушкінського «Євгенія Онєгіна». Можливо, ріднить ці добутки жіночий образ і російська душа. Я беру на себе сміливість затверджувати, що «Ганна Снєгіна» – це єсенінський роман у віршах по охопленню подій і багатству образів.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать