Тема громадянської війни в романі Б.Л. Пастернака «Доктор Живаго»

Дуже незвично починається роман Б.Л. Пастернака «Доктор Живаго», з похорону головного героя. На цьому принципі протиставлення живого і мертвого автор створив увесь твір. Головна проблема, навколо якої відбуваються події зовнішнього і внутрішнього життя центральних персонажів – це революція, її події, вплив на життя людей і ставлення людей до неї. І Пастернак і його герой Юрій Живаго практично не протистоять революції. У них зовсім інше до історичної реальності. Складається воно в тому, щоб ні в якому разі не заважати їй, не вторгатися і нічого не міняти. Все має йти своєю чергою. З такої позиції можна об’єктивно побачити революцію.

Опис життя лікаря і його сім’ї – це опис сотні таких же життів, які спочатку були вибиті з колії і розтоптані хвилею революції. Позбавляючись рідного будинку під гнітом гонінь Живаго їде з Уралу. Самого доктора застигають червоні партизани і йому доводиться проти власного бажання брати участь у боротьбі. Його улюблена Лара живе в постійному страху залежачи тільки від рішення влади. Кожен день вона може бути покликана відповідати за чоловіка якого полонили.

Життя і душа доктора поступово втрачають силу. Він не може терпіти всю неправду, яка його оточує. Він періодично втрачає близьких людей, хтось виїжджає з країни, хтось переходить на іншу сторону, хтось іде з життя. Епізод загибелі доктора – центральна сцена в романі. У вагоні трамвая у Живаго почався серцевий напад. Перед нашим особою постає життя, яка задихається, тому, що вона потрапила протягом тих подій 1917 року в Росії, в яких не в силах вижити. До цього моменту йшло все твір. Протягом подій роману і Пастернак і доктор все болючіше відчували руйнівну силу революції і сприймали її як насильство.

Усвідомлення революції приходило поступово у вигляді протилежностей: правильність помсти, прагнення до справедливості, пролиття крові заради порятунку життя, розруха задля побудови майбутнього. Наприкінці роману перед нами з’являється дочка Живаго Тетяна, це через 15 років після смерті батька. І вона перейняла характер і серце батька. Твір завершується монологом Пастернака, який приймає цей світ, таким який він є. Життя містить у собі початок постійного оновлення, незалежність і єднання. Це висновок про кохання до життя і до батьківщини, до нашого сьогодення, якому є без прикрас. Думки про солодку і спокійного життя про те що завжди дякуєш її за своє існування хоче висловити автор в кінці роману, але не знає як же сказати слова подяки життя в кінці 1920 року …

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать