Латинська мова

1. Вступ. Коротка історія латинської мови та її роль в розвитку світової культури. Зв’язок латинської мови з старогрецькою. Роль латинської і грецької мови у створенні медичної термінології.
2. Алфавіт. Голосні. Дифтонги.
1. Латинська мова (lingua Latina) – мова індоєвропейської сім'ї. Вона дістала назву від племені латинів, які на початку і тис. до н.е. заселяли невелику область Центральної Італії – Лаціум. Головне місто Лаціума Рим, засноване у 753 р. до н.е., в результаті постійних війн перетворюється з міста-держави на столицю рабовласницької імперії. Латинська мова стала державною мовою на значній території Європи від берегів Середземного моря до Атлантичного океану, а також у Північній Африці і в частині Азії від побережжя Середземного моря до гір Кавказу і ріки Євфрат.
З підкоренням Греції Римом (ІІ ст. до н.е.) відбувається взаємозбагачення латинської і грецької мов і культур. Латинська мова запозичила значну кількість грецьких слів, а також грецьку медичну термінологію, засновником якої був лікар Гіппократ. У процесі розвитку деякі з грецьких медичних термінів латинізувались, наприклад: cranium – череп, arteria – артерія, therapia – лікування; при цьому деякі з них зберегли грецькі закінчення, наприклад diabetes – діабет, dyspnoe – задишка.
Латинська та старогрецька мови залишаються основними міжнародними джерелами для штучного створення нових медичних термінів в сучасних мовах. Назви хворіб, їхніх симптомів, анатомічна номенклатура, назви лікарських препаратів тощо – це все слова латинського і грецького походження.
Понад півтори тисячі років латинь була для Європи мовою культури і науки, зокрема медицини. У Європі за майже тисячолітній період історії середніх віків створилася обширна література латинською мовою. Сюди відносяться багато численні історичні хроніки, романи, поеми, наукові, філософські та богословські трактати. Поряд з цим із суміші розмовної латинської мови і місцевих діалектів сформувались самостійні національні мови, відомі під назвою романських.
Епоха Відродження (Ренесансу) відкрила для наступних поколінь багато літературних творів, пам’ятників монументальної скульптури. В цей період у всі європейські мови проник великий вплив латинської лексики, що відносилась, головним чином, до інтелектуального життя суспільства, його культури, науки, медицини. Саме в цю епоху закладаються основи міжнародної медицинської термінології на латинській мові.
Медична освіта неможлива без володіння основами латині. Вивчення латинської мови має велике значення у підготовці медичного спеціаліста середньої ланки, оскільки допомагає свідомо засвоювати і розуміти медичні терміни латинсько-грецького походження, з якими він зустрічатиметься і буде послуговуватися у своїй практичній діяльності. Медикам з давніх часів відоме таке латинське прислів'я: Invia est in medicina via sine lingua Latina – Непрохідний шлях в медицині без латинської мови. справедливе це твердження і наш час.
2. Латинський алфавіт складається з 24 букв.
Друковані літери | Писані літери | Їх назва | Їх вимова
A a | A a | а | а
B b | B b | бе | б
C c | C c | це | ц, к
D d | D d | де | д
E e | E e | е | е
F f | F f | еф | ф
G g | G g | ге | г (російське)
H h | H h | га | г (українське)
I i | I i | і | і, й
K k | K k | ка | к
L l | L l | ель | ль
M m | M m | ем | м
N n | N n | ен | н
O o | O o | о | о
P p | P p | пе | п
Q q | Q q | ку | к (в)
R r | R r | ер | р
S s | S s | ес | с, з
T t | T t | те | т
U u | U u | у | у
V v | V v | ве | в
X x | X x | ікс | кс або кз
Y y | Y y | іпсилон | і
Z z | Z z | зета | з або ц
Вживання великої літери
В латинській мові з великої букви пишуться власні імена, назви місяців, географічні назви, назви народів, прикметники і прислівники утворені від назв народів: Roma, Romanus, Romani, September, Latinus, Celsus, Italia.
В рецептах з великої букви пишуться назви хімічних елементів, препаратів, рослин
Valeriana – валеріана, Chininum – хінін.
Голосні (Vocales)
У латинській мові є 6 голосних: a, e, i, o, u, y
Голосні а, е, о пишуться і читаються як і в українській мові:
а – natura, aorta, ana
e – dens, ego, vertebra
o – os, foramen
Буква і читається як укр. –і- : vita, internus
Але перед голосною на початку слова і між голосними всередині слова читається як –й-. В цих випадках замість і може вживатися j, якої в класичній латині не було (введено в пізніші часи).
maialis – травневий - (majalis)
iecur – печінка - (jecur)
iciunum – порожня кишка - (jejuunum)
maior - більший - (major)
iodum (Iodoformium) – У словах грецького походження завжди пишеться буква –і-
Буква u читається як українська –у-:
tumor – пухлина
genu – коліно
purus – чистий
Буква у читається як укр. –і-, вживається в словах грецького походження: butyrum – масло.
В грецьких префіксах:
hyper – над; hypertonia – підвищений кров'яний тиск
hypo – під; hypotonia – зниж кров'яний тиск
dys – розлад функцій; dyspnoe – задишка
syn – разом, з’єднання; syndromum – група симптомів
В грецьких коренях:
hydr - вода; Hydrargyrum – ртуть
myo - м’яз; myoma – м’язова пухлина
myc – грибок; mycosis – захворювання, спричинене грибками
oxy – кислий; oxydum – окис
pyr – жар; Amidopyrinum – амідопірін
poly – багато; polyarthritis – множинне запалення суглобів
Дифтонги – сполучення двох голосних, які вимовляються, як один склад. Їх є чотири: ае, ое, аu, еu.
ае = е
aegrotus – хворий; gangraena
ое = е (нім.о)
oedema – набряк
Якщо а +е і о + е вимовляються роздільно, то над е ставиться дві крапки: aer – повітря; poeta – поет.
au = ay (ab)
auris – вухо; aurum - золото
eu = ey (eb)
neuritis – запалення нерва; pleura – плевра
Рекомендована література:
И.Я.Козовик, Р.И.Малеу. Учебник лат. языка К. 1988 г.
Вступ §1, §2, §3, §4
Р.Олійник, В.Кінаш. Лат. мова. Л., 2000р.
Вступ §1, §2, §3
Е.М. Шевченко Лат.мова і основи мед.термінології. К. 1992р.
§1, §2, §3, §4.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать