Григорій Сковорода — наша національна гордість

Григорій Сковорода вийшов з козацького роду, що жив у селі Чорнухи на Полтавщині. У дев'ять літ лишився круглим сиротою. Здібного хлопчика, який складав пісні й вірші, взяв до себе старий чернець. У 22 роки Сковорода приїздить до Києва і стає спудеєм Києво-Могилянської академії. Тут він привернув до себе увагу диригента півчої капели і негайно був прийнятий до хору, який славився на всю Російську імперію. Був потім п'ять років за кордоном як перекладач у складі комісії. Вільно володів латинською, німецькою, грецькою мовами. Йому пропонували викладати в кількох університетах Європи, але він відмовився, бо не уявляв свого життя поза Україною. Працюючи в Переяславській семінарії, Сковорода створив посібник для викладання науки поезії, та його не дозволили використовувати через новаторство підходу до викладання. Він заперечував старі догми, а коли сановиті люди намагалися його переконати в неправильності, то він сказав: «Одне діло пастирський жезл, а інше — пастуша сопілка». Великий філософ у своєму щоденному житті втікав від світу, ревно беріг свою внутрішню свободу, інакше він собі не уявляв повноцінного життя.

Місце цього великого мислителя в нашій культурі особливо важливе. Відходила в історію Січ, розвіювалися сподівання. Отже, зброю в нашого народу забрали. У нього лишилася тільки думка, якою він повинен був боротися за себе, за свою повноцінність поміж інших. І такі, як Григорій Сковорода, допомагали народові вистояти в боротьбі за себе, лишитися нацією зі справді великою культурою та історією. Він нам дав ще один урок рідкісного життя. Урок того, як можна бути вільним серед неволі і святим серед пекла.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать