Роман Стендаля «Червоне і чорне» – широка панорама суспільного життя Франції

Роман видатного французького письменника Стендаля (Псевдонім Анрі-Марі Бейля) (1830) можна без перебільшення назвати центральним як у творчості самого Стендаля, так і в процесі становлення французької літератури минулого століття в її поглиблених соціально реалістично-психологічних зразках. Провідну роль у плані сюжетному тут зіграє біографія головного героя – Жюльєна Сореля, однак, згадане твір далеко виходить за біографічні межі лише одного персонажа, а стає романом широкої соціальної замальовки в реалістичному дусі з добу Реставрації у Франції (цілком виправданим є підзаголовок – «Хроніка XIX століття »).
Тут особиста біографія Сореля, як героя головного, значно розширилася за рахунок показу багатьох інших типових фігур і взагалі точних замальовок побуту, звичок і соціально-моральної боротьби у французькому суспільстві тих пір. Тут фігурує і французька провінція (невелике місто Верьєр), і духовна семінарія у Безансоні, і аристократичні кола в Парижі. Знаменною є і сама назва твору «Червоне і чорне», тобто зіткнення сил прогресу та реакції, світського і релігійного, традиційно застарілого, практично вже віджилого (що намагається штучно повернути до життя епоха Реставрації) і динамічного, новітнього, яке знаходиться в становленні і постійному пошуку.
Характерно, що хоча в творі і розповідається про численні конкретні події (поява Жюльєна Сореля в будинку, де Реналя в бар’єрі; історія його любовний зв’язок з пані, де Реналь, а потім з Матільдою де ля Моль в Парижі; важкий для Жульєна перебування в безансонской семінарії і специфічну задушливу атмосферу у цьому духовному навчальному закладі; є навіть постріл у церкві, поранення пані, де Реналь, судовий процес над Сорелем і його смертна кара; є і певні «екскурси» в минуле, в історію – страчений предок, де ля Молей і образ Наполеона Бонапарта в поданні демократичних кіл Франції, в даному разі Жюльєна Сореля), все одне сюжет твори «рухається» і не за рахунок авантюрно-пригодницької фабули, а на основі духовного життя головного героя, становлення і розвитку його енергійного характеру, в його складних взаєминах зі своїм оточенням.
Саме це і визначає всю поетику роману і робить його одним з найяскравіших зразків соціально-психологічного роману XIX століття у світовій літературі. У цьому творі є чимало й викривально-переконливих сцен в плані соціальному, громадському (що буде притаманне творам Оноре де Бальзака з його «Людської комедії»), і сцен символічних, наприклад, і, коли Жульєн, стоячи на скелі, стежить за польотом, і коршака, і, заздрячи вільного польоту птаха, хоче і собі стати подібний до нього, щоб піднятися вгору над світом.
Згадаймо дещо подібні узагальнення і в творах Бальзака) останній епізод у романі «Батько Горіо», де Растиньяк дивиться на величезний Париж перед ним і розмірковує над тим, хто кого переможе в «двобої», коли він «візьме курс» на найбагатші квартали французької столиці; або прямої алегоризм, пряму символіку в романі «Шагренева шкіра»). Певне узагальнення щодо «Червоного і чорного» Стендаля можна зробити і зіставивши його назву з конкретними подіями твору: головний герой фізично загинув, отже, нібито перемогли «чорні» сили, а тим часом він залишився морально нескореним – і в цьому розумінні перемога залишилася на боці сил прогресивних, тобто «Червоного».

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать