Що я зрозумів читаючи Анну Ахматову

З появою найпершого збірки «Вечір» Ганна Ахматова була визнана талановитої поетесою. А через два роки «Четки» тільки затвердили цю думку про неї. У своїх творах А. Ахматова постає перед читачем в образі різних ліричних героїнь: подружжя і вдови, фатальний коханки та матері. У творчості Ахматової проглядається непрості жіночі переживання в період важких часів. Ось наприклад в 1921 році Ахматова описала тодішню обстановку так:

* Усі розкрадено, віддане, продано,
* Чорної смерті миготіло крило,
* Всі голодної тугою изглодано,
* Чому ж нам стало ясно?

Поряд з нововведеннями у творчості Ахматової простежуються традиції класичної лірики. Таким чином, в основі кожного її твору лежить любов. Для Ахматової любов відіграє особливу роль, більше того вона називає її «п’ятою порою року». Але краще за все любов проглядається в кульмінаційні моменти життя: першого поцілунку або прощального вечора, неймовірною небезпеки або вирішального розмови. Більшість віршів поетеси – це ліричні твори з несподіваним фіналом, глибоко-емоційним результатом. Ганна Андріївна розповідає нам про незвичайну любові:

* О ні, я не тебе любила,
* Палила солодким вогнем,
* Так поясни, яка сила
* У сумному імені твоєму.

З біографії поетеси ми знаємо про її нелегку жіночу долю – втративши коханого чоловіка і сина, вона залишилася в повній самоті. Не дивлячись на нелегкі обставини життя, вона змогла зберегти все світле, що жило в ній, залишитися незалежною як в житті, так і у своїй творчості. Анна Ахматова переборола всі перешкоди, приготовлені їй життям, а її поезія пройшла перевірку часом. Саме тому в наші дні ми чуємо її слова:

* Не з тими я, хто кинув землю
* На поталу ворогам,
* Їх грубих лестощів я не почуй,
* Їм пісень я своїх не дам.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать