Латинська мова і сучасність

План
1. Коротка історія латинської мови та її роль в розвитку світової культури. Зв’язок латинської мови з старогрецькою. Роль латинської і грецької мови у створенні медичної термінології.
2. Алфавіт. Голосні. Дифтонги.
3.Латинська мова в Римській імперії
1. Латинська мова (lingua Latina) – мова індоєвропейської сім'ї. Вона дістала назву від племені латинів, які на початку і тис. до н.е. заселяли невелику область Центральної Італії – Лаціум. Головне місто Лаціума Рим, засноване у 753 р. до н.е., в результаті постійних війн перетворюється з міста-держави на столицю рабовласницької імперії. Латинська мова стала державною мовою на значній території Європи від берегів Середземного моря до Атлантичного океану, а також у Північній Африці і в частині Азії від побережжя Середземного моря до гір Кавказу і ріки Євфрат.
З підкоренням Греції Римом (ІІ ст. до н.е.) відбувається взаємозбагачення латинської і грецької мов і культур. Латинська мова запозичила значну кількість грецьких слів, а також грецьку медичну термінологію, засновником якої був лікар Гіппократ. У процесі розвитку деякі з грецьких медичних термінів латинізувались, наприклад: cranium – череп, arteria – артерія, therapia – лікування; при цьому деякі з них зберегли грецькі закінчення, наприклад diabetes – діабет, dyspnoe – задишка.
Латинська та старогрецька мови залишаються основними міжнародними джерелами для штучного створення нових медичних термінів в сучасних мовах. Назви хворіб, їхніх симптомів, анатомічна номенклатура, назви лікарських препаратів тощо – це все слова латинського і грецького походження.
Понад півтори тисячі років латинь була для Європи мовою культури і науки, зокрема медицини. У Європі за майже тисячолітній період історії середніх віків створилася обширна література латинською мовою. Сюди відносяться багато численні історичні хроніки, романи, поеми, наукові, філософські та богословські трактати. Поряд з цим із суміші розмовної латинської мови і місцевих діалектів сформувались самостійні національні мови, відомі під назвою романських.
Епоха Відродження (Ренесансу) відкрила для наступних поколінь багато літературних творів, пам’ятників монументальної скульптури. В цей період у всі європейські мови проник великий вплив латинської лексики, що відносилась, головним чином, до інтелектуального життя суспільства, його культури, науки, медицини. Саме в цю епоху закладаються основи міжнародної медицинської термінології на латинській мові.
Медична освіта неможлива без володіння основами латині. Вивчення латинської мови має велике значення у підготовці медичного спеціаліста середньої ланки, оскільки допомагає свідомо засвоювати і розуміти медичні терміни латинсько-грецького походження, з якими він зустрічатиметься і буде послуговуватися у своїй практичній діяльності. Медикам з давніх часів відоме таке латинське прислів'я: Invia est in medicina via sine lingua Latina – Непрохідний шлях в медицині без латинської мови. справедливе це твердження і наш час.
2. Латинський алфавіт складається з 24 букв.
Друковані літери Писані літери Їх назва Їх вимова
A a A a а а
B b B b бе б
C c C c це ц, к
D d D d де д
E e E e е е
F f F f еф ф
G g G g ге г (російське)
H h H h га г (українське)
I i I i і і, й
K k K k ка к
L l L l ель ль
M m M m ем м
N n N n ен н
O o O o о о
P p P p пе п
Q q Q q ку к (в)
R r R r ер р
S s S s ес с, з
T t T t те т
U u U u у у
V v V v ве в
X x X x ікс кс або кз
Y y Y y іпсилон і
Z z Z z зета з або ц
Вживання великої літери
В латинській мові з великої букви пишуться власні імена, назви місяців, географічні назви, назви народів, прикметники і прислівники утворені від назв народів: Roma, Romanus, Romani, September, Latinus, Celsus, Italia.
В рецептах з великої букви пишуться назви хімічних елементів, препаратів, рослин
Valeriana – валеріана, Chininum – хінін.
Голосні (Vocales)
У латинській мові є 6 голосних: a, e, i, o, u, y
Голосні а, е, о пишуться і читаються як і в українській мові:
а – natura, aorta, ana
e – dens, ego, vertebra
o – os, foramen
Буква і читається як укр. –і- : vita, internus
Але перед голосною на початку слова і між голосними всередині слова читається як –й-. В цих випадках замість і може вживатися j, якої в класичній латині не було (введено в пізніші часи).
maialis – травневий - (majalis)
iecur – печінка - (jecur)
iciunum – порожня кишка - (jejuunum)
maior - більший - (major)
iodum (Iodoformium) – У словах грецького походження завжди пишеться буква –і-
Буква u читається як українська –у-:
tumor – пухлина
genu – коліно
purus – чистий
Буква у читається як укр. –і-, вживається в словах грецького походження: butyrum – масло.
В грецьких префіксах:
hyper – над; hypertonia – підвищений кров'яний тиск
hypo – під; hypotonia – зниж кров'яний тиск
dys – розлад функцій; dyspnoe – задишка
syn – разом, з’єднання; syndromum – група симптомів
В грецьких коренях:
hydr - вода; Hydrargyrum – ртуть
myo - м’яз; myoma – м’язова пухлина
myc – грибок; mycosis – захворювання, спричинене грибками
oxy – кислий; oxydum – окис
pyr – жар; Amidopyrinum – амідопірін
poly – багато; polyarthritis – множинне запалення суглобів
Дифтонги – сполучення двох голосних, які вимовляються, як один склад. Їх є чотири: ае, ое, аu, еu.
ае = е
aegrotus – хворий; gangraena
ое = е (нім.о)
oedema – набряк
Якщо а +е і о + е вимовляються роздільно, то над е ставиться дві крапки: aer – повітря; poeta – поет.
au = ay (ab)
auris – вухо; aurum - золото
eu = ey (eb)
neuritis – запалення нерва; pleura – плевра
Латинська мова — мова італійскої групи індоєвропейської сім’ї мов. Розвивавалась на основі мови стародавнього племені латинів , що населяли область Лацій у середній частині Італії з центром ( з 8 VIII століття до нашої ери) у Римі. З піднесенням Риму розповсюдилась по всій Італії , потім у значній частині Римскої імперії. Становлення літературної мови — ЙЙЙ – ЙЙ століття до нашої ери. В ІХ столітті на основі народно-розмовної латинської мови сформувались романські мови ( ранцуська , іспанска , португальська , італійська та інші). У среді віки була загально-письмовою мовою західноєвропейської громади , католичної церкви , науки і частково літератури. У ХХ столітті , і зараз також , використовується у науковій термінології ( в медицине , біології , ботаніці та ін. ). Мова католичної церкви і офіційна мова ( нарівні з італійською ) Ватикана — Латинська .
Початок латиньскій мові дало плем'я латинів (Latini), що населяло невелику область центральної італії Лаціум (Latium). Латини заклали Рим. , який згодом став столицею величезної Римської імперії, де панівною була латинська мова. Під впливом високої культури стародавньої Греції (підкорений в II столітті до н.е.) римляни створили свою яскраву і багату культуру. Поряд з іменами великих грецьких мислителів, поетів, митців – Демокріта, Арістотеля, Гіпократа, Асхіла, Арістофана, Фідія - по праву стоять імена й чільних представників римської культури – Лукреція, Вергілія, Горація, Ціцерона та ін.
Антична культура - культура стародавньої Греції і Риму – впродовж багатьох віків живила і продовжує живити європейську, а через неї світову культуру.
Епоха ранньої імперії виявилась дуже плідною для римської юриспонденції. Відбувається формування юридичних шкіл(Прокул, Сабін). Відома ціла плеяда славетних юристів: Цельс, Гай, Лабеон, Капітон, Юліан, Помпоній та ін. До нас дійшов твір римського юриста ІІ ст. Гая «institutiones» (інституції) в якому закладено основні поняття римського цивільного права.
Підсумком багатовікового історичного розвитку юриспонденції стала знаменита кодифікація римського права візантійським імператором Юстініаном.
Після занепаду Римськї імперії латинська мова поступово перестає бути знаряддям живого спілкування людей: шляхом природного розвитку, через народну латину, вона дає початок формуванню нових романських мов. Крім того як писемна мова, класична латина протягом століть залишається пінівною в науці, у тому числі медицині, освіті, юриспруденції, діловодстві та в ін. сферах суспільного життя і виходить далеко за межі колишньої Римської імперії. Досить згадати, що і в Україні латинська мова відігравала у свій час значну роль. Величезна кількість латиномовних документів що є джерелом пізнання історії, науки і культури нашого народу, чекають своїх дослідників в історичних архівах, книгосховищах, музеях.
Усвідомивши приоритетну роль латинської мови в галузі науки і культури, зрозуміємо, чому словами латинського (й грецького) походження рясніє лексика багатьох мов, в тому числі й української (наприклад, демократія, консолідація, гуманізм, культура, інститут, студент). Лексичне багатство латинської та грецької мов служить незамінимою основою для створення і постійного збагачення міжнародної термінології, передусім медичної і фармацевтичної. Вивчення латинської мови в навчальних закладах має, передусім, практичний характер.
Фармакологія – наука, яка вивчає дію лікарських засобів на організм. Латинська фармакологічна термінологія включає назви груп лікарських засобів (наприклад, sedativa – заспокійливі засоби та ін.), номенклатурні назви окремих засобів, що відбивають фармакотерапевтичну дію (наприклад, Cordiaminum від лат. cor, cordis n - -серце; Analginum від гр. algos – біль, an – заперечення, відсутність тощо), а також рецептурні формулювання й вислови.
Фармакопея (від грецького pharmakon – ліки+poіeo – роблю, виготовляю) – це звід державних законів про лікарські засоби й форми, збірник стандартів, що визначають склад лікарських засобів.
Фармацевтична термінологія, як і термінологія інших наук, широко використовує грецькі і латинські слова та словотворяі елементи. Ще у геніального грецького лікаря Гіппократа (460-377 р. до н.е.) були твори, присвячені вивченню лікарських засобів (у давнину професії лікаря і фармацевта не розмежовувалися). В імператорському Римі жили і працювали грецькі філософи, вчені та лікарі. Одним з них був Клавдій Гален (II ст. н.е.). Саме він запропонував з рослинної і тваринної сировини видобувати корисні речовини, застосовуючи методи подрібнення (“галенові препарати”).У величезній за обсягом (37 книг) енциклопедичній праці римського письменника і вченого Плінія Старшого (1 ст. н. е.) “Природнича історія” значну увагу приділено лікарським засобам рослинного і тваринного походження.
Вивчення латинської мови на юридичному факультеті має бути пов’язане із спеціальними дисциплінами , такими як основи римського цивільного права та ін.
На грунті римського права склалися численні поняття цивільного права . Юридичні терміни терміни і поняття , що набули поширення в усіх країнах (наприклад: арбіртраж , вето , прокуратура та багато інших ) найкраще засвоюються під час вивчення римського права.
Юристи Вивчають також судову медицину.В своїй діяльності їм доводиться мати справу з рецептами , написаними латинською мовою , знайомитися з історією хвороби , висновками судових лікарів і медичних експертів.
Активне засвоєння інтернаціональної латинської лексики та фразеології – це важливе завдання юриста , який вивчає латинрську мову.
Таким чином , знайомство з латинською мовою допомагає студенту-юристу при вивченні спеціальних курсів , розвиває логічне мишлення , підвищує мовну культуру і сприяє розширенню загального світогляду.
В медицині різного роду хвороби , патологічні явища , багаточисленні мед. апарати і тому подібне , отримують свої назвиз фонду греко-латинських словотворчих елементів.Також , на латині пишуться рецепти.
В ботаниці (згідно з Міжнародним кодексом ботанічної номенклатури прийнятим ХІІ Міжнародним конгресом в 1975 році ) наукові назви усіх систематичних груп рослинного і тваринного світу повинні бути латинськими. Крім латинських назв та термінів наукова та учбова біологічна література наповнена словами які були запозичені зстародавньогрецької та латинської мов.
В розвитку літературної латинської мови є такі періоди:
І. Період докласичної латині (ІІІ — початок І століть до н. е. ) . До цього періоду відносяться праці на латинській мові понауковим та медицинським питанням , наприклад праця Катона “De re rustica” ( “Про сільське господарство” ) , в якому зустрічаєтся багато слів медичного характеру , взятих з розмовної мови.
II. Класичний період ( І століття до н. е. ) , мова якого відома нам дуже добре. В цей період літературна латинська мова досягає досконалості у творах видатних письменників , філософів , вчених та поетів ( Цицерона," Цезаря, Лукреція, Катулла, Горація, Вергілія, Овідія та ін.). Особливо треба зауважити працю великого матеріаліста давнини Лукреція , “de rerum natura” .
III. Післкласична латинь енпохи Імперії ( I та II століття н. е. ) . Велике різноманіття наукової літератури . Найбільш відомими творами цього часу є твір Авла Корнелія Цельса ( I століття н. є. ) “ Про медицину ” також багатотомні праці грецького філософа , вченого та лікаря Клавдія Галена , який писав на грецькій мові , але проживаючого та працюючого у імператорському Римі . Його твори , посвячені науковим та практичним питанням анатомії , етиології та лікування різних хвороб , приготування різноманітних ліків , були верхівкою античної післягіпократовою медициною; вони також зробили значний вплив на покоління лікарів багато сттоліть потому. Найбільш значним науковою працею цього часу є є “Historia naturalis” ( “Природнича історія” ) Плінія Старшого ( 23—79 рр. н. е.). Із 37 книг , склаючих цю енциклопедію , одна книга була посвячена антропології та фізіології людини , вісемь книг — ботаніці , вісім книг — лікарським рослинам , п’ять книг — лікарським засобам
тваринного похоження. Пізніше , у ІІІ сттолітті н. е., з медицинських творів Плінія були зроблені висновки , зібрані в одну книжку , відому під назвою "Медицина Плінія". Подібними питаннями займався філософ та письменник Луцій Анней Сенека в творі “Naturales quaestiones” ( “Природні проблеми” ). Питанням виготовлення ліків присвятив свій твір ' (“Про ліки”) римский лікар Скрібоній Ларг.
Усі ці автори приділяли велику увагу відшліфовуванню та уточненню научнї мови медицини. У книзі Цельса часто зустрічаються розширені пояснення грецьких термінів підшукуючи найбільш точний эквівалент на латинській мові.Гален
IV. Пізня латинь (III—VI сттоліття н. е.) не відрізняється величними працями по медицині , хоча і у ці сттоліття з’явились різного роду популярні творів , написанх у віршованій формі , де давались багаточисленні поради , різноманітні рецепти для лікування тварин та людей.
В 395 г. н. э. Римска імперія розпалась на дві имперії — Східну та Західну. У Східній , Візантійскій імперії домінула грецька мова , а у Західній — державною мовою залишилась латинська
Зараз латинській мові належить роль в утворенні і розвитку словникового складу сучасних мов, в формуванні інтернаціонального фонду. Вона виробила цілу словотворчу систему. Також латинська мова слугує засобом для утворення наукової , медицинської , технічної та інших термінологій.
Отже дуже важко переоцінити роль латинської мови сучасному суспільстві.
Використана література:
Пдручник з латинської мови Б Б Ходорковская та
М Н Черневскій.
Латинська мова .Н Г Корж , С А Шведов.
Латинська мова. В П Маслюк.
Латинська мова для студентів-юристів. С В Семчинський
Підручник для вузів. Покровская .
Класична латинська мова. Ярхо
Латинська мова для студентів мед. вузів.Шипайло , Козовик
Латинська мова для біологічного вакультету. Філіпович

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать